WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 35 | 36 || 38 | 39 |   ...   | 52 |

Мабуть, головною особливістю мистецтва за часів античності було прагнення пошуку гармонії між усвідомленням космічної природи людини та повсякденним земним життям. Відповідь на питання про те, яким же чином у земній людській істоті виявляється божественна природа, знаходили саме в мистецтві. Завдяки мистецтву ставало зрозумілим, що здатність мріяти, вірити, діяти всупереч труднощам, сміятись над власними недоліками дійсно робить людську істоту богоподібною. Так або інакше античне мистецтво знаменувало свій розквіт пізнанням сутності мистецтва як системи засобів гармонізації дій, спрямованих на дотримання вимог міри, краси та пропорції. Саме мистецтво гармонізації стосунків ставило за мету практичне розв’язання протиріч та суперечностей, спрямовувало зусилля на пошуки оптимальних форм злагоди й толерантності, орієнтувало на прагнення до освітньої, виховної, моральної та професійної досконалості як головних умов досягнення прекрасних результатів. Саме завдяки цим визначальним для історії розвитку мистецтва рисам античність, по суті, започаткувала усі подальші шляхи, напрями та тенденції розвитку мистецтва наступних епох. У певному сенсі можна навіть стверджувати про певні гуманістичні засади античного мистецтва, завдяки якому людство сформувало механізми громадянської свідомості як основи переходу від родоплемінних комуналізованих відносин до розбудови першого в історії людства протогромадянського суспільства. Саме мистецтво виявилося чи не найвагомішою умовою розвитку принципово нових правових, військових, комунальних, фінансових, виробничих та соціокультурних складових формування суспільства громадянського типу, коли саме людина стала вихідною умовою визначення соціальної природи понять «влада», «політика», «право» та «свобода».

Підсумовуючи викладене, загальну модель ґенези розвитку мистецтва за часів античності можна подати, на нашу думку, в наведеній нижче таблиці 2.

Таблиця Ґенеза розвитку античного мистецтва Спосіб Типи Форми Стиль життя світогляду пізнання мистецтва Родоплемінний Натурфілософський Магічні Героїчний Комунальний Антропоморфний Окультні Когнітологічний Громадянський Космоцентричний Герметичні Гармонійний Головні риси феодалізму знаменували собою становлення й розвиток теократичних, ідеологічних та політичних напрямів мистецької діяльності.

Сформувавшись як повноцінний соціальний інститут, саме релігія визначала характер і головні складові мистецької діяльності середньовіччя, які зумовлювали особливості функціонування морально-етичних, правових, фінансових, виробничих, соціокультурних та побутових відносин.

Виникнення невідомих раніше форм виробництва (артілі, латифундії, цехи), освіти, виховання, мистецтва, сільських та міських комун, курій васалів, рицарських орденів, гільдій купців сприяло формуванню та подальшому розвиткові якісно нових форм і методів мистецької діяльності, переважна кількість яких вимушена була орієнтуватись на створення раніше взагалі невідомого. Мова перш за все йде про формування принципово нових для тих часів особливостей романського стилю, готики та платереско. При цьому головна роль належала релігії, коли кожна з трьох її базових гілок – буддизм, іслам та християнство – виконувала функції методологічної детермінації якісно відмінних і разом тим єдиних за своєю природою стилів і методів мистецької діяльності.

Релігійні основи мистецьких ідеологем часів феодалізму визначали поступову заміну рабства менш жорсткими формами залежності, подальшу диференціацію соціальних функцій між правлячими верствами – духовенством, військовими, заможними землевласниками, стимулювали розпад правових, економічних та культурних засад рабовласництва. Хоча оформлення поняття «ідеологія» відбулося значно пізніше, саме теократичні ідеї визначали сутність розвитку доленосних мистецьких стилів як одних із головних політичних засобів реформування феодальних відносин протягом декількох століть, що передували епосі Відродження.

Розпочинає епоху середньовіччя романський стиль, який протягом Х-ХІІ ст. багато в чому продовжує традиції римсько-античної культури на тлі розквіту принципово більш суворих, нерідко жорстких і надзвичайно вимогливих до дотримання релігійних канонів різних видів мистецької діяльності. Так, властивий середньовіччю теократичний світогляд особливої ваги надає процесам усебічної регламентації діяльності громадян, де провідна роль відводиться архітектурі, яка має підкреслити виключну, унікальну роль церкви у життєдіяльності суспільства. При цьому церкви, монастирі, замки набувають рис могутніх кріпосних споруд, які розташовуються на узгір’ях та інших піднятих над територією поселень місцевостях. Церква має ніби «височіти» над буденністю, над діями й помислами простих людей. Багатство розписів та рельєфних зображень ставило за мету підкреслити настільки надзвичайну велич богів, яка б лякала і тим самим підкоряла людей волі «вищих сил». Отже, головна особливість романського стилю полягає у возвеличуванні засобами мистецтва ролі «всесильного» й підкоренні його волі дій та прагнень «простолюдинів».

