WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 44 | 45 || 47 | 48 |   ...   | 101 |

Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, м. Одесса Родина Роасеае є однією з найбільших за обсягом та найпоширеніших в Україні. Найдокладніший комплексний аналіз цієї родини, підсумки багаторічного вивчення морфологічних, анатомічних, каріологічних та еколого-фітоценотичних особливостей дикорослих видів у флорі України зроблено у неперевершеній монографії Злаки України [Злаки Украины, 1977]. Так, у другій половині ХХ сторіччя вказувалося 69 видів з 34 родів цієї родині, що є розповсюдженими бур’янами на території України [Бур’яни..., 1970]. У флорі Південної Бессарабії, де вона займає, як і у флорі країни, друге місце, до неї належать 156 видів з 32 родів [Васильєва, Коваленко, 2003]. До цієї родини відноситься багато господарсько цінних: харчових, кормових, технічних, лікарських видів, а також значна кількість бур’янів.

До карантинних бур’янів з них належать два види: сорго алепське або гумай Sorghum halepense (L.) Pers. та Cenchrus pauciflorus Benth [Марьюшкина и др., 1990].

Метою наших досліджень було вивчення розповсюдження діаспор представників родини Роасеае у зернових імпортованих в Україну вантажах, та у зерні, що планували відправити на експорт.

Був проведений аналіз проб зерна та інших продовольчих вантажів, що проходили перевірку у державній прикордонній карантинній інспекції м. Одеси у 2003-2009 рр.

У пробах зернових вантажів, що надходили в країну або вивозилися з неї через одеський порт, карантинною інспекцією були виявлені діаспори таких представників родини Тонконогових: Aegilops cylindrica Host., Agropyron pectinatum (Bieb.)Beauv., Anisantha tectorum (L.) Nevski, Avena sativa L., A. strigosa Schreb., Echinochloa cruss-galli (L.)Beauv., E.oryzoides (Ard.)Fritsch., Elytrigia repens (L.)Nevski, Festuca pratensis Huds., Lolium perenne L., Phleum pratense L., Setaria glauca (L.) Beauv., S. verticillata (L.)Beauv., S.viridis (L.)Beauv., Sorghum sudanense (Piper) Stapf. Усі ці види зустрічаються на полях не тільки в Одеській області, а й в інших регіонах країни. З усіх зібраних рослин 10 видів є однорічниками, один вид – однодворічник та 6 видів є багаторічниками.

У найбільшій кількості проб (21320-15002) зустрічався мишій сизий. Далі йдуть вівсюг звичайний (14364-11477), плоскуха звичайна (7207-9306), егілопс циліндричний (5521-4879), анізанта покрівельна (2625), мишій кільчастий (1414-4881) та зелений (1608-1640). Найменше у пробах представлені пирій повзучий (37), тимофіївка лучна (35) та плоскуха рисова (2-2). Значно коливається у різні роки знаходження сорго суданського (8-156).

Особливу увагу серед цього переліку видів слід звернути на два: Setaria glauca, Anisantha tectorum.

За даними В.В. Протопопової та співавторів ці рослини відносяться до 12 видів - трансформерів у флорі Північно-Західного Причорномор’я, які становлять найбільшу загрозу для біорізноманіття регіону, вкорінюючись у фітоценози, відіграють у них роль едифікатора й можуть змінювати деякі показники середовища, наприклад, режими зволоженості, освітлення, вологості повітря, багатство ґрунту тощо [Протопопова та ін., 2009]. Elytrigia repens входить до складу дериватного угруповання com. Amorpha fruticosa, де характеризується високою постійністю [Протопопова та ін., 2009].

Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios Щодо карантинних видів, то у імпортних вантажах вони зустрічаються досить регулярно (табл. 1).

Таблиця 1. Зустрічальність карантинних видів у імпортних вантажах Назва виду Кількість проб 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р.

