WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 46 | 47 || 49 | 50 |   ...   | 101 |

Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок про несприятливу лісо- та фітопатологічну ситуацію в діброві «Голендерня», що викликало необхідність виявлення причин ослаблення, всихання і деградації насаджень.

Відомо, що стан (життєздатність, довговічність, бонітет) деревних рослин визначається багатьма чинниками, серед яких ключовими є едафічні умови.

Було встановлено, що ґрунти в «Голендерні» сірі лісові (від світло- до темно-сірих). Потужність гумусового горизонту змінюється в дуже широких межах. В місцях пікніків, проведення спортивних та інших масових міських заходів, де надґрунтовий покрив витоптаний до мінеральної частини гумусовий шар відсутній. В задернених та покритих різнотрав’ям місцях гумусовий горизонт змінюється від 2 до 1015 см. В пониженнях, долинах, на віддалених ділянках, на темносірих грунтах гумусовий шар сягає 20-см. Гумусово-опідзолений горизонт на різних ділянках становить 10-18 см, слабо профарбований гумусом, Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios на темносірих грунтах – 20-25 см, добре профарбований. Ґрунти супіщані, з долею піщаної фракції 6586%, глинистої – 6-18%.

Механічний склад ґрунтів визначає їх водно-фізичні властивості. Періодичний контроль вологості ґрунту свідчить про незадовільний водний режим в діброві урочища. Наприклад, на ділянках з деградованим трав’янистим покривом, відсутнім гумусовим горизонтом після періоду затяжних дощів (13/VII) вологість змінювалася по горизонтам від 7.79 до 1.38 (середнє – 5.05), в засушливий період (12/VIII) волога «опустилася» в нижні горизонти - 2.93-6.30 (сер. 3.72), в серпні місяці в верхніх і нижніх горизонтах рівнялася приблизно 5%, в середніх горизонтах – біля 2.5 %. На цих же ділянках, але з збереженим трав’янистим покривом, з незначним гумусовим горизонтом вологість мала трохи вищі показники, відповідно 6.21, 4.та 4.69 % (середні показники). В пониженнях, в місцях з темно-сірими лісовими ґрунтами, відповідно, від 12.69 до 5.65 % (сер. 7.86) (13/VII); 6.52-3.92 % (сер. 4.81) (12/VIII), 7.49-3.26 % (сер. 4.76) (серпень). Такий водний режим є вкрай незадовільний для нормального росту дуба. Для порівняння, в старовіковій діброві «Олександрії» ці показники становили за ті ж самі три періоди 17.65-18.70, 4.49-7.12, 5.75-5.87 %.

Іншою важливою фізичною характеристикою ґрунтів є їх щільність. Щільність поверхневих шарів ґрунту в межах старовікової діброви «Голендерні» змінюється від 0.85 до 1.59 г/см3. Найбільша щільність відмічена на спортивних майданчиках, місцях пікніків, стежках та дорогах, які проходять під кронами дерев (1.46-1.59 г/см3, CV = 29.2%). Тут же, але при збереженому трав’янистому покриву показник становить 1.18 – 1.36 г/см3 (CV = 21.5%). На віддалених ділянках, з збереженою лісовою структурою, з значно меншим рекреаційним навантаженням щільність ґрунтів становить 0.85-0.97 г/см3 (CV = 16.5 %).

Переущільненість поверхневих шарів ґрунту в урочищі «Голендерня», що характерна для цілого ряду ділянок, приурочена до місць масового відпочинку населення та масових міських заходів, без сумніву, обумовлене високими антропогенними навантаженнями. З рівнем і характером антропогенного тиску тісно пов’язані міра задерніння і вибитості надгрунтового покриву, густота стихійно прокладених стежок, автомобільних колій, механічно пошкоджених дерев.

Переущільненість ґрунтів призводить до багатьох негативних наслідків для рослин. В першу чергу відбувається зміна пористості ґрунту, яка полягає в деформації крупних некапілярних пор розміром 100300 мікрометрів (найбільш цінних для водного живлення рослин), погіршення водно-фізичних властивостей (вологоємість, швидкість поглинання атмосферних опадів і вологопроникність) та погіршення температурного режиму; погіршення режиму живлення рослин [4], за величиною щільності ґрунтів визначають міру рекреаційної деградації насаджень [1, 4] Збільшення щільності ґрунту до 1.35-1.40 г/см3 веде до зниження швидкості розпаду рослинних залишків на 38-40%, до зниження біологічної активності ґрунту і, в кінцевому рахунку, до зменшення вмісту гумусу в ґрунті. Гумус є складовою частиною, одним з найважливіших компонентів ґрунту. Він визначає рівень природної родючості ґрунту, його забезпечення елементами мінерального живлення рослин, обумовлює фізико-хімічні властивості ґрунту. Саме гумусу належить одна з головних ролей в формування сприятливих фізичних властивостей і, відповідно, в регулюванні водного, повітряного і температурного режимів, в підвищенні буферності і опірності ґрунту до несприятливих впливів як природного так і техногенного походження [3].

