WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 58 | 59 || 61 | 62 |   ...   | 101 |

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, м. Чернігів Значний інтерес становлять види аборигенної дендрофлори, які характеризуються високою стійкістю до урбогенних умов, здатністю впродовж тривалого часу зберігати декоративність, санітано-гігієнічні та естетичні властивості при використанні в міському озелененні [4].

Основними складовими сучасного міського ландшафту Чернігова є території, які зберегли близький до природного характер та ділянки, які мають зелені насадження та природні водойми. Такими територіями в межах міста є заплава р. Десни та схили її високого правого берега, лісопарки та урочища - 441,5 га (Кордівка 275 га), Ялівщина (110), Святе (44), Мар’їн гай (12,5)). Велику питому вагу в озелененні міста займають міські лісові території - 198,57 га (Березовий яр (12,0), урочище Кривулівщина (12,12), ур.

Маліїв яр (11,7), ур. Подусівка (5,0), ур. Рашевщина (4,4) територія біля кінотеатру Жовтень (3,35), вздовж Київського шосе (30,0; 120,0)). Вони мають значний інтерес як осередки генофонду аборигенної дендрофлори м. Чернігова.

Протягом періоду 2008-2010 рр. нами проводилися геоботанічні обстеження та опис ділянок з природною дендрофлорою; складання картосхем найпоширеніших рослинних формацій та асоціацій, визначення та гербаризація зібраного матеріалу. Координати пробних площ та прив’язка до картографічного матеріалу проводилися за допомогою навігаційного приладу eXplorist 100 «Magellan».

За результатами оригінальних досліджень природна дендрофлора зеленої зони міста Чернігова нараховує 63 види, 39 родів, 23 родини та 2 відділів. Відділ Pinophyta представлений родиною Pinaceae (4,34%) та 3 видами - Pinus sylvestris L., Picea abies (L. ) Karst., Juniperus communis L., а відділ Magnoliophyta, що переважає за якісними показниками включає 22 родини (95,65%), 36 родів (92,3%) та 60 видів (95,23%).

У таблиці 1.1. наведено систематичну структуру аборигенної дендрофлори зеленої зони м. Чернігова. Її аналіз дозволяє нам констатувати, що у спектрі провідних родин першу і другу позиції займають Rosaceae (12 видів), Salicaceaе (13), інші родини включають від 1 до 4 видів (22 родини) та становлять більшу половину природної дендрофлори. У складі провідних родів переважна більшість родин має по 1-2 роди в складі (22). Перше місце за кількістю родів займає родина Rosaceae (7).

Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios Таблиця 1. Систематична структура аборигенної дендрофлори м. Чернігова % від загальної кількості № Родина Кількість родів Кількість видів видів 1 Pinaceae 3 3 4,2 Aceraceae 1 3 4,3 Apocynaceae 1 1 1,4 Betulaceae 2 3 4,5 Cannabaceae 1 1 1,6 Caprifoliaceae 1 1 1,7 Celastraceae 1 2 3,8 Cistaceae 1 1 1,9 Cornaceae 1 1 1,10 Corylaceae 2 2 3,11 Ericaceae 1 1 1,12 Fabaceae 2 2 3,13 Fagaceae 1 1 1,14 Grossulariaceae 2 3 4,15 Oleaceae 1 1 1,16 Rhamnaceae 2 2 3,17 Rosaceae 7 12 19,18 Salicaceae 2 13 20,19 Sambucaceae 1 2 3,20 Tiliaceae 1 1 1,21 Ulmaceae 1 4 6,22 Vacciniaceae 2 2 3,23 Viburnaceae 1 1 1,Всього 39 63 На основі проведених досліджень природної дендрофлори м. Чернігова, нами запропоновано основних шляхи її використання. Перший – на основі існуючих лісових ділянок зеленої зони створення паркових територій при збереженні домінування видів природної дендрофлори. Другий – використання посадкового матеріалу аборигенної дендрофлори при створенні нових паркових територій та оптимізації вже існуючих.

Певну увагу слід приділяти додатковому використанню природних видів для поодиноких і групових посадок на території парків, скверів, лісопарків. Найбільш придатними є такі види, як Juniperus communis L., Picea abies (L. ) Karst., Pinus sylvestris L., Quercus robur L., Corylus avellana L., Acer platanoides L., Tilia cordata Mill. та інші. Алеї можна формувати з Quercus robur, Tilia cordata; для живоплотів Carpinus betulus L., Juniperus communis. При використанні даної групи видів в міському озелененні, слід враховувати їх гідрологічні, едафічні, екотопічні особливості та стійкість до міських умов.

Наводимо коротку характеристику природних осередків дендрофлори зеленої зони м. Чернігова.

Урочище Ялівщина є одним з найбільших міських осередків природної та штучної дендрофлори на території якого існував Чернігівський обласний ботанічний сад (1946-1963 рр.). Дендрофлора цієї території включає 101 вид, з 50 родів, 31 родину природної і інтродукованої групи. Ряд інтродуцентів на цій території здичавіли і виявивши здатність до самовідновлення, потрапили до складу антропогенно порушених ценозів урочища. Значну інвазійну спроможність виявили кенофіти північноамериканського походження Robinia pseudoacacia L., Acer negundo L., Padus serotina Ehrh., які частково поширюються на прилеглі території.

