WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 ||

На 2010 р. уряд запланував проведення пенсійної реформи: передбачалося підвищення пенсійного віку з 60 до 62 років. На думку експертів, такий крок допоможе збільшити розмір виплат для пенсіонерів та зменшити дефіцит державного бюджету Франції. В умовах збільшення частки пенсіонерів у населенні країни та зменшення частки працюючих збільшення пенсійного віку є найбільш розповсюдженим варіантом вирішення проблеми. Проте французькі профспілки заявили про неприйнятність такого рішення для трудящих, а вже наприкінці травня 2010 р. було організовано перші страйки на знак протесту проти пенсійної реформи. Слід додати, що проти реформи виступили не лише громадяни передпенсійного віку, а й студенти, для яких збільшення пенсійного віку збільшує конкуренцію на ринку праці та зменшує кількість вакансій, а отже і шанси працевлаштування за фахом.

Варто відзначити, що середній пенсійний вік для країн ЄС становить років. Проте віднедавна прийнято рішення про його підвищення до 67, з тим, щоби загальний трудовий стаж складав не менше 41 року (досі було 40). Зокрема, вже з 2012 року такі норми будуть чинні для Німеччини.

Франція зустріла ініціативи Н. Саркозі стосовно підвищення пенсійного віку до 62 років масовими страйками. При цьому демографічна статистика у Франції не така вже і песимістична: до 2050 р. на одного пенсіонера буде припадати 1,2 активного трудового населення, тоді як у 1960 р. таке співвідношення складало 4:1.

На початку жовтня 2010 р. у Франції розпочався загальнонаціональний страйк, який за своїми масштабами й наслідками перевищив аналогічні події 1995 р. Припинили роботу транспортні підприємства (у тому числі аеропорти,залізниця і столичний метрополітен), нафтопереробні заводи, заклади освіти і культури, комунальні служби. Найбільш серйозні наслідки мав страйк працівників 11 з 12 французьких НПЗ, що призвів до нестачі пального в країні. На вулиці французьких міст вийшли 3,5 млн чоловік, які вимагали від Президента відмовитися від проведення реформи [9,c.42]. У Парижі та Ліоні учасники акцій протесту порушували громадський порядок: підпалювали автомобілі, розбивали вітрини крамниць, чим завдали значної шкоди громадянам, які не брали участі у страйку. Відтак, деякі французи, що спочатку були солідарні з учасниками акцій, відмовилися надалі їх підтримувати, оскільки втратили свої гроші та час через незадовільну роботу транспорту та інших галузей господарства.

У ході загальнонаціональної акції протесту, яка відбулася 19 жовтня р., на вулиці Франції вийшли майже 3,5 мільйона осіб. 21 жовтня цього ж року профспілки Франції ухвалили рішення провести загальнонаціональні акції протесту 28 жовтня та 6 листопада. На міжпрофспілкових зборах брали участь шість найбільших професійних об’єднань Франції – CFDT, CGT, CFTC, CFE– CGC, Unsa і FSU. За інформацією французьких ЗМІ, в масових акціях взяли участь майже 70 % французів.

За підрахунками міністерства економіки, збитки від страйків складали від 200 до 400 млн євро на день, проте експерти стверджують, що зиск від реформи набагато перевищить втрати від акцій протесту [9, c. 44]. На думку Президента, цей крок є найбільш прийнятним для трудящих та пенсіонерів. «Ця реформа необхідна, і ми проведемо її», – заявив Н. Саркозі під час інтерв’ю телеканалу France–2 [9,c.42].

27 жовтня 2010 р. Національні збори проголосували за законопроект пенсійної реформи. 2 листопада депутати від опозиційної Соціалістичної партії направили до Конституційної ради запит про розгляд законопроекту щодо його відповідності Конституції. 9 листопада Конституційна рада ухвалила текст без змін, а вже наступного дня його підписав Президент [10,c.7]. Таким чином, до 2018 р. мінімальний пенсійний вік буде підвищено до 62 років. У відповідь на підписання закону Президентом профспілки провели ще кілька масових страйків і демонстрацій у великих містах, які вже не мали такого резонансу.

Наразі політична ситуація у Франції відносно стабілізувалася, але залишається напруженою, оскільки чинна влада (як Президент, так і Парламент) втратили легітимність, свідченням чого є вкрай низький рівень довіри до інститутів влади: у жовтні 2010 р. лише 29% французів підтримували дії Н. Саркозі.

Перед чинним Президентом постала проблема поєднати неоліберальні реформи із збереженням власної популярності з метою перемоги на виборах 2012 р. З цією метою 13–15 листопада 2010 р. було проведено кардинальну реформу уряду:

кількість міністерств було зменшено з 37 до 31. Так, міністерства промисловості та фінансів були об’єднані з міністерством економіки, а міністерство з питань імміграції було включене до складу міністерства внутрішніх справ із одночасним розширенням повноважень останнього. При цьому посаду Прем’єр– міністра було збережено за Франсуа Фійоном, одним із провідних діячів правлячого Союзу за народний рух, який перебуває на цій посаді з 2007 р. Більшість міністрів у новому складі уряду відомі як давні політичні союзники Н. Саркозі.

