WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 | 2 || 4 |

культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування;

майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи

зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане

відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше

майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального

розвитку відповідної території.

2. У комунальній власності перебуває також майно, передане у

власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної

одиниці іншими суб'єктами права власності.

Стаття 36. Розмежування відповідальності суб'єктів

права державної власності

Держава та її адміністративно-територіальні одиниці не

відповідають за зобов'язаннями один одного.

Стаття 37. Правовий режим майна державного підприємства

1. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним

підприємством, належить йому на праві повного господарського

відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство

володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном,

вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та

цілям діяльності підприємства. До права повного господарського

відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не

встановлено законодавчими актами України.

2. У разі прийняття державним органом, уповноваженим

управляти державним майном, рішення про реорганізацію або

ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право

вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в

інше підприємство, засноване на колективній власності.

3. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство

державного підприємства, його трудовий колектив має право

вимагати передачі підприємства йому в оренду або перетворення його

в інше підприємство, засноване на колективній власності, за умови

прийняття на себе боргів підприємства-боржника і згоди

кредиторів. ( Пункт 3 статті 37 в редакції Закону N 2690-12 від

14.10.92 )

4. Спори, що виникають у випадках, зазначених у пунктах 2 і 3

цієї статті, між державним органом і трудовим колективом,

вирішуються господарським судом. ( Пункт 4 статті 37 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )

Стаття 38. Власність членів трудового

колективу державного підприємства

( Дію статті 38 відновлено згідно із Законом N 318/94-ВР від

22.12.94; зупинено дію статті 38 з 1 січня 1993 року згідно

з Декретом N 23-92 від 31.12.92 )

( Зупинено дію пункту 1 статті 38 щодо розпоряджання

трудовими колективами державних підприємств зв'язку частиною

прибутку, яка передається на створення загального фонду розвитку

об'єднань, створюваних Міністерством зв'язку України, згідно з

Декретом N 9-93 від 21.01.93 ) ( Зупинено дію пункту 1 статті 38

щодо розпоряджання трудовими колективами підприємств Університету

частиною прибутку, яка передається на створення загального фонду

розвитку матеріально-технічної бази і соціальної інфраструктури

Університету згідно з Постановою ВР N 158/94-ВР від 29.07.94 )

1. Прибуток, що залишається у державного підприємства після сплати

податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у

розпорядження трудового колективу підприємства. Частина цього

прибутку передається у власність членів трудового колективу в

порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

2. Сума прибутку, що належить членові трудового колективу,

утворює його вклад. На суму вкладу членові трудового колективу, за

його бажанням, може бути видано акції.

На вклад (акції) підприємство щороку виплачує проценти

(дивіденди). Розмір частини прибутку, що спрямовується на виплату

процентів (дивідендів), визначається за погодженням між

адміністрацією підприємства і трудовим колективом.

3. За згодою члена трудового колективу його вклад (повністю

або частково) може бути спрямовано на спорудження або придбання

жилого будинку чи інших об'єктів соціально-культурного

призначення. На цю суму вкладу проценти не нараховуються.

Член трудового колективу має право одержати свій вклад

(вартість акцій) у порядку і строки, що визначаються спільним

рішенням адміністрації і трудового колективу.

При ліквідації підприємства сума вкладу (вартість акцій)

виплачується членам трудового колективу (спадкоємцям) з майна, що

залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими

кредиторами підприємства.

Стаття 39. Правовий режим майна державної установи

1. Майно, що є державною власністю і закріплене за державною

установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті,

належить їй на праві оперативного управління.

2. Державні установи (організації), що перебувають на

державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими

актами України, здійснювати господарську діяльність, мають право

самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном,

придбаним за рахунок цих доходів.

3. Державна установа (організація) відповідає за своїми

зобов'язаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності

у державної установи (організації) коштів відповідальність за її

зобов'язаннями несе власник.

Р о з д і л VI

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 40. Суб'єкти права інтелектуальної власності

Суб'єктами права інтелектуальної власності визнаються

громадяни, юридичні особи та держава.

Стаття 41. Об'єкти права інтелектуальної власності

Об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки,

літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі,

промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для

товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші

результати інтелектуальної праці.

( Стаття 41 в редакції Закону N 75/95-ВР від 28.02.95 )

Стаття 42. Законодавство України про інтелектуальну

власність

Відносини щодо створення і використання об'єктів права

інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України

( 1540-06 ) та спеціальним законодавством України.

Р о з д і л VII

ПРАВО ВЛАСНОСТІ ІНШИХ РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІК, СОЮЗУ РСР,

ІНШИХ ДЕРЖАВ, ЇХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА

МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 43. Право власності інших радянських республік

і Союзу РСР на території України

Відповідно до договорів між Україною та іншими радянськими

республіками, між Україною та Союзом РСР в Україні можуть

розміщуватися і використовуватися об'єкти власності цих республік

і Союзу РСР.

Стаття 44. Власність інших держав

Інші держави вправі мати на території України у власності

майно, необхідне для здійснення дипломатичних, консульських та

інших міжнародних відносин, у випадках і порядку, встановлених

міжнародними договорами і законодавчими актами України.

