WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 42 | 43 || 45 | 46 |   ...   | 101 |

Високими созологічними показниками серед ключових територій Коломацького екокоридору відзначається ботанічний заказник «Чутівські степи». Він займає територію правобережних схилів р.

Коломак на площі 120,5 га. Унікальність степових ділянок заказника визначають 17 рідкісних видів, серед яких 4 занесені до Червоної книги України, 13 – до регіонального списку. Їх популяції сконцентровані по території заказника на схилах південної експозиції в окремих локалітетах, які відрізняються фітоценотичною структурою та флористичним складом. Так, у середній частині схилів з незначним ухилом найчисельнішу популяцію в Полтавській області утворює *Centaurea orientalis L. В ценозах з домінуванням Salvia nutans L. та Festuca valesiaca Gaud. виявлено декілька куртин **Stipa pennata L., розсіяно трапляється *Astragalus corniculatus M. Bieb. Останній є характерним компонентом різнотравно-злаково-ковилових угруповань у південно-східній частині області.

Найвища концентрація рідкісних видів рослин виявлена на опуклих горбах у верхній частині схилів, де сформувалися різноманітні едафотопи з оптимальними умовами для зростання еуксерофітів, мезоксерофітів та ксеромезофітів. Так, до верхівки одного горба приурочена популяція *Goniolimon tataricum (L.) Boiss., *Linum austriacum L. На схилі південно-східної експозиції ухилом 70 чисельною є популяція **Adonis vernalis L. (до 150 особин на 10 м2), на схилі південної експозиції зростає кілька куртин **Stipa graffiana Stev. та *Caragana frutex (L.)Koch. На протилежному горбі на схилі південної експозиції чисельну популяцію утворює погранично-ареальний вид *Iris pumila L., на плескатій верхівці у складі степового різнотрав’я виявлені розріджені популяції *Centaurea sumensis Kalen. та *Centaurea orientalis. Монодомінантні зарості у вигляді смуги утворює ** Stipa capillata L. Результати моніторингових спостережень за станом популяцій рідкісних видів заказника за час його існування (з 2000 по 2010 рр.) вказують на зростання чисельності більшості наведених видів в межах даного локалітету.

Унікальність ландшафтного заказника «Лизняна балка» (площа 60 га) визначають залишки лучних степів з багатим різнотрав’ям, фрагменти ковилових і чагарникових угруповань. Його флористичне та ценотичне багатство обумовлено ландшафтною диференціацією території, яка являє собою балку із схилами різної експозиції та крутизни. Рідкісні степові рослини, що виявлені на території цього заказника (13 видів, у т.ч. 2 – із Червоної книги України, 11 – із регіонального списку), характеризуються більш-менш чіткою ландшафтною та ценотичною приуроченістю.

На початку балки схили північної експозиції займають типові угруповання лучного степу (різнотравно-злакові), у складі яких виявлена єдина в Полтавській області багаточисельна популяція Linum flavum L., якому доцільно надати статусу регіонально рідкісного виду. На плескатій ділянці у верхній частині схилу було відмічено найбільше проективне покриття (7-10 %) Linum flavum, на схилах серед різнотрав’я – групи особин. *Linum austriacum L. При основі схилу північної експозиції чисельну популяція утворює *Clematis integrifolia.

Ділянки справжніх степів у заказнику репрезентовані ценозами ** Stipa capillata та **Stipa lessingiana Trin. et Rupr. Єдиний локалітет останньої виявлений нами на опуклій верхівці схилу південносхідної експозиції, ухилом 40-50. В даному угрупованні домінує Stipa lessingiana з проективним покриттям 80-90%, поодиноко зустрічаються *Oxytropis pilosa (L.) DC та Linum flavum.

На верхівці плескатого схилу монодомінантні зарості утворюють *Melica transsilvanica Schur. та *Caragana frutex (L.).

У нижній частині схилів західної експозиції розріджено зростає *Rosa chrshanovskii Dubovik, яка на території цього заказника має єдине місцезнаходження в Полтавській області.

Днище балки до створення заказника інтенсивно випасалось і вирізнялось збідненою флорою.

Протягом останніх 10 років внаслідок відновлення степової рослинності на ділянках, що прилягають до підніжжя схилів, з’явились такі рідкісні види, як *Salvia aethiopis L., *Anthemis subtinctoria Dobrocz., Linum flavum.

Важливу роль у збереженні рідкісних степових рослин відіграють ключові території буферної зони, зокрема ландшафтний заказник «Первозванівський». Типові лучно-степові ділянки в балковій системі займають площу 115,7 га. Унікальність цього заповідного об’єкту визначають ефемероїди **Crocus reticulatus Srev. ex Adam, ** Bulbocodium versicolor (Ker.-Gawl.) Spreng, які розсіяно зростають на схилах балки, а також ** Adonis vernalis, місцезростання якого локалізовано на плескатій ділянці верхньої частини балки та *Clematis integrifolia (окремі особини при основі схилу).

