WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 9 | 10 || 12 | 13 |   ...   | 14 |

2. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств,

передбачені цим Законом, застосовуються також до рибних

господарств, риболовецьких колгоспів, виручка яких від реалізації

вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої)

сільськогосподарської продукції та виловлених водних біологічних

ресурсів складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми

виручки.

3. У разі продажу об'єктів нерухомості, які використовуються

для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності

сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за

інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів

належить сільськогосподарським підприємствам і селянським

(фермерським) господарствам, розташованим у даній місцевості.

4. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у

зв'язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок,

які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи

тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається

відповідно до Земельного кодексу України ( 561-12 ).

5. При введенні процедури розпорядження майном боржника

аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства

повинен здійснюватися з урахуванням сезонності

сільськогосподарського виробництва та його залежності від

природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог

кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані

сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного

періоду сільськогосподарських робіт.

6. Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду

про санацію сільськогосподарських підприємств приймається

комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого

самоврядування відповідної територіальної громади.

Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на

строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських

робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної

(виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської

продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти

місяців.

7. У разі якщо протягом строку санації погіршилося фінансове

становище сільськогосподарського підприємства у зв'язку із

стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами,

строк санації, встановлений частиною шостою цієї статті, може бути

продовжений на один рік.

Стаття 45. Особливості банкрутства страховиків

1. При розгляді справи про банкрутство страховика учасником

провадження у справі про банкрутство визнається державний орган у

справах нагляду за страховою діяльністю.

2. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може

бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим

уповноваженим на це державним органом.

3. Продаж майна страховика-боржника як цілісного майнового

комплексу здійснюється в процедурі санації за правилами,

встановленими статтею 19 цього Закону.

При здійсненні ліквідаційної процедури цілісний майновий

комплекс страховика може бути проданий тільки у разі згоди покупця

взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами

страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання

страховика банкрутом.

4. Покупцем цілісного майнового комплексу страховика може

бути тільки страховик.

5. У разі продажу цілісного майнового комплексу страховика у

процедурі санації до покупця переходять всі права та обов'язки за

договорами страхування, за якими на дату продажу майна страховика

страховий випадок не настав.

6. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом і

відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування,

укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав

до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, за винятком

випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

7. Страхувальники за договорами страхування, дії яких

припиняються на підставах, передбачених частиною шостою цієї

статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої

страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на

який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого

фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено

законодавством.

8. Страхувальники за договорами страхування, за якими

страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом

постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття

ліквідаційної процедури, мають право вимагати виплати страхової

суми.

9. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом

та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів четвертої

черги підлягають задоволенню у такому порядку:

в першу чергу - вимоги кредиторів за договорами обов'язкового

особистого страхування;

в другу чергу - вимоги кредиторів за іншими договорами

обов'язкового страхування;

в третю чергу - вимоги інших кредиторів-страхувальників, у

тому числі вимоги, передбачені частиною сьомою цієї статті;

в четверту чергу - вимоги інших кредиторів.

Стаття 46. Особливості банкрутства професійних учасників

ринку цінних паперів

1. При розгляді справ про банкрутство організації або

громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, що є

професійними учасниками ринку цінних паперів, учасником

провадження у справі про банкрутство визнається державний орган з

питань регулювання ринку цінних паперів.

Для цілей цієї статті під терміном клієнт розуміється

інвестор на ринку цінних паперів, що уклав відповідну угоду з

професійним учасником ринку цінних паперів, який відповідно до

цього Закону визнається боржником або банкрутом.

2. Особливості процедури банкрутства професійних учасників

ринку цінних паперів, не врегульовані цією статтею, а також заходи

щодо захисту прав та інтересів клієнтів можуть бути передбачені

іншими законами.

3. Порядок запобігання банкрутству та проведення досудових

процедур відновлення платоспроможності професійних учасників ринку

цінних паперів встановлюється нормативно-правовими актами України.

4. Розпорядник майна професійного учасника ринку цінних

паперів повинен мати ліцензію арбітражного керуючого, а також

ліцензію, що видається державним органом з питань регулювання

ринку цінних паперів.

5. Обмеження на здійснення угод професійним учасником ринку

цінних паперів, щодо якого порушено справу про банкрутство, не

поширюються на угоди з цінними паперами його клієнтів, що

здійснюються за дорученнями клієнтів і підтверджені ними після

порушення провадження у справі про банкрутство.

