WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 14 |

Стаття 40. Припинення провадження у справі про банкрутство

1. Господарський суд припиняє провадження у справі про

банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру

підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів

підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або

реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення)

юридичної особи;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство

того ж боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку,

передбаченому цим Законом;

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому

статтею 32 цього Закону;

7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення

провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

2. Про припинення провадження у справі про банкрутство

виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому

порядку.

Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у

випадках, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої цієї

статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство,

тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у випадках,

передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, - лише до визнання боржника

банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6, - лише після

визнання боржника банкрутом.

Розділ VI

ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СУБ'ЄКТІВ

ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 41. Загальні положення

Відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо

небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших

категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим

Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Стаття 42. Особливості банкрутства містоутворюючих

підприємств

1. Для цілей цього Закону містоутворюючими підприємствами

визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з

урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності

населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій

розташована така юридична особа.

Положення цієї статті застосовуються також до підприємств,

кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб.

2. При розгляді справи про банкрутство містоутворюючого

підприємства учасником провадження у справі про банкрутство

визнається орган місцевого самоврядування відповідної

териториторіальної громади адміністративно-територіальної одиниці.

Учасниками провадження у справі про банкрутство

містоутворюючого підприємства господарським судом можуть бути

визнані також центральні органи виконавчої влади.

Докази, що підтверджують належність боржника до

містоутворюючих підприємств, господарському суду надає боржник.

3. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію

боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію

боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або

відповідного центрального органу виконавчої влади, які є

учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови

укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями

боржника.

Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та

підписується уповноваженими особами органів місцевого

самоврядування або центральних органів виконавчої влади.

4. Орган місцевого самоврядування або центральний орган

виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають

право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого

санацією, інвестора.

У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть

солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його

кредиторами.

5. Процедура санації містоутворюючого підприємства за

клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена

господарським судом на один рік.

Підставою для продовження процедури санації містоутворюючого

підприємства на строк, передбачений абзацом першим цієї частини, є

план фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства. План

фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства може

передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його

працівників, створення нових робочих місць та інші способи

відновлення платоспроможності боржника містоутворюючого

підприємства.

6. За клопотанням органу місцевого самоврядування або

центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження

у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки

за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації

містоутворюючого підприємства може бути продовжений господарським

судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі

зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо

інше не передбачено цим Законом.

Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання

боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

7. Кабінет Міністрів України або органи місцевого

самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в

будь-який час до закінчення процедури санації містоутворюючого

підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в порядку,

передбаченому цим Законом.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку

черговості згідно зі статтею 31 цього Закону.

У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими

зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів

(обов'язкових платежів) в порядку, передбаченому цим Законом,

провадження у справі про банкрутство припиняється.

8. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації

може бути здійснено продаж майна боржника як цілісного майнового

комплексу або частини його майна згідно із законодавством.

За наявності клопотання органу місцевого самоврядування або

центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження

у справі про банкрутство, продаж майна боржника як цілісного

майнового комплексу провадиться шляхом проведення конкурсу.

9. Обов'язковими умовами конкурсу є:

збереження робочих місць для не менш як 70 відсотків

працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;

зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи

працевлаштування працівників підприємства відповідно до

законодавства в разі зміни профілю діяльності підприємства.

Інші умови конкурсу можуть установлюватися виключно за згодою

комітету кредиторів у порядку, передбаченому статтею 19 цього

Закону.

10. Якщо зазначене в абзаці другому частини восьмої цієї

статті клопотання не було подано або майно боржника як цілісний

майновий комплекс не було продано на конкурсі, майно боржника

підлягає продажу на аукціоні.

11. При продажу майна боржника, визнаного банкрутом,

ліквідатор повинен виставити на продаж на перших торгах майно як

цілісний майновий комплекс. Якщо майно боржника, визнаного

банкрутом, не було продано як цілісний майновий комплекс, продаж

майна здійснюється в порядку, передбаченому статтею 20 цього

Закону.

