WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 30 | 31 || 33 | 34 |   ...   | 101 |

Исследованиями (летний период 2010 г.) были охвачены разнотипные водоемы г. Киева (пойменные озера – Вырлица и Центральное, бессточное озеро – Голубое, озера-старицы исторического русла р. Почайны – Луговое, Иорданское и Вербное, а также Ореховатский пруд №2). Отбор проб воды осуществляли в зарослях рогоза узколистного (Typha angustifolia L.), рогоза широколистного (Typha latifolia L.) и тростника обыкновенного (Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud., а также на участках, свободных от высших водных растений. Одновременно производили отбор проб эпифитных водорослей согласно общепринятой методике [7]. Количество неорганических соединений азота и фосфора определяли колориметрическим методом, а содержание органических соединений – методом перманганатной (ПО) и бихроматной (БО) окисляемости [6]. Величину рН воды оценивали с помощью рН-метра рН-150М.

Ранее проведенные нами исследования показали, что в озерах и прудах г. Киева видовой состав эпифитных водорослей, развивающихся на высших водных растениях, существенно отличается от видового состава водорослей, вегетирующих в других биотопах [8]. В частности, в обрастаниях высших водных растений, в толще воды и на твердом неорганическом субстрате формируются альгосообщества, отличающиеся по видовому составу, видовому богатству, флористическим спектрам, спектрам ведущих семейств и родов и доминирующим видам. Только в обрастаниях высших водных растений в число ведущих таксонов наряду с другими водорослями входили представители отдела Streptophyta, включая класс Zygnematophyceae, порядок Desmidiales, семейства Desmidiaceae и Closteriaceae, роды Cosmarium, Closterium и Staurastrum. В составе фитоэпифитона водоемов г. Киева отдел Streptophyta занимал третье место по количеству видов после отделов Bacillariophyta и Chlorophyta и был представлен видом (53 внутривидовыми таксонами), что составляло 16,9% общего числа найденных видов. Классу Zygnematophyceae принадлежало третье место после Bacillariophyceae и Chlorophyceae – 50 видов (внутривидовых таксона). Среди ведущих порядков Desmidiales занимали второе место после Spaeropleales и были представлены 48 видами (50 внутривидовыми таксонами). Семействам Deasmidiaceae и Closteriaceae принадлежало соответственно первое и девятое ранговые места среди ведущих семейств, а родам Cosmarium, Staurastrum и Closterium – соответственно первое, шестое и седьмое места среди ведущих родов. Доля стрептофитовых водорослей в доминирующем комплексе составляла 20,2%.

Важно также отметить, что большое сходство по флористическим спектрам, спектрам ведущих Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios семейств и родов, а также по комплексу доминирующих видов установлено между фитоэпифитоном водоемов г. Киева и днепровских водохранилищ, где водоросли из отдела Streptophyta также играли важную роль.

Анализ литературных данных [1, 2, 5] свидетельствует о высокой степени избирательности стрептофитовых водорослей к условиям окружающей среды. Благоприятными для их развития являются повышенное содержание в воде органических веществ, в первую очередь, гумусовых, а также низкие значения рН среды. Эта группа организмов интенсивно развивается в водоемах с высоким содержанием органического вещества растительного происхождения.

Известно, что дефицит минеральных веществ в воде лимитирует развитие многих водорослей.

Streptophyta - одна из немногих групп водорослей, которая находит себе оптимальные условия в водоемах, бедных минеральными веществами и с достаточным содержанием органических веществ [3]. Наши исследования показали, что изученные водоемы г. Киева характеризовались довольно низким содержанием неорганических соединений азота и фосфора. Так, в летний период 2010 г. количество аммонийного азота в большинстве случаев не превышало значений 0,23 мг N/л, а нитритного азота за редким исключением не поднималось выше 0,011 мг N/л. Что же касается нитратов, то их количество, как правило, находилось на уровне следов. В большинстве исследованных нами водных объектов содержание ортофосфатов не превышало значений 0,150 мг Р/л, а в некоторых – они не обнаруживались применяемыми аналитическими методиками. Следует также отметить, что регистрируемые нами концентрации неорганических соединений азота и фосфора в воде исследуемых водоемов были характерны как для открытых акваторий (чистоводье), так и для заросших воздушно-водными растениями.

В то же время результаты проведенных исследований свидетельствуют о том, что в зарослях изученных нами гелофитов химический состав воды заметно отличался от такового на чистоводье по количеству органических соединений. Так, во всех обследованных нами водоемах в зарослях воздушноводных растений концентрация органического вещества была выше, чем на участках, свободных от макрофитов. Об этом, в частности, свидетельствуют величины перманганатной окисляемости. При этом следует обратить внимание на то обстоятельство, что разница в значениях ПО на разных участках водоемов была менее заметной, чем разница между величинами БО. Наиболее существенные отличия между показателями ПО в зарослях макрофитов и на чистоводье отмечены в озерах Вырлица (11,8 и 9,8 мг О/л) и Вербное (14,4 и 13,2 мг О/л).

Значения бихроматной окисляемости колебались в более широких пределах: от 38 до 110 мг О/л в зарослях высших водных растений и от 34 до 94 мг О/л на чистоводье. Наибольшие отличия между этими показателями мы наблюдали в озерах Вербном (74 и 56 мг О/л), Центральном (110 и 94 мг О/л), Иорданском (76 и 62 мг О/л) и в Ореховатском пруду №2 (52 и 40 мг О/л). При этом следует особо подчеркнуть, что и в других обследованных водных объектах величины БО в зарослях высших водных растений были выше, чем на открытых акваториях. Учитывая, что по величине ПО судят, прежде всего, о количестве летучих органических соединений, наблюдаемая нами более существенная разница в величинах БО по сравнению с ПО для разных участков водоемов, вероятно, свидетельствует о накоплении в зарослях макрофитов большего количества трудно разлагаемых органических веществ, которыми, вероятно, могут быть гумусовые вещества растительного происхождения.