Урочище Кордівка (східна околиця Чернігова) являє собою заліснені (тополеві і вербові ділянки) заплави правого берега р. Десни з мережею решток стариць річок Десни, Стрижня та Кордиківки. Частина лісової рослинності зберегла природні риси, решта - змінена внаслідок рекреаційного впливу.

Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios Урочище Маліїв рів (південно-східна околиця) являє собою схил надзаплавної території (схил борової тераси), і є розрідженою багатовіковою дібровою з ознаками остеннення та сильної синантропізації.

Закинутий поряд гідронамив 80-х р. ХХ ст. частково заростає, формуючі вербові та тополеві асоціації. На невеликих ділянках заплавного лісу, прилеглого до пісків з південного боку, після часткового вирубування Populus alba L. інтенсивно поширюється Amorpha fruticosa L. на пісках Hippophae rhamnoides L.

Урочище Святе являє собою терасну та притерасну частину правого берега р. Десна. На цій території формуються переважно ділянки соснових злакових, фрагментарно соснових зеленомохових; на знижених ділянках – дубові різнотравні, місцями березово-злакові.

Урочище Кривулівщина включає переважно березові угруповання, які зростають на плескатих підвищеннях та по схилам ярів. Серед угруповань вартих уваги є асоціації Betuletum pteridiosum.

Урочище Подусівка розташоване на краю борової тераси лівого берега р. Білоус. Тут поширенні різні поєднання соснових лісів – від фрагментарно лишайникових до зеленомохових, але переважаючими виступають сосняки з домінуванням у трав’яному покриві Calamagrostis epigeios (L.) Roth, Аgrostis сanina L. та інші. На заплавних територіях, вздовж берега р. Білоус відмічається смуга чорновільшняків кропивових, місцями з Phagmites australis та видами гелофільної екології.

Урочище Мар’їн гай – заплавна ділянка тополевого лісу з залишками багатовікових дубів на правому березі р. Стрижень. В якості домінуючих угруповань – асоціація Populetum urticosum, місцями з рудеральними видами Impatiens noli-tangere L., Bidens frondosa L., внаслідок антропогенного (рекреаційного) використання даної території.

Листяні насадження вздовж Київського шосе розташовані навколо стариць річок Десни і Стрижня, вони представлені вербовими (з Salix alba L.), тополевими (Populus tremula L., P. alba L., рідше P. nigra L.) угрупованнями.

Окремі ділянки природних територій на сучасному етапі знаходяться в занедбаному стані, на деяких утворилися смітники, зокрема, урочище Рашевщина, територія якого наполовину зменшилася, в порівнянні з 1960 р. та околиці урочища Святе, біля дачних ділянок.

Слід відзначити, що зміни природної дендрофлори зеленої зони м. Чернігова пов’язані з процесами самовідновлення на окремих територіях (самосів, підсаджування молодих дерев Quercus robur, формування змішаних угруповань у поєднанні з окремими видами інтродуцентів, часткове витіснення природних видів з ценозів рядом агресивних, швидкорослих і більш стійких деревних адвентів Quercus rubra L., Robinia pseudoacacia L., Acer negundo L..

На основі проведених досліджень, з’ясовано, що в системі територій зеленої зони міста Чернігова зростає 63 види, 39 родів, 23 родини, найбільше представлені види родин Rosaceae, Salicaceaе. Всі інші включають 1 - 4 види. Систематичний аналіз аборигенної фракції дозволяє зробити висновки, що природно-географічні та геоботанічні особливості регіону досліджень співвідносяться з поширенням типових хвойних, мішаних і широколистяних лісів Лівобережного (в тому числі Чернігівського) Полісся.

Список літератури:

Дендрофлора України. Дикорослі й культивовані дерева та кущі. Покритонасінні. Частина ІІ. Довідник / Кохно М.А., Трофименко Н.М., Пархоменко Л.І. [та ін.]; за ред. М.А. Кохна та Н.М.

Трофименко. – К.: Фітосоціоцентр, 2005.

Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані дерева й кущі. Голонасінні.: Довідник / За ред. М.А.

Кохна, С.І. Кузнецова. – К.: Вища школа, 2001.

Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др.

/ – К.: Наук. думка, 1987.

Харчишин В.Т. Природна дендрофлора Українського Полісся як джерело збагачення культурної дендрофлори регіону / В.Т. Харчишин // Інтродукція рослин / — К.: 2005. – №1. – С. 33-37.

АНТРОПОГЕННАЯ ТРАНСФОРМАЦИЯ ФЛОРЫ РАННЕЦВЕТУЩИХ ТРАВЯНИСТЫХ РАСТЕНИЙ О. ХОРТИЦА Приступа И.В., Лях В.А.

