WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 8 |

1. Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне

авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину

особисті немайнові права автора.

2. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і

протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також

будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі

та репутації автора.

Стаття 30. Перехід творів у суспільне надбання

1. Закінчення строку дії авторського права на твори означає

їх перехід у суспільне надбання.

2. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без

виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою,

за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених

статтею 14 цього Закону.

3. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися

спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за

використання на території України творів, які стали суспільним

надбанням.

Стаття 31. Передача (відчуження) майнових прав суб'єктів

авторського права

1. Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може

передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону,

будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав

автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється

авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають

бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському

договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

2. Майнове право суб'єкта авторського права, який є юридичною

особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому

законом порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи -

суб'єкта авторського права.

Стаття 32. Передача права на використання твору

1. Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить

виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору

будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі

авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на

основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених

статтями 21-25 цього Закону.

2. Передача права на використання твору іншим особам може

здійснюватися на основі авторського договору про передачу

виключного права на використання твору або на основі авторського

договору про передачу невиключного права на використання твору.

3. За авторським договором про передачу виключного права на

використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне

авторське право) передає право використовувати твір певним

способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права

передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти

подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка

передає виключне право на використання твору, залишається право на

використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

4. За авторським договором про передачу невиключного права на

використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право)

передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у

встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне

право, зберігається право на використання твору і на передачу

невиключного права на використання твору іншим особам.

5. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на

використання творів мають організації колективного управління,

яким суб'єкти авторського права передали повноваження на

управління своїми майновими авторськими правами.

6. Права на використання твору, що передаються за авторським

договором, вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено

передачі виключних прав на використання твору.

Стаття 33. Договори на право використання творів

1. Договори про передачу прав на використання творів

укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися

договір про використання (опублікування) твору в періодичних

виданнях (газетах, журналах тощо).

2. Договір про передачу прав на використання творів

вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх

істотних умов (строку дії договору, способу використання твору,

території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку

виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за

вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді

відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у

вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки

авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки,

встановлені Кабінетом Міністрів України.

3. Предметом договору про передачу прав на використання твору

не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.

4. Відповідні відомства і творчі спілки можуть розробляти

примірні авторські договори (зразки авторських договорів).

5. Умови договору, що погіршують становище автора (його

правонаступника) порівняно із становищем, встановленим чинним

законодавством, є недійсними.

6. За авторським договором замовлення автор зобов'язується

створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і

передати його замовникові. Договором може передбачатися виплата

замовником авторові авансу як частини авторської винагороди.

7. Умови договору, що обмежують право автора на створення

майбутніх творів на зазначену у договорі тему чи у зазначеній

галузі, є недійсними.

8. Усі майнові права на використання твору, які передаються

за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові

права, не зазначені в авторському договорі як передані суб'єктом

авторського права, вважаються такими, що не передані, і

зберігаються за ним.

Стаття 34. Відповідальність за невиконання

авторського договору

1. Сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала

зобов'язання за авторським договором, зобов'язана відшкодувати

іншій стороні всі збитки, в тому числі упущену вигоду.

2. Якщо автор не передав твір замовникові відповідно до умов

авторського договору замовлення, він повинен відшкодувати

замовникові збитки, в тому числі упущену вигоду.

3. Спори щодо відповідальності за невиконання умов авторських

договорів вирішуються у суді.

Розділ III

СУМІЖНІ ПРАВА

Стаття 35. Об'єкти суміжних прав

Об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту,

оцінки, способу і форми вираження, є:

а) виконання літературних, драматичних, музичних,

музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

б) фонограми, відеограми;

в) передачі (програми) організацій мовлення.

Стаття 36. Суб'єкти суміжних прав

1. Суб'єктами суміжних прав є:

а) виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних

підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;

б) виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та

особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права

щодо фонограм;

в) виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та

особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права

щодо відеограм;

г) організації мовлення та їх правонаступники.

2. Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними

прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського

права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні

дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців.

Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів

авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).

Стаття 37. Виникнення і здійснення суміжних прав

1. Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник

фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

2. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору,

виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення

передачі організації мовлення.

3. Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається

виконання будь-яких формальностей.

Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для

сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і

всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних

підставах, або їх упаковках можуть використовувати знак охорони

суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів:

латинська літера "P", обведена колом, - (зображення знака не

наводиться);

імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм)

суміжні права;

рік першої публікації фонограми (відеограми).

За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником

фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких

зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх

упаковці.

4. Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися

мінімальні ставки винагороди за використання об'єктів суміжних

прав та порядок їх індексації.

Стаття 38. Особисті немайнові права виконавців та права на

ім'я (назву) виробників фонограм, відеограм

і організацій мовлення

1. Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права:

а) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

б) вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи

повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи

виконанням (у разі, якщо це можливо);

в) вимагати забезпечення належної якості запису його

виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи

іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і

репутації.

2. Виробник фонограми, виробник відеограми має право

зазначати своє ім'я (назву) на кожному носії запису або його

упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів,

вимагати його згадування у процесі використання фонограми

(відеограми).

3. Організація мовлення має право вимагати згадування своєї

назви у зв'язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї

передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією

мовлення.

Стаття 39. Майнові права виконавців

1. Майновим правом виконавців є їх виключне право дозволяти

чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий

ефір);

б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше

незафіксованих виконань;

в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань,

зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх

згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та,

на яку вони дали свою згоду;

г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи

відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права

власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали

дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше

відтворення;

д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань,

зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було

їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після

розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми

(відеограми) або за його дозволом;

е) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах

чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що

будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в

будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації

виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.

2. Майнові права виконавців можуть передаватися

(відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому

визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок

виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань,

територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені

договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні

ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

3. У разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному

творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює

виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального

твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено

договором.

4. У разі, коли виконавець під час першої фіксації виконання

безпосередньо дозволить виробнику фонограми чи виробнику

відеограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець

передав виробнику фонограми чи виробнику відеограми виключне право

на розповсюдження фонограм, відеограм і їх примірників способом

першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а

також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та

іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання

справедливої винагороди за зазначені види використання свого

виконання через організації колективного управління або іншим

способом.

Стаття 40. Майнові права виробників фонограм і виробників

відеограм

1. До майнових прав виробників фонограм і виробників

відеограм належить їх виключне право на використання своїх

фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим

особам:

а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм

і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх

примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права

власності;

в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників,

навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми

чи відеограми або за їх дозволом;

г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників

через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може

отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх

власним вибором;

д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 8 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.