WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 53 | 54 || 56 | 57 |   ...   | 101 |

Сравнительная характеристика с литературными данными показала, что общее экологическое состояние лимана остается достаточно стабильным и, как и ранее [Лиманы…, 1990], лиман является -мезосапробным водоемом. Таким образом, данные оригинальных исследований и проведенного анализа свидетельствуют о незначительных изменениях экологического спектра диатомовых водорослей бентоса Тилигульского лимана.

В Тилигульском лимане вода имеет слабо щелочную реакцию, что определяет встречаемость двух групп водорослей – алкалифилов и индифферентов. По нашим данным, величина рН в лимане колеблется в пределах 7,5 – 8,7 (среднее значение 8,1). Значение рН медленно увеличивается от зимы к концу весны, затем снижается летом и вновь увеличивается к осени. Большое значение на поддержание карбонатного равновесия в водоеме оказывает река Тилигул и некоторые другие водотоки, впадающие в лиман (мелкие реки и ручьи), с водами, обогащенными Са2+, концентрация которого может достигать 196 мг/л. Отмеченные экологические факторы проявляют в отношении видового состава диатомовых водорослей определенное влияние.

Таблица 1. Соотношение экологических групп водорослей микрофитобентоса (в %) Тилигульского Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios лимана (по фактору сапробности) Оригинальный анализ* Экологические группы Обобщенные по литературе Наши данные (1990-2005) Альфа-мезосапробы 12,0 11,Бета-мезосапробы 28,0 29,Бета-альфа-мезосапробы 0,7 1,Олигосапробы 2,7 3,Олиго-бета-мезосапробы - 0,Ксеносапробы 2,7 2,Эврисапробы 10,7 8,С неизвестным отношением к 43,2 43,органическому загрязнению В период наших исследований отмечено преобладание алкалифилов, которые представлены в лимане 149 таксонами (82,3 %). Среди них наиболее часто встречались: в бентосе - Martiana martyi, Оpeohora marina, Lyrella lyra, Achnanthes brevipes, Cocconeis euglipta, C. scutelum, Diploneis didyma, D. subadvena, Gyrosigma prolongatum, G. fasciola, Navicula pennata var. pontica, Amphora caroliniana, A. hyaline, A. pediculus;

в обрастаниях - Melosira moniliformis var. moniliformis, M. varians, Diatoma vulgare f. lineare, Synedra ulna, Licmophora communis, L. gracilis, Cocconeis scutelum var. scutelum и др. Группа индифирентов значительно уступала (16 таксонов или 10,7 %) алкалифилам. В нее входили Navicula salinarum, Gyrosigma spenceri, Diatoma tenue, Tabularia fasciculata, T. tabulata, Nitzschia communis, N. linearis, N. vermicularis, Rhopalodia musculus, Surirella ovalis. Как следует из табл. 2, за период с 1965 года по настоящее время таксономический состав по отношению к рН практически не изменился, однако количество индифферентов, и, в меньшей степени, алкалифилов, несколько уменьшилось, что закономерно взаимосвязано с увеличением поступления морской воды и практически двукратным увеличением солености воды в водоеме.

Таким образом, гидрометеорологические условия, динамика компонентов химического состава воды и физико-химические особенности минерализованной воды являются основными факторами формирования таксономического состава, распределения диатомовых водорослей и, в конечном счете, продуктивности исследуемого водоема.

Таблица 2. Соотношение экологических групп водорослей микрофитобентоса (в %) Тилигульского лимана (фактор активной реакции среды) Экологические группы Оригинальный анализ* Обобщенные данные по литературе Собственные данные (1990-2003 гг.) Алкалифилы 74,0 82,Индифференты 10,7 10,С неизвестным 15,3 7,отношением к рН Прогноз дальнейших изменений экосистемы Тилигульского лимана при дальнейшем увеличении солености и изменении гидрологического режима лимана, несомненно, представляет как научный, так и практический интерес. В ближайшем будущем, в случае возобновления работы промышленных предприятий одесского региона, с морской водой из Одесского залива в лиман будет поступать большее количество загрязнений, что приведет к увеличению доли эврисапробных видов и повлияет, в общем на таксономический состав всех групп гидробионтов. Главной рекомендацией для улучшения (или сохранения) экологического состояния лимана будет грамотная, продуманная регуляция попусков морской воды через искусственный канал, которая должна осуществляться в весеннее время, когда соленость воды Одесского залива значительно уменьшается за счет паводковых вод Днепра, Днестра, Дуная. Кроме того, большое значение имеет удержание в лимане пресных вод во время весеннего половодья с целью максимального разрушения зимней стратификации и распреснения воды лимана, не давая возможности пресной воде свободно выходить через канал в море.

Как и во всем Черном море, процесс антропогенных изменений в Тилигульском лимане будет сопровождаться, по-видимому, обеднением флоры, уменьшением генетического разнообразия видов, Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios упрощением структуры донных сообществ, снижением продуктивности и стабильности макро- и микроценозов.

ЕКОТИПІчНА МІНЛИВІСТЬ AGROPYRON PECTINATUM (M.BIEB.) BEaUV. НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ УКРАїНИ Кохан Т.П.