Sorghum halepense 33 88 118 Cenchrus pauciflorus 1 - - Як видно з таблиці, сорго алепське регулярно попадає в країну на відміну від ценхрусу мало квіткового, занос якого з насипним продовольчим зерном відбувається не щорічно. Однак, крім останнього виду, у вантажах каркаде з Єгипту, Судану (2005 p.) зустрічалися діаспори таких видів як: Cenchrus echinatus L. та C. myosuroides H.B. Розповсюдження цих видів ценхрусу також цілком ймовірно, бо сировина каркаде використовується для приготування чаїв на фабриках у різних регіонах України. Біологічна близькість цих видів до Cenchrus pauciflorus повинна приділити велику увагу появі їх діаспор в вантажах, що прибувають на Україну. Сорго алепське надходить до України з різними вантажами (табл.2).

Таблиця 2. Знаходження діаспор сорго алепського у вантажах з різних країн Вантаж кукурудза пшениця соя солод соняшник ячмінь Країна Греція + Італія х Молдова +х +х х +х +х Сербія х Словаччина + Угорщина +х +х + + Умовні позначення: + - 2005 р., х – 2006 р.

Як видно з таблиці, насіння або плоди сорго алепського за час спостережень найбільше надходили у різних вантажах з Молдови, де посіви вказаних культур, вочевидь, забур’янені. На другому місці за несвідомим постачанням насіння цього буряну у продовольчих вантажах знаходиться Угорщина, звідки сорго регулярно надходить із вантажами кукурудзи та пшениці. Однак, поодинокі випадки відмічені у різні роки з Греції, Сербії, Словаччини. Найбільш притаманний цей бур’ян кукурудзі, у пробах зерна якої з усіх країн-експортерів він зустрічався. Найменше сорго алепського відмічено у вантажах сої. За нашої думки це відбувається тому, що насіння сої у досліджуваних роках надходило мало. В той же час у вантажах зерна пшениці, ячменю, соняшнику діаспори сорго алепського зустрічалися постійно. У 2004 році діаспори сорго алепського було виявлено у вантажах кукурудзи, пшениці, ячменю, соняшнику, вівса, вовни, а у – у соняшнику, кукурудзі, пшениці, ячменю, рисі. Тобто ця карантинна рослина надходила на території України через Одеський порт регулярно з різними насипними харчовими і нехарчовими вантажами.

Особливу небезпеку сорго алепського (гумаю) становить те, що це кореневищна багаторічна рослина, яка розмножується і кореневищем, і насінням. Одні кореневища можуть давати пагони уже першого вегетаційного періоду, інші – перезимовують і розвиваються наступного року. Кількість вузлів на одному кореневищі може досягати 800. Одна кущиста рослина може дати до 15000 зернівок. Одна рослина ценхрусу, що є однорічником, дає до 1000 зернівок. Такі біологічні особливості цих рослин поряд з іншим дають їм змогу значно розповсюджуватися і таким чином зустрічатися у різних культурах. Розповсюдження рослин Sorghum halepense та Cenchrus pauciflorus Benth.на території Одеської області (табл.3).

Таблиця 3. Динаміка розповсюдження карантинних злаків на території Одеської області (2007-2008) № Назва виду Площа, га 2008 рік у порівняні з 2007 роком 1 Cenchrus pauciflorus 76,0 не змінилася 2 Sorghum halepense 861,40 збільшилась на 806,Насіння карантинних бур’янів, яке потрапило на поля разом з насінням культурних рослин у Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios 2005-2006 роках, проросло, пройшло весь вегетаційний цикл, і в свою чергу, призвело до «забруднення» зернових вантажів, що йдуть на експорт з України (табл.4).

Таблиця 4. Зустрічальність карантинних видів у експортних вантажах Кількість проб Назва виду 2007 р. 2008 р.

Cenchrus pauciflorus 6 Sorghum halepense 280 З таблиці 4 видно, що сорго алепське досить широко розповсюджено в посівах різних культур і відповідно у вантажах, що експортуються з України. Без посилення контролю за потраплянням цих рослин і розповсюдженням на полях можна чекати, що повториться історія з амброзією полинолистою або фалопією березковидною, які зараз зустрічаються у всіх районах Одещини і багатьох областях України.

