WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 |

такої юридичної особи.

У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї

частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення

ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про

порушення справи про банкрутство подається власником майна

боржника (уповноваженою ним особою).

2. За результатами розгляду заяви про порушення справи про

банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для

задоволення вимог кредиторів, арбітражний суд визнає боржника,

який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру,

призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені

на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від

наявності в нього ліцензії.

3. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника,

який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення

про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

4. У разі, якщо справу про банкрутство порушено за заявою

власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до

створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд

справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей,

передбачених цією статтею.

5. Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї

статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію

юридичної особи в Єдиний державний реєстр підприємств та

організацій України.

6. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник

боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили

порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну

відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими

зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів

(обов'язкових платежів) боржника.

Стаття 52. Особливості банкрутства відсутнього боржника

1. У разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівник

боржника - юридичної особи, які фактично припинили свою

діяльність, відсутні та визначити їх місцезнаходження неможливо,

заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника

може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до

боржника та строку виконання зобов'язань.

2. Арбітражний суд у двотижневий строк з дня прийняття ухвали

про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього

боржника приймає постанову про визнання відсутнього боржника

банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру та направляє копію

постанови до державного органу з питань банкрутства, який у

тижневий строк подає арбітражному суду кандидатуру ліквідатора.

Арбітражний суд може призначити ліквідатора із числа працівників

державного органу з питань банкрутства.

3. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання арбітражним

судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів

відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання

повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до

банкрута.

4. За клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна

відсутнього боржника, визнаного банкрутом, арбітражний суд може

винести ухвалу про припинення процедури банкрутства, передбаченою

цією статтею, і переходу до загальних процедур банкрутства,

передбачених цим Законом.

5. Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку

черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори

можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором в

арбітражний суд до затвердження арбітражним судом ліквідаційного

балансу.

6. Після проведення розрахунків з кредиторами ліквідатор

складає ліквідаційний баланс і подає його в арбітражний суд разом

із звітом про свою діяльність.

7. У разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника,

визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна

направляється на покриття судових витрат і виплату винагороди

ліквідатору.

Якщо обов'язки ліквідатора здійснює працівник державного

органу з питань банкрутства, сума його винагороди, а також сума

відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної

процедури, перераховуються на рахунок державного органу з питань

банкрутства.

8. Положення, передбачені цією статтею, застосовуються також

у разі, якщо майна боржника - юридичної особи завідомо не вистачає

на відшкодування судових витрат у справі про банкрутство або якщо

протягом дванадцяти місяців не проводилися операції на рахунках

боржника, а також за наявності інших ознак, які свідчать про

відсутність підприємницької чи іншої діяльності боржника.

Стаття 53. Особливості провадження санації боржника його

керівником

1. Керівник боржника має право подати згідно з вимогами

статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство з

метою проведення ним процедури санації до подання кредиторами

заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

на підставі рішення власника майна боржника (органу,

уповноваженого управляти майном);

за наявності письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог

яких перевищує п'ятдесят відсотків заборгованості.

2. Для проведення санації боржника його керівником керівник

боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до

арбітражного суду з заявою про порушення справи про банкрутство

для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених

цією статтею. До заяви керівника боржника додається план санації

боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її

проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим

санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури

розпорядника майна, запропонована комітетом кредиторів.

3. Після розгляду заяви боржника суддя виносить ухвалу про

порушення справи про банкрутство, призначає розпорядника майна,

запропонованого комітетом кредиторів, та керуючого санацією -

керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з

урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

4. Керуючий санацією боржника - керівник боржника

зобов'язаний зробити повідомлення в офіційних друкованих органах

та друкованому органі місцевого самоврядування про порушення

справи про банкрутство боржника та відкриття процедури санації

боржника.

5. У повідомленні повинні міститися:

повне найменування боржника, його юридична адреса, номери

усіх рахунків в установах банків;

відомості про власника (власників) майна боржника;

номер свідоцтва про державну реєстрацію боржника;

дані про керуючого санацією - керівника боржника та

розпорядника майна боржника.

6. Кредитори у місячний строк з дня опублікування

повідомлення боржника про порушення справи про банкрутство

зобов'язані подати до арбітражного суду письмові заяви з грошовими

вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, та

(або) заперечення кредиторів проти здійснення процедури санації

керівником боржника.

7. Керуючий санацією боржника (керівник боржника) разом із

розпорядником майна зобов'язані розглянути вимоги кредиторів,

включити їх у реєстр вимог кредиторів і розпочати процедуру

санації відповідно до вимог цього Закону з урахуванням

особливостей, передбачених цією статтею.