6. Розпорядник майна зобов'язаний у десятиденний строк з дня

його призначення направити клієнтам, які передали

боржнику - професійному учаснику ринку цінних паперів в управління

належні їм цінні папери, повідомлення про порушення провадження у

справі про банкрутство та призначення розпорядника майна. В

повідомленні зазначаються реквізити ліцензії розпорядника майна,

вид і реквізити ліцензії, виданої розпоряднику майна державним

органом з питань регулювання ринку цінних паперів, а також

пропонується дати розпорядження щодо дій, які необхідно вчинити з

цінними паперами, що належать інвестору на ринку цінних паперів,

які знаходяться в управлінні професійного учасника ринку цінних

паперів, що є боржником.

7. Цінні папери та інше майно клієнтів, які передані в

управління професійному учаснику ринку цінних паперів і не

перебувають у його власності, не включаються до складу

ліквідаційної маси.

8. З дня введення господарським судом процедури санації

боржника чи визнання професійного учасника ринку цінних паперів

банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури цінні папери

клієнтів підлягають поверненню клієнту, якщо інше не передбачено

угодою керуючого санацією або ліквідатора з клієнтом.

9. Якщо вимоги клієнтів щодо повернення належних їм цінних

паперів на пред'явника одного виду (одного емітента, однієї

категорії, одного типу, однієї серії) перевищують кількість

зазначених цінних паперів, які знаходяться у розпорядженні

професійного учасника ринку цінних паперів, повернення зазначених

цінних паперів клієнтам здійснюється пропорційно вимогам клієнтів.

Вимоги клієнтів у незадоволеній їх частині визнаються

грошовими зобов'язаннями і задовольняються в порядку,

передбаченому статтею 31 цього Закону.

10. При проведенні санації професійного учасника ринку цінних

паперів керуючий санацією має право передати цінні папери,

передані такому професійному учаснику ринку цінних паперів

клієнтами, іншому суб'єкту підприємницької діяльності, який має

відповідну ліцензію професійного учасника ринку цінних паперів.

Стаття 47. Загальні положення про банкрутство суб'єкта

підприємницької діяльності - громадянина

1. Правила, передбачені цією статтею, застосовуються до

відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта

підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця)

банкрутом.

2. Заява про порушення справи про банкрутство

громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд

громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Заяву про порушення справи про банкрутство

громадянина-підприємця можуть подати кредитори, за винятком

кредиторів, вимоги яких пов'язані з зобов'язаннями, що виникли

внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредиторів,

які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги

особистого характеру.

Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що

виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян,

кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші

вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в

процесі провадження у справі про банкрутство.

3. До заяви громадянина-підприємця про порушення справи про

банкрутство може бути доданий план погашення його боргів, копії

якого направляються кредиторам та іншим учасникам провадження у

справі про банкрутство.

За відсутності заперечень кредиторів господарський суд може

затвердити план погашення боргів, що є підставою для зупинення

провадження у справі про банкрутство на строк не більше трьох

місяців.

4. План погашення боргів повинен включати:

строк його виконання;

розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику -

громадянину-підприємцю та членам його сім'ї на споживання;

розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на погашення

вимог кредиторів.

5. Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням

учасників провадження у справі про банкрутство

громадянина-підприємця, змінити план погашення боргів, у тому

числі збільшити чи зменшити строк його виконання, розмір суми, яка

щомісячно залишається боржнику і членам його сім'ї на споживання.

6. Якщо в результаті виконання боржником плану погашення

боргів вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження

у справі про банкрутство припиняється.

7. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу

ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на

яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не

може бути звернено стягнення.

8. Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням

громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про

банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно

громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним

законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є

неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на

задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна

громадянина-підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної

маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати дві

тисячі гривень.

Перелік майна громадянина-підприємця, яке виключається із

складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини,

затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка

може бути оскаржена у встановленому порядку.

9. Угоди громадянина-підприємця, пов'язані з відчуженням або

передачею іншим способом майна громадянина-підприємця

заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у

справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом

недійсними за заявою кредиторів.

Стаття 48. Розгляд господарським судом справи про банкрутство

громадянина-підприємця

1. Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про

банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає

арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке

згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може

бути звернено стягнення.

За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може

звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення

договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання

громадянина-підприємця третіми особами.

2. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може

відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два

місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з

кредиторами чи укладення мирової угоди.

3. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь

громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити

провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо

спадщини у встановленому законом порядку.

4. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк

громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог

кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди,

господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і

відкриває ліквідаційну процедуру.

5. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання

Pages:     | 1 |   ...   | 9 | 10 || 12 | 13 |   ...   | 14 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.