WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 38 | 39 || 41 | 42 |   ...   | 101 |

Важно отметить, что преобладание диатомовых, зеленых и стрептофитовых водорослей во флористическом спектре характерно не только для фитоэпифитона днепровских водохранилищ, но и для эпифитных водорослей прудов и озер г. Киева [7].

Отличия во флористических спектрах отмечены не только на уровне отделов, но также на уровне классов, порядков, семейств и родов. В число ведущих таксонов водорослей обрастаний только на твердом искусственном неорганическом субстрате входили класс Chroococcophyceae, порядок Chroococcales, семейства Selenastraceae и Chlorellaceae и роды Phormidium Ktz. и Gloeocapsa (Ktz.) Hollerb., на высших водных растениях – классы Euglenophyceae и Zygnematophyceae, порядки Desmidiales, Euglenales и Eunotiales, семейства – Desmidiaceae, Euglenaceae, Closteriaceae и Eunotiaceae и роды Cosmarium Corda ex Ralfs, Closterium Nitzsch, Eunotia Ehr., Trachelomonas Ehr. и Pinnularia Ehr., а на зеленых нитчатках – класс Chamaesiphonophyceae, порядки Achnanthales, Chaetophorales, Dermocarpales и Pleurocapsales, семейства Chaetophoraceae, Pleurocapsaceae и Rivulariaceae и роды Cocconeis Ehr., Chamaesiphon A. Br. et Grun., Encyonema Ktz. и Amphora Ehr.

Наиболее сильно от обрастаний других типов субстрата отличался фитоэпифитон зеленых нитчатых водорослей (КФО 23 и 31%). Несколько большее сходство установлено между видовым составом водорослей обрастаний твердого искусственного неорганического субстрата и высших водных растений (КФО 53%). При этом наибольшим сходством характеризовался видовой состав Bacillariophyta (КФО 73%) и довольно сходным был видовой состав Chlorophyta (КФО 53%). Видовой состав Cyanophyta, Euglenophyta и Streptophyta, обитающих на исследованных типах субстрата, сильно отличался (КФО 36, 31 и 25%, соответственно). Важно отметить, что на субстрате разного типа доминировали преимущественно разные виды водорослей (КФО 4–20%).

Полученные данные свидетельствуют о том, что менее избирательны к типу субстрата Bacillariophyta и, в меньшей степени, Chlorophyta. В то же время выявлена четко выраженная приуроченность Streptophyta и Euglenophyta к зарослям высших водных растений, а Cyanophyta к твердому искусственному неорганическому субстрату.

Литература Василевич В.И. Статистические методы в геоботанике / В.И. Василевич. – Л.: Наука, 1969. – 232 с.

Миркин Б.М. Толковый словарь современной фитоценологии / Б.М. Миркин, Г.С. Розенберг. – М.:

Наука, 1983. – 133 с.

Протасов А.А. Пресноводный перифитон / А.А. Протасов. – Киев: Наук. думка, 1994. – 308 с.

Разнообразие водорослей Украины / Ред. С.П. Вассер, П.М. Царенко // Альгология. – 2000. – Т. 10, № 4. – 309 с.

Растительность и бактериальное население Днепра и его водохранилищ / Л.А. Сиренко, И.Л. КореКаразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios лякова, Л.Е. Михайленко и др. / Отв. ред. Н.В. Кондратьева. – Киев: Наукова думка, 1989. – 232 с.

Топачевский А.В. Пресноводные водоросли Украинской ССР / А.В. Топачевский, Н.П. Масюк. – Киев: Вища шк. – 1984. – 333 с.

Харченко Г.В. Сравнительная характеристика фитоэпифитона водоемов г. Киева / Г.В. Харченко, Т.Ф. Шевченко, П.Д. Клоченко // Гидробиол. журн. – 2009. – Т. 45, №3. – С. 15–23.

Царенко П.М. Дополнение к “Разнообразию водорослей Украины” / П.М. Царенко, О.А. Петлеванный // Альгология. – 2001. – Киев: Ин-т ботаники им. Н.Г.Холодного НАНУ. – 130 с.

