WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 | 14 |

громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної

процедури:

строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця

вважаються такими, що настали;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів

та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями

громадянина-підприємця;

припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма

виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за

вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про

відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

6. Копію постанови про визнання громадянина-підприємця

банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури

господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням

строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати

два місяці.

Направлення кредиторам зазначеної копії постанови

господарського суду здійснюється за рахунок

громадянина-підприємця, визнаного банкрутом.

7. Постанова господарського суду про визнання

громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення

стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому

виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу

підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що

не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

У разі необхідності постійного управління нерухомим майном

або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного

банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора

та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна

громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця,

визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій

формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та

використовуються за рішенням господарського суду, який визнав

громадянина-підприємця банкрутом.

Стаття 49. Особливості задоволення вимог кредиторів

громадянина-підприємця, визнаного банкрутом

1. До задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на

депозит нотаріальної контори, відшкодовуються витрати, пов'язані з

провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і

виконанням постанови господарського суду про визнання

громадянина-підприємця банкрутом.

Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими

громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди

життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних

періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;

у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної

допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим

договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди;

у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за

зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна

громадянина-підприємця;

у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків

і зборів (обов'язкових платежів);

у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після

задоволення вимог попередньої черги.

За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної

контори для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти

розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам

їх вимог.

2. Після завершення розрахунків з кредиторами

громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від

подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після

визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог,

передбачених абзацом другим цієї частини.

Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю

та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також

інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку

виконання постанови господарського суду про визнання

громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не

заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть

бути заявлені після закінчення провадження у справі про

банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або

в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним

законодавством України.

3. Протягом п'яти років після визнання громадянина-підприємця

банкрутом не може бути порушено провадження у справі про

банкрутство за його заявою.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою

кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з

кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від

подальшого виконання вимог кредиторів.

Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в

порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Стаття 50. Особливості банкрутства селянського (фермерського)

господарства

1. Підставою для визнання селянського (фермерського)

господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом

шести місяців після закінчення відповідного періоду

сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими

зобов'язаннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати податків

і зборів (обов'язкових платежів).

2. Заява підприємця - голови селянського (фермерського)

господарства про порушення справи про банкрутство подається в

господарський суд за наявності письмової згоди всіх членів

селянського (фермерського) господарства.

Заява підписується головою селянського (фермерського)

господарства.

3. До заяви голови селянського (фермерського) господарства

про порушення справи про банкрутство, крім документів,

передбачених частиною першою статті 7 цього Закону, додаються

документи, які містять відомості:

про склад і вартість майна селянського (фермерського)

господарства;

про склад і вартість майна, яке належить членам селянського

(фермерського) господарства на праві власності;

про розмір доходів, які можуть бути одержані селянським

(фермерським) господарством після закінчення відповідного періоду

сільськогосподарських робіт.

Зазначені документи також додаються головою селянського

(фермерського) господарства до відзиву на заяву про порушення

справи про банкрутство, подану кредитором.

4. Головою селянського (фермерського) господарства у

двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про

порушення справи про банкрутство селянського (фермерського)

господарства може бути подано в господарський суд план відновлення

платоспроможності селянського (фермерського) господарства.

5. У разі, якщо здійснення заходів, передбачених планом

відновлення платоспроможності селянського (фермерського)

господарства, дасть змогу селянському (фермерському) господарству,

зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані селянським

(фермерським) господарством після закінчення відповідного періоду

сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за грошовими

зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів

(обов'язкових платежів), господарським судом вводиться процедура

розпорядження майном селянського (фермерського) господарства.

Про введення процедури розпорядження майном селянського

(фермерського) господарства господарським судом виноситься ухвала,

яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

6. Процедура розпорядження майном селянського (фермерського)

господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду

сільськогосподарських робіт із врахуванням часу, необхідного для

реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої)

сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може

перевищувати п'ятнадцяти місяців.

7. У разі, якщо після введення процедури розпорядження майном

погіршилося фінансове становище селянського (фермерського)

господарства у зв'язку із стихійним лихом, епізоотіями та іншими

несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може

бути продовжено на один рік.

8. Процедуру розпорядження майном селянського (фермерського)

господарства може бути достроково припинено господарським судом за

заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі:

невиконання заходів, передбачених планом відновлення

платоспроможності селянського (фермерського) господарства;

наявності інших обставин, які свідчать про неможливість

відновлення платоспроможності селянського (фермерського)

господарства.

Після дострокового припинення процедури розпорядження майном

селянського (фермерського) господарства селянське (фермерське)

господарство визнається господарським судом банкрутом і

відкривається ліквідаційна процедура.

9. Для здійснення процедури розпорядження майном селянського

(фермерського) господарства господарським судом призначається

розпорядник майна, який може не мати ліцензії розпорядника майна.

Повноваження розпорядника майна можуть здійснюватися головою

селянського (фермерського) господарства за погодженням з

призначеним розпорядником майна.

10. У разі визнання господарським судом селянського

(фермерського) господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної

процедури до складу ліквідаційної маси селянського (фермерського)

господарства включаються нерухоме майно, яке знаходиться у

спільній власності членів селянського (фермерського) господарства,

в тому числі насадження, господарські та інші будівлі,

меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця,

сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні

засоби, інвентар та інше майно, набуті для селянського

(фермерського) господарства на загальні кошти його членів, а також

право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать

селянському (фермерському) господарству і мають грошову оцінку.

11. У разі банкрутства селянського (фермерського)

господарства земельна ділянка, надана селянському (фермерському)

господарству у тимчасове користування, у тому числі на умовах

оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України

( 561-12 ).

12. Майно, що належить голові та членам селянського

(фермерського) господарства на праві приватної власності, а також

інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуто на доходи, які

не є у спільній власності членів селянського (фермерського)

господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.

13. Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого

майна, які включаються до складу ліквідаційної маси селянського

(фермерського) господарства, можуть бути продані тільки за

конкурсом, обов'язковими умовами якого є збереження цільового

призначення сільськогосподарських об'єктів, що продаються.

14. З дня прийняття постанови про визнання селянського

(фермерського) господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної

процедури діяльність селянського (фермерського) господарства

припиняється.

15. Господарський суд направляє копію постанови про визнання

селянського (фермерського) господарства банкрутом до органу, який

здійснив державну реєстрацію селянського (фермерського)

господарства, та органу місцевого самоврядування за

місцезнаходженням селянського (фермерського) господарства.

Стаття 51. Особливості застосування процедури банкрутства до

боржника, що ліквідується власником

1. Якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого

прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог

кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку,

передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин

ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в

господарський суду із заявою про порушення справи про банкрутство

такої юридичної особи.

У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї

частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення

ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про

порушення справи про банкрутство подається власником майна

боржника (уповноваженою ним особою).

2. За результатами розгляду заяви про порушення справи про

банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для

задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника,

який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру,

призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені

на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від

наявності в нього ліцензії.

3. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника,

який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення

про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

4. У разі, якщо справу про банкрутство порушено за заявою

власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до

створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд

справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей,

передбачених цією статтею.

5. Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї

статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію

юридичної особи в Єдиний державний реєстр підприємств та

організацій України.

6. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник

боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили

порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну

відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими

зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів

(обов'язкових платежів) боржника.

Стаття 52. Особливості банкрутства відсутнього боржника

1. У разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні

органи боржника - юридичної особи відсутні за її

місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до

органів державної податкової служби згідно із законодавством

Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 | 14 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.