На думку експертів, Президент прагне використати адміністративний ресурс за умов падіння довіри народу, що продемонстрували місцеві вибори [11,c.6].

Політична криза у Франції має багатовимірну природу і викликана множиною чинників, що призводять до перманентної нестабільності у суспільстві, яка має тенденцію до періодичного загострення. Серед основних чинників нестабільності можна виділити діяльність профспілок, які тісно співробітничають з лівими партіями, та маргінальних спільнот, що складаються з етнічних меншин та ультралівих політичних утворень. Можна стверджувати, що у Франції на початку ХХІ століття склався своєрідний «трикутник ворожнечі», учасниками якого є уряд і роботодавці з одного боку, профспілки та опозиція з другого та маргінальні елементи з третього. Протиріччя між урядом і профспілками носять характер класової боротьби, а маргінали не сприймають Францію як батьківщину, і водночас вбачають у етнічних французах, які об’єднані у профспілки і відстоюють свої права, головних конкурентів на ринку праці.

Найбільш імовірно, що наступним випробуванням для французької політичної системи стануть президентські вибори 2012 року. Якщо контроль над органами центральної влади отримають ліві політичні сили, то це стане передумовою вирішення конфлікту між владою і профспілками. Можна навіть припустити, що новий Президент піде на популістський крок і скасує пенсійну реформу. Тим більше, що прецеденти зниження пенсійного віку вже були: у свій час президент Франсуа Міттеран змінив вік виходу на пенсію з 65 до 60 років.

Ще одним наслідком перемоги опозиції стане унеможливлення конфлікту між центром та регіонами, що саме назріває через отримання соціалістами контролю над органами місцевого самоврядування.

Таким чином, можна зробити висновок, що міцність політичного режиму, давні демократичні традиції та висока політична культура громадян країни будуть сприяти стабільності розвитку політичної системи, незважаючи на перманентні кризові явища, що вірують на теренах Французької республіки.

Список використаних джерел 1.Євгеньєва, А. Франція – країна «раціоналізованого» парламентаризму [Текст] / А. Євгеньєва // Часопис Парламент. – 2002. – № 4. – С. 59–68.

2.Конституция Французской Республики [Текст] // Конституции стран мира: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – Т. 3. – М.: НОРМА, 2001. – С. 411–432.

3.Рыбаков, В. Французская лихорадка (к итогам социального кризиса конца 1995 г.) [Текст] / В. Рыбаков // Международная экономика и международные отношения. – 1996. – № 6. – С. 51–59.

4.Виноградов, В.А. Социальный взрыв во Франции в 1995 г. и его уроки [Текст] / В.А. Виноградов // Новая и новейшая история. – 1998. – № 4. – С. 3–13.

5.Barberousse, S. Le movement de decembre et l’Etat face a face [Text] / S. Berberousse // Homme et societe. – 1996. – № 121–122. – P. 51–53.

6.Григорьев, Е. Франция вернулась в алжирскую войну [Текст] / Е. Григорьев, А. Терехов // Независимая газета. – 2005. – 11 нояб.

7.Привалов, К. Хулиганократия [Текст] / К. Привалов, С. Сухова // Итоги. – 2007. – 3 декаб. – С. 44–45.

8.Цилюрик, Д. Региональный триумф французских социалистов [Текст] / Д.

Цилюрик // Независимая газета. – 2010. – 23 марта.

9. Лавров, В. Дни Парижской коммуны [Текст] / В. Лавров // Корреспондент. – 2010. – № 41 (429). – С. 42–45.

10. Президент Франции подписал законопроект о пенсионной реформе [Текст] // Независимая газета. – 2010. – 11 нояб.

11. Ханцевич О. У Франции новое старое правительство [Текст] / О. Ханцевич // Независимая газета. – 2010. – 15 нояб.

Ключник Р.М., Кривошеин В.В. Политический кризи в период Пятой республики во Франции: попытка кризисного моделирования Рассматриваются основные факторы возникновения и развития политического кризиса во Франции. Представлен прогноз дальнейшего развития Пятой республики.

Ключевые слова: Пятая республика, политический кризис, профессиональный союз, пенсионная реформа, забастовка.

Klyutchnik, R.M., Kryvoshein, V.V. Political crisis during the Fifth Republic in France: an attempt of crisis model The main factors of the emergence and development of the political crisis in France are considered. The prognosis of the further development of the Fifth Republic is given.

Key words: Fifth Republic, political crisis, trade union, pension reform, strike action.

Pages:     | 1 ||



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.