Царенко П.М. Номенклатурно-таксономические изменения в системе “зеленых” водорослей / П.М.

Царенко // Альгология. – 2005. – Т. 15, № 4. – С. 459–467.

Шевченко Т.Ф. Сообщества водорослей перифитона Каневского водохранилища / Т.Ф. Шевченко // Гидробиол. журн. – 2008. – Т. 44, № 3. – С. 19–38.

Шмидт В.М. Статистические методы в сравнительной флористике / В.М. Шмидт. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1980. – 176 с.

Kownacki A. Taxocens of Chironomidae in streams of the Polish High Tatre MTS / A. Kownacki // Acta Hydrobiol. – 1971. – Vol. 13, N 4. – P. 439–464.

ФЛОРИСТИчНЕ РІЗНОМАНІТТЯ УРОчИЩА КУКУЛЯНСЬКОГО (ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ) Шиндер О.І.

Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАНУ, м. Київ Урочище Кукулянське – лісовий масив у Піщанському районі Вінницької області, розташований між смт. Піщанкою та с. Дмитрашківкою. В системі фізико-географічного районування України дана територія належить до Митківсько-Клембівського району або Мурафських товтр (МТ) [3]. Характерною рисою цієї місцевості у південній частині Вінниччини є складна мережа глибоких долин та балок, на схилах яких часто зустрічаються відслонення лесів і товтрових вапняків. Описуване урочище саме завдяки важкодоступності останніх слугує збереженню місцезростань рідкісних видів флори і виступає еталоном природи краю.

Власне урочище Кукулянське – це заліснена територія (квартали 1–12 Піщанського лісництва Крижопільського ЛДГ) площею понад 1000 га. Із урочищем органічно поєднуються незаліснені крутосхили долини р. Кам’янки між селами Дмитрашківкою та Миролюбівкою, утворюючи разом петрофітно-лісовий комплекс. Рельєф урочища представлений хвилястим плато у східній та центральній частині та глибокою долиною Кам’янки – у західній. Висота стінок долини від русла річки до вершини схилів становить 60–80 м, а загальний перепад висот в межах урочища – близько 140 м. Товтрові відслонення надають долині гірського вигляду. Окремі скелі на вершинах схилів майже прямовисно височіють над руслом річки. На верхівці західного схилу долини зустрічаються галявини, вкриті степовою рослинністю. Цікава і гідрологічна складова урочища. В цій частині долини Кам’янку підживлює велика кількість джерел, в т.

ч. і сірководневі [1].

Окрім гарного ландшафту прируслова частина масиву має значну історико-культурну та рекреаційну цінність. У панські часи долину Кам’янки частково окультурили – було створено штучні деревні насадження, викопано став. Згодом тут поселилася вдова місцевого поміщика, напівміфічний образ якої зберігається донині у легендах краю. У пам’ять про неї ця територія називається Княгинею і включена до природоохоронної мережі як комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Урочище Княгиня» [1].

Нині – це найвідоміше в районі місце для відпочинку на природі. Тут є велика галявина, захищене красиве джерело і бесідка.

Рослинний покрив урочища Кукулянського ми вивчали протягом 2007–2010 рр. у рамках флористичного дослідження МТ. В різні періоди вегетації зроблено флористичні описи різноманітних фацій та виділів, досліджено вікову структуру та просторово-кількісні показники популяцій рідкісних видів, зібрано гербарний матеріал багатьох видів (переданий до гербаріїв KW та KWHA) та посадковий матеріал (висаджений на ділянках НБС). В ході дослідження виявлено значну созологічну цінність Кукулянського комплексу.

Різноманітні екологічні умови урочища сприяли формуванню різних типів рослинності. Більшу частину площі лісового масиву на плато займають типові грабово-дубові та дубові деревостани віком до 50–80 рр. Вони переважно природного походження але значно омолоджені в ході лісозаготівель. Крім головних порід – Carpinus betulus L. та Quercus robur L. у деревостані зустрічаються Acer campestre L., A. platanoides L., A. pseudoplatanus L., Cerasus avium (L.) Moench, Fraxinus excelsior L., Pyrus communis L.