Інша особливість романського стилю полягала у наданні попереднім стилям мистецтва рис релігійно-міфологічного характеру. Так, розписування храмів казковими сюжетами із життя рослин, тварин і людей засобами народної творчості надавало примітивно-утилітарним формам мистецтва теолого-героїчного та пізнавального характеру й сприяло гармонізації відносин людини з живою та духовною природою.

Вирішенню завдань створення благородної й одночасно строгої краси сприяла висока майстерність обробки величних і мініатюрних творів мистецтва з дерева, металу, емалі та інших матеріалів.

Готичний стиль домінує в Європі у період з ХІІ по ХУІ ст. Отримавши назву від романського племені «готів», цей стиль надає мистецтву культового характеру, зміст якого визначають особливості релігійного впливу на процеси регуляції національних, етнічних, професійних, правових та соціокультурних відносин. Прагнення кожної з базових релігій визначити власне домінування ставить перед архітектурою та іншими видами мистецтва завдання створити найвищі, найбільші, найкращі у світі церковні споруди. Саме завдяки величній каркасній системі готичної архітектури міські собори займали центральні місця у містах, вигідно відрізняючись ажурними арками, баштами, стрілчастими вікнами з різноколірними вітражами, порталами, статуями та складним орнаментом.

Створюючи святково-піднесений настрій, готичний стиль надавав неповторного звучання мелодіям і картинам, приватним і державним спорудам, надаючи кожному з творів мистецтва специфічного ремісничого, побутового чи суспільного звучання. Готичний стиль породжує також незабутні яскраві емоції, за допомогою яких мистецтво перетворює сухі церковні канони на ліричні, поетичні або ж музичні складові становлення і розвитку унікальних ремісничих, етнічних чи релігійних особливостей соціальних спільнот.

Вінчає розвиток середньовічного мистецтва стиль платереско, що в перекладі з іспанської «platero» – «ювелір» означало не тільки, власне, «ювелірний», а й «срібний», «чеканний», «візерунчастий» і, взагалі, «вишуканий». Отже, стиль платереско відрізняється рясністю найтонших орнаментів, вишуканою різьбою на камені, створенням картин на стінах храмів, житлових приміщень Іспанії, інших країн Європи, а також різноманітних предметів прикладного мистецтва. Одним із найкращих прикладів платереско є кустоді (охоронці дарів – ювелірні скриньки для збереження церковних реліквій), маленькі золоті вежі та башти для зберігання церковних цінностей, а також ордени, медалі, монети, гірлянди, вишукані медальйони, каблучки та різноманітні прикраси, які сприяли індивідуалізації особистих манер, поведінки та інших складових життєдіяльності людей і соціальних спільнот. Архітектурні будови у стилі платереско представлені середньовічними монастирями, університетами, лікарнями та приватними будівлями, яких відрізняла ювелірна точність конструкцій та вишуканість форм. Досягалось це за рахунок гармонійного розчленування високих для тих часів стін на яруси, створенням арочних галерей які нагадували орнаментально оздоблені чудовим мереживом різноманітні візерунки. Особливостями єзуїтського платереско була побудова храмів з використанням багатьох вишукано оздоблених капель (часовень) та різьблених башт.

Підсумовуючи, загальну модель ґенези розвитку мистецтва за часів середньовіччя можна подати, на наш погляд, у наведеній нижче таблиці 3.

Таблиця Генеза розвитку мистецтва за часів середньовіччя Спосіб Типи Форми Стиль життя світогляду пізнання мистецтва Нормований Теократичний Теологія Романський Культовий Політичний Політика Готичний Індивідуальний Ідеологічний Ідеологія Платереско Становлення й розвиток епохи Відродження та Нових часів зумовили появу принципово нових світоглядних орієнтацій і засобів пізнавальної діяльності, що сприяли формуванню бароко, рококо та класицизму у сфері мистецької діяльності. Так, епоха Відродження підіймає на нечувану доти висоту пізнавальні та культурні можливості суспільства, надаючи способові життя світських рис, ознак комфортності та відчуття стабільності. Надання поетичним, музичним, художнім, скульптурним та іншим засобам творчості форм раціоналізації діяльності призвело до збагачення їх новими організаційними, пізнавальними та аналітичними методами. Епоха Відродження та Нових часів, з одного боку, раціоналізувала форми й методи пізнавальної діяльності, а з іншого – відкрила й досі нездоланний шлях до розуміння визначальної ролі у творчому процесів високих почуттів та емоційного піднесення як невід’ємних складових розуміння сутності прекрасного, гармонії та краси людського буття.