Таким чином, аналіз вантажів, що експортуються в Україну та імпортуються з неї, доводить, що як зернові вантажі, так і посіви багатьох культур у значній мірі містять діаспори різних бур’янів, що походять з родини Роасеае, у тому числі карантинних. Найбільш розповсюджені Setaria glauca (L.) Beauv., Avena sativa L., Echinochloa cruss-galli (L.)Beauv., Aegilops cylindrica Host. Зустрічаються такі карантинні бур’яни:

Sorghum halepense (L.) Pers. та Cenchrus pauciflorus Benth. Вірогідна також поява Cenchrus echinatus L. і C.

myosuroides H.B. Для контролю за інвазійними видами потрібен постійний моніторинг зерна та посівів.

Список літератури:

Бур’яни України (визначник-довідник)/ Барбарич А.І., Вісюліна О.Д. та інш. - Київ: Наук. думка, 1970.- 508 с.

Васильєва Т.В., Коваленко С.Г. Конспект флори Південної Бессарабії.- Одеса: ВидавІнформ, 2003.- 250 с.

Злаки Украины / Прокудин Ю.Н., Вовк А.Г., Петрова О.А., Єрмоленко Е.Д., Верниченко Ю.В. – К.:

Наукова думка, 1977. – 508 с.

Марьюшкина В.Я., Дидык Л.Г., Козеко В.Г., Каюткина Т.М. Справочник по карантинным сорнякам.- Киев: Урожай, 1990.- 96 с.

Протопопова В.В., Шевера М.В., Мосякін С.Л., Соломаха В.А., Соломаха Т.Д., Васильєва Т.В., Петрик С.П. Види-трансформери у флорі північного Причорномор’я // Укр. ботан. журн. – 2009. – Т. 66, № 6. – С. 770-782.

БІОЛОГІчНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДІВ, СОРТІВ ТА ФОРМ РОДУ JUNIPERUS L.

В УМОВАХ ПІВНІчНО-ЗАХІДНОГО ПРИчОРНОМОР’Я Возіанова Н.Г., Крицька Т.В., чабан К.В., Бонецький А.С., Бонецька Г.А.

Ботанічний сад Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова, м. Одеса Хвойні породи в формуванні паркових насаджень ціняться за їх цілорічну декоративність, кольорові архітектонічні властивості, здатність збагачувати атмосферу фітонцидами не тільки в літній, а й в зимовий період. Довговічність і краса дозволяють використовувати їх як у великих паркових масивах, групах, так і в поодиноких посадках.

Підчас озеленення міста Одеси в попередні роки шпилькові використовувались вкрай рідко і асортимент обмежувався в основному соснами кримською і чорною, деякими видами ялівцю і ялиною звичайною.

В останні роки в Україну і, зокрема, в Одесу завозять із-за кордону велику кількість різноманітних декоративних рослин, в тому числі шпилькових, які раніше в нашій зоні не вирощувались. Тому в 2001 році на території ботанічного саду було закладено експозиційно-інтродукційну ділянку з метою вивчення нових видів, сортів і форм листяних і шпилькових культур в умовах нашого регіону.

В даний час на експозиційній ділянці вирощуються і проходять інтродукційне випробування більш 150 таксонів декоративних рослин, в тому числі 47 сортів і форм ялівцю (Juniperus L.), які належать до видів. Вивчаються процеси росту і розвитку, морфологічні властивості, проводиться порівняльний аналіз форм. Уточнюються сортові особливості. Спостереження проводяться за загальноприйнятими методиками Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios [2,5,7].

Природне розповсюдження ялівцю – гірські райони Північної Америки, Європи, Китаю, Східних Гімалаїв. За екологічними вимогами вони належать до світлолюбних рослин, посухостійких і невибагливих до ґрунтових умов [1,3-6].

Територія м. Одеси належить до четвертої агрокліматичної зони – посушливої з помірно теплою м’якою зимою. Опади, особливо в літній період, випадають у вигляді злив і часто мають локальний характер, а не регіональне розповсюдження. Випаровуваність, за даними Д.І.Шашко, складає 650-750 мм, тобто значно перевищує кількість опадів, що випадають у регіоні (400-450 мм). Ґрунти регіону – південні чорноземи з товщиною гумусного горизонту – 85-100 см. Під гумусним горизонтом на глибині 100-см залягає окарбоначений сіро-палевий горизонт у вигляді локальних тяжів „білоглазки”. Близькість моря підвищує солонцюватість ґрунтів. Ґрунти лужні з рН 7,9-8,2 (у спеку піднімається до значення рН 8,9) [8].