Донецький ботанічний сад НАН України, г. Донецьк Agropyron pectinatum (M. Bieb.) Beauv. широко розповсюджений у степах Євразії, у тому числі, і в степах України, та вважається досить поліморфним видом. Основними його морфологічними ознаками, що тривалий час викликали дискусії серед науковців, – опушення квіткових і колоскових лусок [1, 4].

Вивченню мінливості ознак у видів роду Agropyron Gaertn. особливу увагу приділяли Є.М. Лавренко, О.Г. Вовк, О.О. Петрова, А.Г. Константинова, М. І. Троїцький [5-6]. Предметом їхніх досліджень було уточнення видового складу роду у флорі України та степах Євразії, виявлення діагностичних ознак для чіткого розмежування видів. Проте, незважаючи на глибокі дослідження цього роду, залишається досить багато невирішених питань стосовно диференціації виду в межах його локалітетів.

Метою наших досліджень є вивчення екотипічної мінливості Agropyron pectinatum на південному сході України з метою виявлення окремих рас виду, які відрізняються за морфологічними ознаками, та їхньої залежності від місцезростання.

У дослідженнях використано загальноприйняті методики геоботанічних обстежень, вивчення колекцій багаторічних трав, а також статистичні та аналітичні методи [2]. Зразки A. pectinatum відбирали на території південного сходу України (Донецька обл..) в природних місцезростаннях виду вздовж Донецького кряжу і його відрогів: с. Кам’янка Єнакієвського р-ну, регіональний ландшафтний парк Клебан Бик (Костянтинівський р-н), урочище Холодні терни (с. Златоустівка Волноваського р-ну), - та на Приазовській височині на території Українського степового заповідника (відділення „Кам’яні Могили”).

Також проводилися стаціонарні дослідження першого покоління (F1) у Донецькому ботанічному саду НАН України (ДБС) в польових умовах, де насіння висівали у розсадниках рядковим способом. Довжина рядка 1 м. Дослід закладено у 2005 р. Вимірювання рослин проводили у фазі цвітіння лінійкою, наявність опушення колоскових і квіткових лусок, а також стебла, листка визначали за спостереженнями через бінокуляр.

У флорі південного сходу України A. pectinatum є типовим видом степової рослинності [3]. За біоекологічною характеристикою він є гемікриптофітом, ксерофітом, оліготрофом. Під час експедиційних досліджень у 2002 - 2004 рр. нами виявлені і описані наступні асоціації з домінантною та субдомінантною роллю на кам’янистих відслоненнях, пісках: A. pectinatum: Elytrigia stipifolia + Agropyron pectinatum+ Medicago romanica, Caragana frutex+ Agropyron pectinatum+ Bromopsis riparia (Юрченко, Кохан, 2003) в ландшафтному парку Клебан Бик; Elytrigia stipifolia + Agropyron pectinatum+ Thymus dimorphus (Юрченко, Кохан, 2003) на гранітних виступах в Єнакієвського р-ну; Bromopsis inermis + Agropyron pectinatum+mh у заповіднику „Кам’яні Могили” (Купенко, Кохан, 2004) та Agropyron pectinatum+ Bromopsis riparia + Koeleria gracilis+mh і Elytrigia intermedia + Agropyron pectinatum+ Pleum pleoides у Волноваському р-ні (Остапко, Кохан, Купенко, Птиця, 2008).

Вивчення морфологічних ознак зразків Agropyron pectinatum з різних територіально ізольованих популяцій, показав їхню відмінність за розміром листкової пластинки, її забарвленням, за наявністю опушення стебла, листка і його піхви, а також у наявності опушення колоскових лусок та у його щільності.

Так, рослини двох популяцій A. pectinatum Костянтинівського р-ну, які зростали у різних екологічних умовах на піщаних та петрофітному варіантах на схилах Кряжу, відрізнялися між собою за наступними морфологічними ознаками: генеративні пагони рослин на піщаних ґрунтах мали сизувато-зелене забарвлення листків і стебел, широку листкову пластинку, опушення піхви листка, дуже щільне опушення колоскових лусок, висота рослин в генеративному стані 80 - 85 см, рослини з популяції на кам’янистих відслоненнях характеризувались зеленим забарвленням листків і стебла, більш вузькою листковою пластинкою, зеленим забарвленням листків і стебла, висота рослин становила від 55 до 65 см. Популяції A. pectinatum на кам’янистих відслоненнях у Єнакіївському р-ні і заповіднику „Кам’яні Могили” також мали зелене забарвленням листків і стебла, вузьку листкову пластинку, характеризувались відсутністю опушення колоскових лусок, висота генеративних рослин також була в межах 50 - 60 см подібно популяції з петрофітного степу Костянтинівського р-ну. Проте морфологічні ознаки популяції Agropyron pectinatum, що описана нами у Волноваському р-ні на піщаниках, мала більшу схожість з популяцією виду в аналоКаразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios гічних умовах у Костянтинівському р-ні за висотою пагонів, широкою листковою пластинкою, опушенням піхви листка. Проте, були найдені і деякі відмінності між цими популяціями. В популяції A. pectinatum з Волноваського р-ну чітко виділялося дві форми за морфологічними ознаками. Одна з форм має більше спільних ознак з рослинами популяції Костянтинівського р-ну, проте відрізняється менш густим опушенням колоскових лусок, тоді як друга форма відрізняється зеленим забарвленням листка і стебла, відсутністю опушення колоскових лусок. Тобто, в межах однієї популяції спостерігається диференціація A.

pectinatum на дві форми, що є достатньо цікавим фактом.