та інші види. Зрідка трапляються поодинокі особини Sorbus torminalis (L.) Crantz. Підріст і підлісок у цих Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios деревостанах виражені добре. Підлісок формують Cornus mas L., Crataegus leiomonogyna Klok., Euonymus europaea L., E. verrucosa Scop., Viburnum lantana L. та інші види. Трав’яний покрив переважно густий – до 60–80%. У ньому домінують Aegopodium podagraria L. та Stellaria holostea L. з участю багатьох інших видів, переважно неморальних. Великі площі в масиві займають і лісові культури. У штучних насадженнях часто використовують інтродуценти – Quercus rubra L., Pinus sylvestris L., Robinia pseudoacacia L., Juglans sp.

тощо. В таких деревостанах травостій рудералізований. На прируслових крутосхилах домінує Carpinus betulus утворюючи густий деревостан з розрідженим чи майже відсутнім підліском але густим травостоєм, сформованим Aegopodium podagraria та Carex pilosa Scop. На окремих схилах у Княгині розріджений і невисокий деревостан формують Quercus petraea L. ex Liebl. та Q. robur, між якими – густі зарості Acer tataricum L., Cornus mas та Cotinus coggygria Scop.

На скелях ростуть нечисельні петрофітні види - Aurinia saxatilis (L.) Desv., Potentilla arenaria Borkh., Sedum acre L. тощо. У травостої галявин крім домінуючих видів – Astragalus onobrychis L., Botriochloa ischaemum (L.) Keng, Festuca valesiaca Gaud., Plantago media L., Teucrium chamaedrys L., – росте ряд рідкісних для флори Східного Поділля – Adonis vernalis L., Crocus reticulatus Stev. ex Adams, Pulsatilla grandis Wend. та ін. Різноманітний травостій і на просіках, де поруч із Campanula persicifolia L. та Pyrethrum corymbosum (L.) Scop. ростуть Euphorbia valdevillosocarpa Arvat & E.I. Nyarady та Cerasus fruticosa Pall.

А схили Кам’янки південніше Княгині вкривають залишки угруповань, сформованих Stipa capillata L., S. pennata L. та Amygdalus nana L.

Луки та водно-болотна рослинність урочища, приурочені до русла Кам’янки, не вирізняються видовою різноманітністю. А до природної рослинності Княгині домішуються давні насадження Pinus nigra Arn. та Cornus mas, вікові особини Aesculus hippocastanicus L., Picea abies (L.) Karst. та дичавіючі Hemerocallis fulva (L.) L., Parthenocissus quinquefolia (L.) Planch., Phedimus crenatus (Desf.) V. Byalt тощо.

Різноманітність фітоценозів зумовлює видове багатство відносно невеликої за площею території.

Загалом, у Кукулянському масиві та прилягаючій до нього долині Кам’янки відмічено 527 видів судинних рослин, із яких 440 – автохтонні, а 87 – адвентивні. За кількістю видів дана територія – одна з найцінніших у Вінницькій області поруч із Буго-Деснянським і Червоногреблянським лісами та флорокомплексом долини р. Мурафи.

У спектрі біоморф (за Сєрєбряковим) для даної території життєві форми автохтонних видів розподілені наступним чином: 21 (4,8%) дерево, 22 (5,0%) кущі, 10 (2,3%) кущиків, 8 (1,8%) півкущиків, 304 (69,1%) багаторічних трав, 71 (16,1%) малорічних трав, 4 (0,9%) водні трави. Цікаво порівняти ці числа розподілу зі спектром біоморф автохтонної флори МТ загалом. Серед 849 видів флори району по 34 (4,0%) дерев і кущів, 18 (2,1%) кущиків, 15 (1,8%) півкущиків, 583 (68,7%) багаторічних трав, 148 (17,4%) малорічних трав та 17 (2,0%) водних трав. Подібна схожість і в спектрах екобіоморф (за Раункієром). Як бачимо, за спектром біоморф Кукулянський флорокомплекс досить повно передає показники флори всього району.