Комплексна пам’ятка природи «Грушеві могили» (2,5 га) є унікальним осередком типових та Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios рідкісних рослин степового різнотрав’я, зокрема, найчисельнішої в області популяції *Goniolimon tataricum, чисельних популяцій *Hyacintella leucophaea (C. Koch) Schur, **Pulsatilla nigricans Stoerck.

На території проектованого ботанічного заказника місцевого значення «Войнівські схили» (схил південно-східної експозиції, ухилом 30) виявлена найчисельніша популяція в області виду *Linum perenne L. На схилах південної та східної експозиції куртини утворює *Caragana frutex. На верхівці схилів у складі ксерофільних угруповань відмічені малочисельні популяції таких видів як *Goniolimon tataricum, *Oxytropis pilosa, *Anthemis subtinctoria.

Слід відмітити, що популяції більшості погранично-ареальних степових видів (зокрема, **Stipa lessingiana, *Centaurea orientalis, *Goniolimon tataricum, *Melica transsilvanica), які відомі з південно-східної частини Полтавської області, саме на степових ділянках Чутівського району характеризуються найвищою чисельністю та життєздатністю. Цьому значною мірою сприяє система заказників, які функціонують як ключові території Іскрівського біоцентру та буферної зони Коломацького екокоридору регіональної екомережі Полтавщини. В умовах заказників на поширення та чисельність популяцій рідкісних степових видів значний вплив має ландшафтна диференціація, едафічні умови та фітоценотична структура рослинного покриву.

Література Байрак О.М. Атлас рідкісних і зникаючих рослин Полтавщини / О.М. Байрак, Н.О. Стецюк. – Полтава, Верстка, 2005. – 248 с.

Байрак О.М., Криворучко Т.В., Слюсар М.В. Природно-заповідний фонд Чутівського краю. Буклет. – Полтава, Верстка, 2005. – 8 с.

Регіональна екомережа Полтавщини / [Байрак О.М., Стецюк Н.О., Слюсар М.В., Булава Л.М. та ін.];

Під заг. ред О.М. Байрак. – Полтава: Верстка, 2010. – 214 с.

ОСОБЕННОСТИ УРБАНОФЛОРЫ Г. ЛУГАНСКА Безроднова О.В., Морозюк А.Ю.

Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, г. Харьков В связи постоянным увеличением территории, занимаемой урбанизироваными ландшафтами, изучение механизмов и тенденций преобразования природной флоры в антропогенно трансформированную приобретает особое значение в эколого-флористических исследованиях. В фундаментальной работе Р.И. Бурды «Антропогенная трансформация флоры» [1] на основании многолетних исследований автора и обобщения значительного объема фактического материала из многочисленных литературных источников дан всесторонний анализ флоры юго-востока Украины. В этой работе показана специфика шести типов флор, выделяемых в зависимости от степени антропогенной трансформации - флоры территорий природно-заповедного фонда; обедненной флоры естественных экотопов, способных к самовосстановлению; окультуренной флоры полуестественных экотопов; урбанофлоры; флоры агрофитоценозов и флоры техногенных экотопов, не имеющих природных аналогов. В настоящее время ботаниками продолжается работа по изучению особенностей систематической и эколого-ценотической структуры этих типов флор и их отдельных фракций. Например, было установлено, что во флоре техногенных экотопов адвентивая фракция формируется за счет Poaceae и общего расширения спектра семейств, а в урбанофлоре - в основном за счет Asteraceae. Для природной же флоры региона характерно преобладание в адвентивной фракции флоры представителей Asteraceae, Brassicaceae и Amaranthaceae [2]. Структура флоры техногенных экотопов в значительной степени похожа на таковую природной флоры пустынных ксеротических территорий туранской подобласти Средиземноморья, в первую очередь за счет таких антропофильных семейств как Brassicaceae, Chenopodiaceae, Polygonaceae; среди жизненных форм преобладают одно- и двулетники (43.4% всех видов), в гигроморфическом спектре - ксеромезо- и эуксерофиты (40,1 и 24,8%), а также виды синантропного и степного флороценотипов (45,1 и 22,2 %) [3].