На інтродукційній ділянці саджанці були висаджені в 3-5 річному віці чи вкоріненими 1-2 річними живцями. Поповнення колекції відбувалось шляхом придбання 3-4 річних саджанців, завезених із Польщі, Голландії, НБС м. Ялти, РОПГ м. Києва, дендропарку „Софіївка” м. Умань, ВАГ „Агрокультура” м. Львів.

Перші насадження потрапили відразу в жорсткі умови літа 2002 року, коли температура повітря піднімалась до 38 С, на ґрунті – становила в деякі дні до 60С. Таке ж літо повторилося в 2007 р., за повної відсутності опадів. Зима 2002-2003 рр. була вкрай суворою для Одеського регіону – температура повітря знижувалась до -15 -17 С, спостерігались різкі коливання добових температур в межах 10-15 С, льодяна кірка на поверхні ґрунту трималась з грудня 2002 г. по березень 2003 г. Спостерігались сильні снігопади. Зима 2009-2010 рр. також була вкрай сувора з великими снігопадами і морозами. Проте ці екстремальні умови не відобразились негативно на рості і розвитку рослин та на їх декоративності. Всі рослини роду прижились і нормально розвиваються в нових умовах. На даний час регулярно плодоносять: J. chinensis f. ‘Blue Alps’, J.

horizontalis f. ‘Hughes’, J. hor. f. ‘Alpina’, J. x media f. ‘Mint Julip’, J. sabina f. ‘Mas’, J. squamata f. ‘Blue Carpet’, J.

virginiana f. ‘Sky Rocket”, J. vir. f. ‘Burkii’, J. vir. f. ‘Glauca’, J. vir. f.‘Grey Owl’, J. sq. f. ‘Meyeri’.

Ялівці нараховують велику кількість високодекоративних садових форм, які відрізняються за формою росту, забарвленням шпильок, що дозволяє широко їх використовувати у зеленому будівництві.

В колекції ялівці за формою крони розподіляються на колоноподібні (J. communis f. ‘Hibernica’, J.

cоm. f. ‘Suecica’ та ін.) і кеглеподібні (J. exelsa Bieb. та ін.) дерева та кущі з підійнятою (J. x m. f. ‘Kuriwao Gold’, J. ch. f. ‘Blue Alps’ та ін.), розстеленою (J. x m. f. Pfitzeriana aurea, J. x m. f. ‘Pfitz. Compacta’ та ін.) або з повзучою (J. hor. f. ‘Prince of Wales’, J. h. f. ‘Wiltonii’, J. conferta ‘Blue Pacific’ та ін.) кроною.

За формою листя у ялівця буває: лускоподібне – попарно супротивне, прижате до пагонів (J. ch. f.

‘Expansa variegata’ та ін.); голкоподібне – кільчасте (по 3 шт.) віддалені друг від друга, частіше жорстке, гостре, колюче (J. cоm. f. ‘Suecica’, J. sq. f. ‘Hornibrooki’ та ін.); одночасно луско- та голкоподібне (J. virginiana f. ‘Sky Rocket”, J. s. f. ‘Mas’, J. ch. ‘Expansa Aureaspicata’ та ін. ).

За забарвленням листя в колекції зустрічаються рослини: зелені (J. sabina f. ‘Tamariscifolia’, J. com. f.

‘Suecica’ та ін.); голубі (J. vir. f. ‘Burkii’, J. h. f. ‘Blue Moon’ та ін.); зелені з вкрапленнями великих білих плям (J. ch. f. ‘Expansa variegata’, J. ch. f. ‘Variegata’); зелені з невеликими жовтими плямами, розкиданими по пагонах першого - третього року (J. x m. f. ‘Kuriwao Gold’) та зелені з жовтими однорічними пагонами (J.

x m. f. ‘Pfitzeriana Aurea’).

Усі досліджувані види і форми відрізняються високою зимостійкістю (0 балів) і посухостійкістю (2-3 бали) – за весь період спостережень не відмічено будь-яких пошкоджень навіть під час дуже великих повітряних посух, низьких температурах взимку, тривалих обледеніннях, рясних снігопадах.

Pages:     | 1 |   ...   | 44 | 45 || 47 | 48 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.