В діброві урочища «Голендерня» самий низький вміст гумусу (0.3%) спостерігається в місцях найвищих антропогенних навантажень, що супроводжуються найбільшою деградацією трав’янистого покриву і найнижчими таксономічними показниками дубу, найгіршою лісопатологічною обстановкою (суховершинність, всихання, відпад дубу). Дещо вищий вміст 0.51 – 0.30 % (по горизонтам) в «антропогенних» районах, але з збереженим грантовим покривом і найбільший вміст – 1.49-0.55% (по горизонтам) - в долинах та віддалених від людних місць районах. Проте, навіть в останньому варіанті вміст гумусу є дуже низьким, так як відомо, що в сірих лісових ґрунтах вміст гумусу коливається від 2.5 до 7.4% [7].

Несприятливі фізичні і водно-фізичні ґрунтові умови, спричинені переущільненням ґрунту в урочищі «Голендерня», погіршували живлення рослин, перешкоджали нормальному розвитку кореневих систем дерев, що відобразилося на їх габітусі, стійкості до біотичних та абіотичних факторів та життєздатності. Частина дубових насаджень знаходиться на межі стійкості, проте, велика їх доля перебуває в стадії деградації, що рівняється ІІІ стадії рекреаційної дигресії.

На даний момент стоїть головне завдання – строго нормувати рекреаційне навантаження на старовікову діброву та розроблення системи відновлення антропогенно деградованих ділянок діброви урочища «Голендерня».

Література Добрынин А.П. Дубовые леса Российского Дальнего Востока (біологія, география, происхождение).

Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios – Владивосток: Дальнаука. – 2000. – 321 с.

Инструкция по экспедиционному лесопатологическому обследованию лесов СССР. – М:

ЦБНТИлесхоза, 1983. – 180 с.

Карпачевский Л.О. Лес и лесные почвы. – М.: Лесн. пром-сть. – 1981. – 189 с.

Кругляк В.В., Карташова Н.П. Рекреационное использование лесов зелёной зоны города Воронежа //Вестник ВГУ. Серия: Химия. Биология. Фармация. – 2005. - №2. – С. 140-143.

Лісовал А.П., Давиденко У.М., Мойсеєнко Б.Н. Агрохімія. Лабораторний практикум. – К.: Вища школа. Гол. вид-во. – 1984. – 311 с.

Мониторинг лесов в условиях загрязнения природной среды. – М. : ВНИИЦлесресурс Госкомлеса СССР. - 1990. - 31 с.

Почвоведение. Типы почв, их география и использование / под ред. Ковды В.А., Розанова Б.Г.. – М.:

Высш. школа. – 1988. – 368 с.

Практикум по почвоведению /под ред. проф. И.С. Кауричева. – М.: Колос. – 1980. - 380 с.

Санітарні правила в лісах України. – К., 1995. – 19 с.

ЕКОГРУНТИ, ФІТОРЕКУЛЬТИВАЦІЯ, ЕКОЕТИКА Горін М.О.

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва, м. Харків Екологічний стан довкілля при розробці системи (проектів) підвищення (відтворення) родючості та охорони ґрунтів залишається однією з пріоритетних та актуальних проблем сьогодення, оскільки землі України нині, як ніколи, обтяжені деградаційними, забруднювальними та іншими екоцидними процесами.

Багато проектів консервації земель не можна нині реалізувати в повній мірі через зосередженість виключно на коштах Держбюджету, відсутність привабливих сигналів для потенційних інвесторів та інноваційних проектів, суттєве збільшення вартості консерваційних робіт; ігнорування необхідності відшкодування бюджетних витрат шляхом ефективного (рентабельного) землегосподарювання на виведених з ріллі площах. Таке відшкодування неможливо здійснити без збереження та примноження на консервованих землях ґрунтово-ценотичного різноманіття, притаманного долинно-ландшафтним екосистемам, де в основному й зосереджені малопродуктивні землі лісостепової зони. Ці екосистеми представляють собою мозаїчну сукупність споріднених біогеоценозів на певній території. Притаманна їм природна цілісність є гарантом їх стабільного функціонування (сталого розвитку). Спрощування таких ландшафтних екосистем та їх нераціональна фрагментація на земельні ділянки власне й призводить до деградації земель.

Вододільні плакорові місцевості розділяють ландшафтні екосистеми річкових долин з їх типовою асиметричною будовою, характерною для всіх річок рівнинного типу – 1) корінний високий правобережний крутосхил, 2) пологе корінне лівобережжя, 3) комплект пліоцен-плейстоценових терас, 4) заплава (найнижчий рівень). Ширина терасованого лівобережжя, витягнутого уздовж річок, є дуже різною: у Дніпра (третьої за величиною ріки Європи) перевищує сто кілометрів, а у Сів. Донця коливається в різних місцях від до 50 км. У межах Дніпровсько-Донецької западини річкові долини врізані у четвертинні (антропогенові, плейстоценові), неогенові (міоцен, пліоцен), палеогенові, а подекуди й мезозойські відкладення (крейда, юра, тріас). Тож, деградовані землі нерідко бувають представлені територіями видобутку глибинних відкладень дочетвертинного віку (таких, як крейда), які як і еродовані землі в долинних екосистемах підлягають обов’язковій фіторекультивації. Більшість з таких порід має значний рівень родючості, тобто класифікуються як екогрунти. Передусім, це лесові породи, алювій, делювій, фосильні (поховані, у т.ч.