Процесс возникновения и развития урбанофлоры на территории Украины начался довольно давно, но в последние 100-200 лет происходит его резкая интенсификация из-за образования целой сети городов, расширения их границ, увеличения числа железных и автомобильных дорог. Главными тенденциями в формировании урбанофлоры, как известно, являются: снижение численности и выпадение видов местной природной флоры, не сумевших приспособиться к специфическим условиям городской среды, случайный занос новых для региона видов растений, а также целенаправленная интродукция. Детальное изучение специфики урбанофлор позволяет на основании оценки степени антропогенных изменений выявить возКаразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios можные направления их развития, роль в формировании региональной флоры. Целью данной работы было показать специфические черты урбанофлоры г. Луганска - крупного промышленного центра юго-востока Украины. Исследование проводилось в вегетационный период 2009-2010г.г. Город Луганск находится в степной зоне, рельеф холмистый, водных ресурсов сравнительно немного, климат умеренный, почвы, преимущественно, черноземные, различной мощности, степени смытости и гумусированности. Территория города разбита на четыре административных района, исследованием были охвачены три из них - Артемовский, Ленинский и Октябрьский. В этих районах сосредоточено наибольшее число промышленных предприятий, более густая транспортная сеть, наибольшая плотность населения. На исследуемой территории было заложено 12 экологических профилей (по 4 в каждом районе), общей протяженностью 128 км 350м. В пределах каждого профиля, пропорционально его длине закладывалось определенное число учетных площадей, на которых отмечались флористический состав, встречаемость, жизненность и общее состояние растений (запыленность, механические повреждения и т.п.). Всего было описано 142 площади.

Анализ систематической, ценотической структуры исследованной флоры, выявление особенностей распространения видов по территории районов, приуроченности к определенным типам экотопов, степени устойчивости к антропогенной трансформации позволили установить следующее. На долю степных видов в урбанофлоре г. Луганска, так же как и во флоре Юго-востока Украины [1], приходится чуть больше 26% видов. Вместе с тем необходимо отметить, что во флоре региона на долю лесных видов приходится всего 6%, а в исследованной флоре сильванты составляют 37%. Сильватизация урбанофлоры идет преимущественно за счет видов, которые используются при озеленении промышленных и жилых зон. Анализ биоморф выявил преобладание травянистых растений (78% от общего числа видов), древесные формы составляют - 14%, кустарники и полукустарники - 6%. В исследуемой флоре подавляющее большинство видов принадлежит к покрытосеменным растениям, а сосудистые споровые и голосеменные включают 3,5% видового состава. Соотношение числа видов однодольных и двудольных составляет 1:5,5, среднее видовое богатство довольно низкое - 3,8 видов на одно семейство. Во флоре региона первый показатель составляет 1:4, а второй - 14,6 [1]. Первые три ранговые места в исследованной флоре занимают Asteraceae, Poaceae, Brassicaceae, включающие 56% всех видов. Во флоре юго-востока Украины на долю этих семейств приходится 27,1% видового состава, причем для урбанофлоры региона этот показатель составляет 49%, для флоры техногенных экотопов - 62%[1]. Отношение числа видов Asteraceae к числу видов Poaceae составляет 1,1, что больше похоже на структуру флоры техногенных экотопов, чем на региональную урбанофлору (для первой данное отношение составляет 1,3, для второй - 1,7). Однако, по литературным данным [1,3], отличительными чертами флоры техногенных экотопов является довольно высокий ранг Polygonaceae и Chenopodiaceae. В региональной же урбанофлоре первое из них вообще отсутствует среди 10 ведущих семейств, а второе занимает лишь 10 место[1]. В урбанофлоре г. Луганска рассматриваемые семейства находятся на значительно более низких позициях по сравнению с флорой техногенных экотопов. Положение же Lamiaceae – 8 ранговое место - аналогично таковому в спектре ведущих семейств региональной флоры, хотя для региональных урбанофлор и флор техногенных экотопов характерно перемещение его на более высокие позиции [1,3]. Отличительной чертой исследованной флоры является также повышение позиции Rosaceae (4 ранговое место) и Apiaceae (6 ранговое место) по сравнению, как с региональной флорой, так и с ее фракцией – урбанофлорой, где данные семейства занимают соответственно 7-8 и 9 позиции.

В урбанофлоре г. Луганска по числу видов лидируют семейства индифирентные по отношению к антропогенной трансформации экотопов - Asteraceae, Poaceae, Fabaceae, а из антропофильных - Brassicaceae.

Такие антропофобные семейства как Cyperaceae и Ranunculaceae вообще не вошли в состав ведущих семейств, хотя первое из них представлено в спектре ведущих семейств региональной флоры, а второе – в спектре техногенных экотопов. По степени урбанизации наибольшее число видов найденных на исследованной территории является урбанонейтралами (45% видового состава), на втором месте - факультативные урбанофобы (36%). Четвертая часть видов, характеризующаяся наибольшими показателями встречаемости на территории всех трех районов, относится к урбанофилам и факультативным урбанофилам, причем последние включают 20% видового состава.

Таким образом, несмотря на сильный антропогенный пресс, наличие на исследованной территории локалитетов, которые могут рассматриваться как техногенные экотопы, урбанофлора г. Луганска сохранила определенные черты природной флоры юго-востока Украины, отражает общие закономерности структуры региональной флоры. Вместе с тем данная флора по своей структуре несколько отличается от региональных урбанофлор, а по отдельным показателям стоит ближе к флорам техногенных экотопов.

Литература:

Бурда Р.И. Антропогенная трансформация флоры. – Киев: Наук. думка, 1991. - 168с.

Pages:     | 1 |   ...   | 42 | 43 || 45 | 46 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.