Запорожский национальный университет, г. Запорожье На современном этапе разработка флористической классификации растительного покрова в регионах с высокой степенью антропогенной трансформации флоры имеет особое значение. Одним из Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios таких регионов является Запорожская область. Особенно актуальна инвентаризация флористического многообразия охраняемых природных территорий, одной из которых является остров Хортица. Этот остров, расположенный на р. Днепр в черте города Запорожья, является наибольшим островом долины Днепра (площадь – 2650 га) [1].

Хортице как ботаническому объекту уделяется мало внимания. Особенностью о. Хортица является то, что на его территории представлены все ландшафтные зоны Украины - от степей до гор. Поэтому растительный мир острова отличается чрезвычайно богатым видовым составом. Флора раннецветущих растений довольно разнообразна как с точки зрения флористического анализа, так и экоморфологического.

Мы проводили общее флористическое обследование территории маршрутным методом. Учетные участки, площадью 1 м2, закладывали случайно-регулярным способом. Названия видов представлены по „Определителю...” [2]. Проективное покрытие находили по методике Л.Г. Раменского [3]. Численность травянистых видов определяли по шкале Друде [3], а коэффициент встречаемости (%) по Раункиеру [4].

Распределение по экоморфам раннецветущих травянистых растений показало, что согласно классификации растений по отношению к водному режиму, большинство рассмотренных видов - мезофиты и мезоксерофиты (по 30 % соответственно). Растения, относящиеся к ксерофитам и ксеромезофитам, составляют по 20 % от общего количества. Представители группы гигрофитов не отмечены. Распределение раннецветущих растений по отношению к световому режиму показало, что подавляющее большинство их относится к гелиофитам (60%), по 20 % видов - промежуточные группы, т.е. гелиосциофиты и сциогелиофиты. Среди изученных растений не найдены представители группы сциофитов. Анализ видов по их местопроизрастанию свидетельствует, что преобладают степанты (40 %) и псаммофиты (40 %), петрофиты и сильванты составляют по 10 % соответственно.

На о. Хортица весеннецветущие эфемероиды распространены преимущественно в балках и на склонах р. Днепр. Флористический анализ северо-восточной части о. Хортица, проводившийся в году, показал, что среди эфемероидов встречались представители 4 порядков, 4 семейств, 10 родов и 13 видов. Наибольшим таксономическим разнообразием характеризуется порядок Liliales (7 родов, видов) [5]. В порядках Dipsacales и Ranunculales соотношение семейство : род : вид равняется 1:1:1. В порядке Papaverales 1 род представлен 2 видами. Флора эфемероидов опытного района состоянием на г. довольно гетерогенна.

Полученные данные показывают, что в 2009 г. обилие эфемероидов в северо-восточной части о.

Хортица имело видовую специфику. Единичными экземплярами встречаются на изученной территории Bulbocodium versicolor (Ker.-Gawl.) Spreng. и Tulipa graniticola (Klok. et Zoz) Klok. (15,4% от общего количества найденных видов), в очень малом количестве, редкими экземплярами - Tulipa quercetorum Klok.

et Zoz (7,7%). Именно эти виды находятся на грани исчезновения на данной территории. Bulbocodium versicolor и Tulipa quercetorum являются очень редкими растениями на исследуемой территории, их коэффициент встречаемости – 10%. Единичные растения Bulbocodium versicolor найдены на травянистых склонах в балках Ушвива и Большая Молодняга. Tulipa quercetorum единичными экземплярами встречался в балке Ушвива и в большем количестве в балке Большая Молодняга.

Как свидетельствуют полученные данные, среди эфемероидов гидроморфы ксеромезофиты и мезоксерофиты составляют по 26,7% соответственно. Превосходящей группой являются мезофиты (46,7%).

Ксерофиты и гигрофиты не отмечены. По отношению к свету выявлено следующее распределение на группы: гелиофиты и гелиосциофиты – по 26,7%, сциогелиофиты – 46,7%, сциофиты – 0%. Распределение по ценоморфам показало, что подавляющее большинство эфемероидов северо-восточной части о. Хортица относится к сильвантам (66,7%), петрофиты составляют 20%, а степанты – 13,3%, псаммофиты среди изученных растений не были отмечены.

Во время экспедиционных исследований в 2009 г. мы проверяли местонахождение эфемероидов в балках Ушвива, Большая Молодняга, Совутина, Чавунова, но некоторые из них, выявляемые ранее, были утрачены. Так, сравнительный анализ показал, что в 2009 г. не были обнаружены Anemone ranunculoides L. и Fritillaria ruthenica Wikstr., которые на данной территории в 2005 г. встречались редко [5].

По нашим данным, в сравнении с 2005 г. отмечено уменьшение некоторых количественных показателей у 38,5 % изученных эфемероидов. У 30,8 % изученных растений проективное покрытие, обилие и коэффициент встречаемости сохранились на прежнем уровне. У 30,8 % видов некоторые количественные показатели повысились. Это может быть связано с тем, что в 2009 г. не было больших выжженных участков, тогда как в 2005 г. в балке Совутина было сожжено приблизительно 50 % территории, балке Ушвива - до 25-30 % [5].

Pages:     | 1 |   ...   | 58 | 59 || 61 | 62 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.