Стаття 45. Власність міжнародних організацій та

юридичних осіб інших держав

1. Міжнародні організації та юридичні особи інших держав

вправі мати на території України у власності будинки, споруди,

інше майно соціально-культурного та виробничого призначення.

2. Законодавчими актами України може бути встановлено види

майна, що не може перебувати у власності цих організацій та

осіб.

Стаття 46. Власність спільних підприємств

Спільні підприємства з участю юридичних осіб і громадян

України та юридичних осіб і громадян інших держав можуть мати на

території України у власності майно, необхідне для здійснення

діяльності, визначеної установчими документами, якщо інше не

передбачено законодавчими актами України.

Стаття 47. Правовий режим майна, що є об'єктом права

власності інших держав, їх юридичних осіб,

спільних підприємств та міжнародних

організацій

Правовий режим розташованого в Україні майна, що є об'єктом

власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та

міжнародних організацій, визначається законодавчими актами

України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами.

Р о з д і л VIII

ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Стаття 48. Загальні положення

1. Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та

іншим власникам рівні умови захисту права власності.

2. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його

права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням

володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

3. Захист права власності здійснюється судом або третейським

судом. ( Пункт 3 статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )

4. У разі прийняття Україною законодавчого акта, який

припиняє права власності, держава відшкодовує власникові заподіяні

збитки. Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до

реальної вартості майна на момент припинення права власності,

включаючи й неодержані доходи.

5. Положення щодо захисту права власності поширюються також

на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві

повного господарського відання, оперативного управління, довічного

успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій

законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння

також від власника.

Стаття 49. Правомірність володіння майном

Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде

встановлено судом, третейським судом.

( Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV

( 762-15 ) від 15.05.2003 )

Стаття 50. Витребування майна з чужого незаконного

володіння

1. Власник має право вимагати повернення (віндикації) свого

майна з чужого незаконного володіння.

2. На вимоги про повернення майна з чужого незаконного

володіння встановлюється трирічна позовна давність.

Стаття 51. Захист права власності на землю

1. Громадянин не може бути позбавлений права власності на

земельну ділянку поза його волею інакше, як на підставі рішення

суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України.

( Пункт 1 статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 3180-12 від 05.05.93 )

2. У разі вилучення за рішенням суду земельної ділянки для

задоволення державних і громадських потреб колишньому власнику

передається взамін інша рівноцінна за якістю земельна ділянка.

( Пункт 2 статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 3180-12 від 05.05.93 )

3. Збитки, заподіяні власнику землі, підлягають відшкодуванню

на загальних підставах. ( Пункт 3 статті 51 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93 )

4. Власник земельної ділянки має право на компенсацію,

пов'язану із зниженням якості землі, викликаним діяльністю

підприємств, організацій, що призвела до зниження рівня

екологічної захищеності території. Спори з приводу підстав

виникнення права на компенсацію та її розміру вирішуються судом.

( Пункт 4 статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 3180-12 від 05.05.93 )

( Стаття 51 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3180-12 від

05.05.93 )

Стаття 52. Захист прав власника у разі вилучення

земельної ділянки, на якій розташовано

належне йому майно

Припинення права власності на будинок, інші будівлі, споруди

або насадження у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій

вони розташовані, допускається лише у випадках і порядку,

встановлених законодавчими актами України, і з попереднім

відшкодуванням збитків в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48

цього Закону.

У разі незгоди власника з рішенням, що тягне за собою

припинення права власності, воно не може бути виконано до

вирішення спору судом або третейським судом. При розгляді спору

вирішуються також усі питання відшкодування власникові завданих

збитків. ( Частина друга статті 52 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )

Стаття 53. Захист прав власника жилого будинку

Власник жилого будинку має право на компенсацію, пов'язану із

зниженням цінності будинку, викликаним діяльністю підприємств,

організацій, у тому числі такою, що призвела до зниження рівня

шумової та екологічної захищеності території.

Стаття 54. Захист інтересів власника у разі аварій та

за інших обставин надзвичайного характеру

У разі технологічних та екологічних катастроф та за інших

обставин надзвичайного характеру, що виключають можливість

здійснення власником його прав щодо володіння, користування і

розпорядження майном, йому відшкодовується у порядку,

встановленому законодавством України, вартість майна в обсязі,

передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону, або передається у

власність інше рівноцінне майно.

Стаття 55. Випадки позбавлення права власності

1. Власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім

випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами

України.

2. Вилучення майна у власника допускається при зверненні

стягнення на це майно за зобов'язаннями власника у випадках і

порядку, передбачених цим Законом, а також Цивільним

( 1540-06 ) і Цивільно-процесуальним кодексами України ( 1501-06,

1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ).

3. За обставин надзвичайного характеру: у випадках стихійного

лиха, аварій, епідемій, епізоотій майно в інтересах суспільства за

рішенням органів державної влади може бути вилучено (реквізовано)

у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими

актами України з виплатою йому вартості майна в обсязі,

передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону.

У випадках, передбачених законодавчими актами України,

допускається оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду

чи іншого компетентного органу (службової особи). Власникові

виплачується вартість цього майна у порядку і розмірах,

встановлених законодавчими актами України.

Pages:     | 1 | 2 || 4 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.