Сповідуючи принципи розвитку світського антифеодального способу життя і спираючись спочатку на бюрократичні, а згодом і на технократичні світоглядні орієнтації, митці тих часів роблять надзвичайні зусилля, спрямовані на відродження античної культурної спадщини. Відкидаючи аскетичні обмеження і схоластичні аксіоми католицизму, митці епохи Відродження і Нових часів прагнуть розкрити й утвердити ідеали фізично й духовно розвиненої особистості, гармонійності і краси людського буття, героїчність та мужність вчинків громадян. Мистецтво Ренесансу надихає рисами величності живопис і графіку, музику та архітектуру. Так, завдяки унікальним роботам Брунеллескі, Альберті, Палладіо, Делорма з’являються величні громадські будівлі, чудові палаци, прекрасні замки, для спорудження яких використовують арочні галереї, куполи, колонади, склепіння. Велич споруд тих часів супроводжує співвимірна людині прозорість і гармонійність конструкцій, яка у багатьох випадках відповідає законам золотої пропорції.

Зміцнення і розквіт нових заможних соціальних прошарків і верств населення (дворянство, буржуазія, поміщики) сприяло розквіту «дивних», «чудернацьких», «дивовижних» чи навіть «химерних» творів мистецтва, які ставили за мету виділити, виокремити, підкреслити величну роль володаря цих унікальних речей. Подібні стилі мистецтва у період з ХV по ХVІІ ст. отримали назву «бароко», що у перекладі з італійської і означає дивне, дивовижне або ж химерне. Стиль бароко нерідко називають «великим» або навіть «величним стилем». Прагнення до пишних, контрастних, афективних, неординарних форм і одночасно поєднання несумісного в єдиному робить стиль бароко надзвичайним явищем культури епохи Відродження і Нових часів. Саме завдяки бароко нечуваного розквіту набули паркові ансамблі міст та палаців, виступи оперних співаків і різноманітних оркестрів, творчі доробки скульпторів і поетів. Суміщення несумісного сприяло розвитку нових напрямів мистецтва (цирк, пересувні виставки, домашні театри). Надзвичайні архітектурні творіння Л. Берніні, Ф.Борроміні в Італії, В.В.Растреллі в Росії й досі вражають величчю, динамізмом, складністю та красою форм.

Якщо бароко нерідко надмірно зловживало використанням ілюзорноабстрактних, театралізованих та фантасмагоричних образів з елементами міфологем, еротики або пасторальних сюжетів, то подальша бюрократизація виробничих, наукових, правових та соціокультурних відносин надає мистецьким стилям набагато більшої рельєфно вираженої граціозності форм, вишуканості, декоративності, ритмізованої орнаменталістики та композиційної асиметричності. Відрізняючись декоративними мотивами та мушлеподібністю форм, стиль «рококо» (фр. «Rococo» походить від італ. «rocaille» – декоративного мотиву у вигляді черепашки) започатковує разом з тим принципово нові вимоги до виконання витворами мистецтва функцій комфортності, зручності, надійності та усталеності. У даному разі мистецтво активно відгукнулося на вимоги до суттєвого підвищення рівня комфортності життя як пересічних, так і заможних громадян.

Прискорення темпів науково – технічного прогресу протягом ХVІІХІХ ст. сприяло формуванню класичних, тобто «зразкових», «стильних» напрямів мистецької діяльності, які ставили за мету «довести до досконалості», зробити «відповідно до найвищих законів» ті або інші речі, предмети чи твори. Саме класицизм закладає у предметну сферу мистецької діяльності філософію творчості, головними завданнями якої виступають проблеми «удосконалення», «створення нового», «прекрасного», «зручного» та «ефективного». Мистецтво класицизму покликано було втілювати в життя наочними та логічно бездоганними формами ідеали високої моралі, духовності, організованості, дисципліни, порядку й порядності. Особливо наочно класичний стиль виявляється у творах архітектурного мистецтва тих часів, яким властива чітка геометричність форм, логічність планування та стриманість прикрас.

Вінчає розвиток класицизму стиль «ампір» (від фр. «empire» - імперія), який на початку ХІХ ст. наголошує на «класичності» парадної величі інтер’єрів палаців часів імперії Наполеона І. Відомі також спроби за допомогою стилю ампір зробити наголос на величі й незалежності певних родин, кланів, каст або державних режимів. Одним із яскравих прикладів великодержавності є «російський ампір», який знаменує велич містобудівних споруд, приватних будинків та монументальної скульптури.

У стислому вигляді уявлення про закономірності становлення і змін мистецтва в епоху Відродження та за Нових часів можна подати у наведеній нижче таблиці 4.

Pages:     | 1 |   ...   | 35 | 36 || 38 | 39 |   ...   | 52 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.