Дослідження першого покоління трьох зразків A. pectinatum з Костянтинівського р-ну з густо опушеними колосковими лусками, сизо-зеленим забарвленням стебла і листкової пластинки, широким листком, форми з слабким опушенням колоскових лусок, широким листком і зеленим забарвленням та форми з голими лусками, зеленим листком в умовах ДБС НАН України показало, що ознаки опушення колоскових лусок або їх відсутність повністю зберігається і притаманна рослинам окремих популяцій, що формувалися і еволюціонували на піщаних і на петрофітних варіантах степу.

Таким чином, дослідження п‘яти природних популяціях Agropyron pectinatum на Донецькому кряжі, його відрогах і на Приазовській височині дозволили виявити екотипічну мінливість деяких ознак виду, а саме: розмір листкової пластинки, її забарвлення, наявність опушення піхви листка, а також наявність опушення колоскових лусок його щільність, які закріплені спадково, - що поділяє вид на декілька рас, які сформувалися внаслідок тривалого існування популяцій виду в різних екологічних умовах (кам’янисті відслонення та піщаники), і є мікроеволюційним процесом у пристосованості A. pectinatum до зміни середовища. Проведені нами дослідження мають як теоретичне значення, так і практичне, отримані дані можна використовувати у селекційній роботі при доборі цінного вихідного матеріалу для створення нових сортів рослин, здатних зростати в конкретних екологічних умовах, бути корисними при відновленні деградованої рослинності на піщаних і кам’янистих субстратах, тощо.

1. Вовк О.Г. Строки та добові ритми цвітіння деяких українських житняків // О.Г Вовк // V з’їзд Укр.. ботан. т-ва. Тези доп.- Ужгород, 1972. – С. 10.

2. Методические указания по изучению коллекций многолетних трав. – Л.: 1979. – 97 с.

3. Панова Л.С. Каменные Могилы / Л.С Панова. Почв. биоценот. исслед. в Приазовье. / 1976.- Вып.2. – С. 133 -168.

4. Петрова О.О. Каріотип житняка Лавренка (Agropyron lavrencoanum Procud.) / О.О. Петрова //Укр.

ботан. журн,1973. – Т. 31, № 3. – С. 367- 369.

5. Прокудин Ю.Н. Злаки Украины / Ю.Н.Прокудин / - Киев: Наук. думка, 1982.- 518 с.

6. Прокудин Ю.М. Деякі підсумки комплексного вивчення мінливості ознак у дикорослих злаків / Ю.М. Прокудин. //Укр. ботан. журн., 1970. – Т. 28, № 1. – С. 36 – 40.

ВИДОВОЙ СОСТАВ И РАСПРОСТРАНЕНИЕ МОХООБРАЗНЫХ НА АНТРОПОГЕННЫХ ТЕРРИТОРИЯХ ВОЛОДАРСКОГО РАЙОНА ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИ Кочубей С.С., Машталер А.В.

Донецкий национальный университет, биологический факультет, кафедра ботаники и экологии В последнее время большое внимание уделяется изучению видового состава, распространения и особенностей развития мохообразных промышленных центров. В таких сложных условиях выживания мохообразные являются неотъемлемым компонентом экотопов антропогенных территорий. Но, не смотря на это они одними из первых заселяют субстраты, которые были нарушены хозяйственной деятельностью человека. Характерной особенностью антропогенных территорий является высокий уровень трансформации ландшафтов.

Цель работы – исследовать видовой состав и изучить распространение мохообразных на антропогенных территориях Володарского района Донецкой области. Объект исследования - мохообразные антропогенных территорий.

Исследования проводили в период с сентября 2009 г. по май 2010 г. на территории Володарского района Донецкой области. Володарское (до 1855 года – хутор Гладкий, до 1924 года Никольское) – посёлок городского типа, центр района, расположен на реке Калец (приток Кальчика), в 120 км к юго-востоку от Донецка и в 22 км от Мариуполя – железнодорожного узла и крупнейшего порта на Азовском море.

Гербарные образцы определяли стандартным сравнительно-морфологическим методом по определителям [1, 3] с использованием справочной литературы [2].

Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios Антропогенный тип ландшафта в густо населенном регионе Донбасса играет важную роль в формировании ландшафтной структуры территорий. К группам экотопов антропогенных территорий относят две основные категории: первая – тротуары, дворы, участки возле дома, вторая – экотопы, особенности которых связаны с накоплением бытовых и строительных отходов (свалки бытового и строительного мусора).

Pages:     | 1 |   ...   | 53 | 54 || 56 | 57 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.