чорноземні) ґрунти, породи палеогену, змішані природно-антропогенні субстрати (будівельне та інше сміття тощо), які проявляють вибіркову родючість, особливо помітну при вирощуванні на них бобових та деяких інших рослин.

Ґрунтово-лесові субстрати малопродуктивних і деградованих земель, за нашими спостереженнями, є особливо придатними для вирощування на них рослин із сімейства бобових – квасоля, горох, нут, соя, конюшина, люцерна, буркун, еспарцет, люпин. Добре себе почувають такі рослини, як топінамбур, соняшник, помідори, капуста, цибуля, часник, редиска, редька олійна, огірки, дині, а також посіяні на лесоподібних суглинках поміж рядками квасолі гарбузи та кукурудза. На опіщанених субстратах зростають кавуни, картопля, буряки, морква, селера, петрушка, пастернак, коріандр, перець, кріп, любисток, валеріана, тархун, цмин, родіола, суниці, звіробій, левзея, меліса, м’ята, розторопша, деревій, а також багато квіткових і декоративних рослин – нагідки, чорнобривці, тюльпани, нарциси, гладіолус, жоржини, іпомея, іриси, гвоздики, волошки, портулак, рудбекія, скабіоза, дзвоники, цикорій, сальвія, матіола, півонія, троянди, шипшина, Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios ехінацея, катран, хрін, не кажучи про бур’яни – пирій, різні види полину, осот, лобода, щириця (амарант), спориш, мишій, лопух, татарник, чортополох, миколайчики, щавель кінський, собача кропива, оман, мальва, латук, молочай, Iva xanthifolium, дивина, пижмо, перстач, подорожник, суріпиця, талабан, дурман, куряча сліпота, латук). Ґрунтово-лесові субстрати є придатними для посадки плодово-ягідних і декоративних дерев і чагарників – яблуні, груші, абрикоси, персики, сливи, чорнослив, терен, вишні, черешні, шовковиця, виноград, глід, аронія, ірга, шовковиця, фундук, волоські горіхи, калина, малина, смородина, порічки, йошта, обліпиха, бузина, скумпія, ожина, аґрус, ясен, берест. Усі ці та інші, здатні зростати на породах, рослини, є сенс, на нашу думку, запроваджувати повсюди у практику консервації деградованих земель, пропонуючи їх, зокрема, для присадибного будівництва, ведення особистого господарства, екопоселень тощо.

Зважаючи на досвід вирощування та реалізації насіння деяких із випробуваних нами для консервації деградованих земель рослин, передусім бобових (еспарцет, вика, люцерна, горох), редьки олійної, коріандру, фацелії, можна казати про реальність отримання елітного насіння цих рослин, на яке є великий попит у країнах Європи, які здійснюють свої Національні програми консервації малопродуктивних і деградованих земель. Отже, забезпеченість насінням рослин-меліорантів вітчизняного виробництва є доброю передумовою для його ефективного використання в цілях прискореної і рентабельної реставрації деградованих земель, а разом з тим і подолання украй небажаних для господарської практики наслідків нинішньої економічної та соціальної кризи (із залученням до консервації передусім позабюджетних коштів).

Земельні ділянки, розташовані на прибалочних схилах і бортах балок, представлені схиловими ґрунтами – схилоземами. Ці ґрунтолітогенні полігенетичні утворення сформуалися на схилах (широко представлених в долинних екосистемах лівобережного Лісостепу України) під постійним впливом двох альтернативних процесів – руйнівної ерозії та ґрунтогенезу з його біосферозаданою акумулятивністю.

Незалежно від ґенези схилу, у природних (цілинних) екосистемах акумулятивна складова завжди переборює дію ерозії та підґрунтового стоку. Тому ґрунти, сформовані при схиловому ґрунтотворенні, мають вкорочений, але повний набір генетичних горизонтів. Логіка подібних уявлень є вельми перспективною для проектів раціонального використання (консервації) схилових (малопродуктивних, деградованих) земель.

Антропогенно освоєні схилові ґрунти зазвичай повсюдно вражені ерозією, яка сприяє формуванню тут змитих профілів, що й складає головну підставу для їх консервації. З огляду на значне розповсюдження на раніше розорюваних схилах сильно змитих ґрунтів та виходів гірських порід, консервацію цих земель також є сенс здійснювати на засадах, окреслених вище для післяпромислових субстратів (екогрунтів).

Pages:     | 1 |   ...   | 46 | 47 || 49 | 50 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.