8. Якщо справа про банкрутство боржника порушується за заявою

кредитора (кредиторів), комітет кредиторів має право рекомендувати

призначити керуючим санацією керівника боржника, а також

розпорядника майна. Керуючий санацією та розпорядник майна діють

відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей,

передбачених цією статтею.

9. Керуючий санацією (керівник боржника) виконує повноваження

керуючого санацією без ліцензії та продовжує отримувати заробітну

плату, яку він отримував до призначення його керуючим санацією.

10. За пропозицією комітету кредиторів або розпорядника майна

керуючий санацією (керівник боржника) може бути звільнений

арбітражним судом від виконання повноважень керуючого санацією.

Звільнення керівника боржника від виконання ним повноважень

керуючого санацією позбавляє керівника боржника права самому

здійснювати санацію боржника.

11. Розпорядник майна продовжує виконувати свої обов'язки

протягом здійснення керівником боржника (керуючим санацією)

процедури санації боржника.

12. У разі невиконання плану санації боржника або якщо

виконання плану санації боржника не приведе до відновлення його

платоспроможності, процедура банкрутства боржника здійснюється

відповідно до вимог цього Закону.

Розділ VII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2000 року.

Справи про банкрутство підприємств - сільськогосподарських

товаровиробників не порушуються з дня опублікування цього Закону

до 1 січня 2004 року.

Положення цього Закону щодо ліцензування арбітражних керуючих

вводяться в дію з 1 жовтня 1999 року.

Положення цього Закону застосовуються арбітражними судами при

розгляді справ про банкрутство, провадження у яких порушено після

1 січня 2000 року.

Положення цього Закону щодо введення мораторію на задоволення

вимог кредиторів, призначення арбітражних керуючих, введення

процедур розпорядження майном боржника, санації боржника,

ліквідаційної процедури та укладення мирової угоди можуть

застосовуватися за заявою сторін у справі про банкрутство або за

ініціативою суду при розгляді арбітражними судами справ про

банкрутство після 1 січня 2000 року незалежно від дати порушення

провадження у справі про банкрутство, при цьому відповідні строки

обчислюються від дати прийняття арбітражним судом ухвали з цього

питання. У цьому випадку подальше провадження у справі про

банкрутство здійснюється відповідно до цього Закону.

2. Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим

Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України на день набрання чинності цим

Законом:

підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції

про внесення змін до законодавчих актів, що випливають з цього

Закону;

розробити і привести у відповідність з цим Законом свої

нормативно-правові акти;

забезпечити розробку та прийняття міністерствами та іншими

центральними органами виконавчої влади України нормативно-правових

актів відповідно до цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими

центральними органами виконавчої влади України їх

нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

4. Рекомендувати Президенту України привести свої акти у

відповідність із цим Законом.

5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) доповнити Кримінальний кодекс України ( 2002-05 ) статтею

такого змісту:

"Стаття 156-4. Доведення до банкрутства

Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів,

іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб

вчинення власником або посадовою особою суб'єкта підприємницької

діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності

суб'єкта підприємницької діяльності, якщо це завдало істотної

шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом

правам та інтересам кредиторів, -

карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні

посади або займатися певною діяльністю на строк до 5 років.

Ті ж дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, -

караються позбавленням волі на строк до 5 років з

конфіскацією майна";

2) частину першу статті 40 Кодексу законів про працю України

( 322-08 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., N 50, ст.375;

1984 р., N 1, ст. 3; 1986 р., N 27, ст.539; 1988 р., N 23, ст.556;

1991 р., N 23, ст.267; Відомості Верховної Ради України, 1994 р.,

N 33, ст. 297; 1995 р., N 5, ст. 30, N 28, ст.204) доповнити

пунктом 9 такого змісту:

"9) банкрутства підприємства";

3) у Арбітражному процесуальному кодексі України ( 1798-12 )

(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст.56; 1997 р.,

N 25, ст.171):

частину третю статті 2 викласти в такій редакції:

"Арбітражний суд порушує справи про банкрутство за письмовою

заявою будь-кого з кредиторів, боржника";

частину другу статті 4-1 викласти в такій редакції:

"Арбітражні суди розглядають справи про банкрутство у порядку

провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням

особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

4) частину четверту статті 4 Закону України "Про

підприємництво" ( 698-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991

р., N 14, ст.168; Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 17,

ст.80, N 26, ст.158; 1999 р., N 7, ст.52, N 8, ст.60) доповнити

абзацом такого змісту:

"діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна,

керуючих санацією, ліквідаторів)";

5) частину третю статті 9 Закону України "Про систему

оподаткування" ( 1251-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1997

р., N 16, ст.119) викласти в такій редакції:

"3. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів

(обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору

(обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням

податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з

податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку,

встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у

процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з

податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах,

визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому

законами України";

6) пункт 9 статті 11 Закону України "Про державну податкову

Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.