Стаття 43. Особливості банкрутства особливо небезпечних

підприємств

1. Для цілей цього Закону особливо небезпечними

підприємствами визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної,

атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших

галузей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів

України, припинення діяльності яких потребує проведення

спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та

здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному

середовищу.

2. При розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного

підприємства учасниками провадження у справі про банкрутство

визнаються відповідний орган місцевого самоврядування, а також

центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого

відноситься сфера діяльності боржника, а також, при необхідності,

державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах

захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з

питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної

безпеки, з питань геології та використання надр.

Учасниками провадження у справі про банкрутство особливо

небезпечного підприємства господарським судом можуть бути визнані

також інші центральні органи виконавчої влади.

Докази, що підтверджують належність боржника до особливо

небезпечних підприємств, господарському суду надає боржник.

3. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію

боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію

боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або

відповідного центрального органу виконавчої влади, які є

учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови

укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями

боржника.

Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та

підписується уповноваженими особами органів місцевого

самоврядування або центральних органів виконавчої влади.

4. Орган місцевого самоврядування або центральний орган

виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають

право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого

санацією, інвестора.

У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть

солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його

кредиторами.

5. Процедура санації особливо небезпечного підприємства за

клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена

господарським судом на один рік.

Підставою для продовження процедури санації особливо

небезпечного підприємства на строк, передбачений абзацом першим

цієї частини, є план фінансового оздоровлення особливо

небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо

небезпечного підприємства може передбачати внесення інвестицій,

працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць

та інші способи відновлення платоспроможності боржника - особливо

небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо

небезпечного підприємства також має містити заходи щодо

підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та

запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей,

майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

6. За клопотанням органу місцевого самоврядування або

центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження

у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки

за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації особливо

небезпечного підприємства може бути продовжено господарським судом

до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі

зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо

інше не передбачено цим Законом.

Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання

боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

7. Кабінет Міністрів України або органи місцевого

самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в

будь-який час до закінчення процедури санації особливо

небезпечного підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в

порядку, передбаченому цим Законом.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку

черговості згідно зі статтею 31 цього Закону.

У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими

зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів

(обов'язкових платежів) у порядку, передбаченому цим Законом,

провадження у справі про банкрутство припиняється.

8. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації

може бути здійснено продаж майна боржника лише як цілісного

майнового комплексу шляхом проведення конкурсу в порядку,

встановленому статтею 19 цього Закону та законодавством з питань

приватизації.

9. Обов'язковими умовами конкурсу є:

збереження умов щодо підтримання безпеки виробничої

діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди

життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому

природному середовищу;

збереження робочих місць не менш як для сімдесяти відсотків

працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;

зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи

працевлаштування зазначених працівників та запобігання заподіянню

можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам,

навколишньому природному середовищу у разі зміни профілю

діяльності підприємства.

Інші умови конкурсу можуть встановлюватися виключно за згодою

комітету кредиторів у порядку, передбаченому статтею 19 цього

Закону.

У разі невиконання зазначених вимог конкурсу, які включаються

до умов договору купівлі-продажу майна боржника як цілісного

майнового комплексу, договір розривається в установленому порядку.

10. Особливо небезпечні підприємства не підлягають продажу на

аукціоні.

11. Вимоги кредиторів задовольняються у порядку черговості,

визначеному статтею 31 цього Закону, з урахуванням особливостей,

встановлених цією частиною, а саме: в третю чергу також

задовольняються вимоги щодо відшкодування витрат на заходи по

запобіганню заподіяння можливої шкоди життю та здоров'ю громадян,

майну, спорудам, навколишньому природному середовищу в порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 44. Особливості банкрутства сільськогосподарських

підприємств

1. Для цілей цього Закону під сільськогосподарськими

підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом

діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та

переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від

реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними

сільськогосподарської продукції складає не менше п'ятдесяти

відсотків загальної суми виручки.

Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 14 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.