Під час дослідження території урочища у складі його флори ми виявили 15 видів, занесених до Червоної книги України [4]: Adonis vernalis, Crocus reticulatus, Cypripedium calceolus L., Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Schult., E. helleborine (L.) Crantz., Euphorbia valdevillosocarpa, Galanthus nivalis L., Lilium martagon L., Platanthera chlorantha (Cust.) Reichenb., Pulsatilla grandis, P. pratensis (L.) Mill., Sorbus torminalis, Stipa capillata, S. pennata і Tulipa quercetorum Klok. et Zoz [5, 6].

Тут же росте понад 40 регіонально-рідкісних видів: Actaea spicata L., Amygdalus nana, Anchusa pseudoochroleuca Shost., Asplenium ruta-muraria L., A. trichomanes L., Aster bessarabicus Bernh. ex Reichenb., Aurinia saxatilis, Caragana frutex (L.) C. Koch, Carex brevicollis DC., Cerasus fruticosa, Clematis integrifolia L., Convallaria majalis L., Cornus mas, Corydalis solida (L.) Clairv., Cystopteris fragilis (L.) Bernh., Euphorbia klokovii Dubovik, E. subtilis Prokh., Galatella villosa (L.) Reichenb. fil., Galium tyracium Klok., Helichrysum arenarium (L.) Moench., Inula germanica L., I. helenium L., Iris graminea L., I. hungarica Waldst. et Kit., Lathraea squamaria L., Leopoldia comosa (L.) Parl., L. tenuiflora (Tausch) Heldr., Linum tenuifolium L., Muscari neglectum Guss., Pedicularis kaufmanii Pinzg., Petasites hybridus (L.) Gaertn., Mey. & Scherb., Phlomoides tuberosa (L.) Moench, Polygala sibirica L., Polygala vulgaris L., Quercus petraea, Ranunculus illyricus L., Scilla bifolia L., Senecio schvetzovii Korsh., Sideritis comosa (Rochel ex Benth.) Stank., Symphytum tauricum Willd., Thymus ovatus Mill., Veratrum nigrum L. та Vinca herbacea Waldst. et Kit [6].

Крім рідкісних видів на території урочища відмічено і ряд рідкісних синтаксонів [2]: Querceta (roboris) cornosa (maris), Querceta (roboris) cotinosa (coggygriae), Stipeta capillatae, Stipeta pennatae, Amygdaleta nanae.

Таким чином, урочище Кукулянське разом з прилягаючою долиною Кам’янки є важливим осередком регіонального біорізноманіття. Як видно з вище наведених переліків, на території урочища знайшли прихисток як степові види, так і неморальні. Уже зазначалося, що частина території перебуває під охороною Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios в межах комплексної пам’ятки природи, проте в її межах знаходяться популяції лише окремих видів. Але збереження потребують і інші види, місцезростання котрих не захищені. Так, популяції Cypripedium calceolus і Platanthera chlorantha виявлені у плакорній частині лісу, вільній для лісокористування. Одна із загроз для таких видів – лісозміни, на вирубках яких вони гинуть. Певною мірою страждають популяції ряду рідкісних видів на вершинах товтр, на котрі полюбляють підійматися відпочиваючі.

Слід відзначити і шанобливе ставлення місцевих жителів до природи урочища. Незважаючи на значний потік відвідувачів «Княгині», значного антропічного навантаження на рослинний покрив долини не спостерігається. В той же час, працівники лісового господарства під час суцільних рубок залишають дерева Sorbus torminalis незачепленими.

Враховуючи характер поширення рідкісних видів у лісовому масиві та долині Кам’янки, з метою їх збереження та охорони варто першочергово розширити існуючу природоохоронну площу пам’ятки «Урочище Княгиня» та створити у плакорній частині масиву заказник для охорони видів, котрі виявлені тільки тут - Cypripedium calceolus, Euphorbia valdevillosocarpa, Platanthera chlorantha, Cerasus fruticosa тощо. Також, слід заповідати степові угруповання за участю ковил між с. Дмитрашківка та урочищем Кукулянським. Крім того, слід проводити моніторинг за станом популяцій рідкісних видів у флорокомплексі урочища.

Pages:     | 1 |   ...   | 38 | 39 || 41 | 42 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.