Необходимо также отметить, что во всех обследованных нами водных объектах значения рН воды в зарослях высших водных растений были ниже, чем на участках свободных от гелофитов. Наибольшие отличия зарегистрированы нами в озере Голубом (7,74 в зарослях Typha angustifolia и 8,94 на чистоводье) и в озере Вырлица (7,74 в зарослях Phragmites australis и 8,65 на чистоводье).

Таким образом, воздушно-водные растения модифицируют среду своего обитания. В их зарослях наблюдаются более низкие значения рН, существенно повышается содержание органических соединений растительного происхождения за счет обогащения воды гумусовыми веществами. Именно такие условия являются благоприятными для вегетации стрептофитовых водорослей, чем и объясняется их предпочтительное развитие в обрастаниях воздушно-водных растений. Следует подчеркнуть, что при этом низкая концентрация неорганических соединений азота и фосфора не является лимитирующим фактором для их развития.

Литература Водоросли. Справочник / С.П. Вассер, Н.В. Кондратьева, Н.П. Масюк [и др.]. – Киев: Наук. думка, 1989. – 608 с.

Жизнь растений. Т. 3. Водоросли, лишайники / [под. ред М.М. Голлербаха]. – М.: Просвещение, 1977. – 448 с.

Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios Лукницкая А.Ф. Водоросли болотных экосистем северо-запада России / А.Ф. Лукницкая // Озерные экосистемы: биологические процессы, антропогенная трансформация, качество воды: материалы III Междунар. науч. конф., (Нарочь, 17–22 сент. 2007 г.). – Минск: “Издательский центр БГУ”, 2007. – С. 156–157.

Науменко Ю.В. О фитоперифитоне озера Убсу-Нур / Ю.В. Науменко // Междунар. симпозиум [“Перифитон континентальных вод: современное состояние изученности и перспективы дальнейших исследований”], (Тюмень, 3–5февраля 2003 г.). – Тюмень, 2003. – С. 49–63.

Определитель пресноводных водорослей СССР. Зеленые водоросли. Класс Коньюгаты. Порядок Десмидиевые. – Chlorophyta: Conjugatophyceae, Desmidiales (2) / Г.М. Паламарь-Мордвинцева. – Л.: Наука, 1982. – 620 с.

Руководство по химическому анализу поверхностных вод суши / [под ред. А.Д. Семенова]. – Л.:

Гидрометеоиздат, 1977. – 542 с.

Топаческий А.В. Пресноводные водоросли Украинской ССР: учебное пособие / А.В. Топачевский, Н.П. Масюк. – Киев: Вища шк., 1984. – 334 с.

Харченко Г.В. Сравнительная характеристика фитоэпифитона водоемов г. Киева / Г.В. Харченко, Т.Ф. Шевченко, П.Д. Клоченко // Гидробиол. журн. – 2009. – 45, №3. – С. 15–23.

АЛЬГОФЛОРА РІчКИ КАЛЬМІУС Кондюк Н. І., Лялюк Н. М.

Донецький національний університет, м.Донецьк Моря та континентальні водойми формують гідрографічну мережу України, яка істотно впливає на клімат, екологічний стан території та водоресурсний потенціал країни. Гідрографічна мережа Донбасу недостатньо розвинута, тому навіть малі річки мають велике значення в промисловій діяльності. До того ж альгофлора більшості малих річок Донбасу залишається маловивченою. Інформація про склад видів, характер домінування, особливості розвитку угруповань водоростей є важливою не лише з теоретичної точки зору, але й має практичне значення (біоіндикація, біомоніторинг тощо). У зв’язку з цим була досліджена річка Кальміус.

Збір проб для аналізу проводився в 2008 – 2010 рр. Було проаналізовано 4 мониторингові точки:

правий берег Ніжньокальміуського водосховища; Кальміус в районі с. Яковлівка; низовина Павлопольського водосховища та р. Кальміус після першого збросу стічних вод ММК «Азовсталь».

Ріка Кальмiус розташована в південно-східній частинi України на території Донецької області.

Вона бере початок на південному схилі Донецького кряжу, несе свої води по декільком районам Донецької області, протікаючи крізь великі міста – Донецьк та Маріуполь і впадає в Азовське море. Початок Кальміусу знаходиться біля с. Яківлевка між станцією Ясинувата та Донецьком. У верхів’ях річки споруджене Верхньокальміуське водосховище, яке з’єднане з каналом Північний Донець – Донбас. Довжина р.

Кальміус складає 209 км, а загальна площа басейну 5070 км2.

Середня річна витрата води у селища Приморське 6,23 м3/сек., модуль стоку 1,68 л/сек., ширина у середній частині 15–25 м. У середній течії в р. Кальміус впадають дві великі притоки: лівобережний – р.

Грузська (довжина 47 км2, водозбірна площа 517 км) та правобережний – р. Мокра Волноваха (довжина 63 км). У нижній течії в р. Кальміус впадає ріка Кальчик – права притока (довжина 88 км).

На річці створено 4 водосховища: Верхньокальміуське (ємність 14,8 млн. м3) водосховище належить до напівпромислових; за станом площі водозбору слабовикористовується в сільському господарстві, Ніжньокальміуське (12 млн. м3) – відноситься до промислових водосховищ, Старобешівське (44,0 млн. м3) –належить до водойм охолоджувачів гідроелектростанцій та Павлопольске (76 млн. м3) – природне водосховище з інтенсивним сільськогосподарським використанням.

Альгологічний аналіз проб показав, що в угрупованнях фітопланктону р. Кальміус зустрічаються представники 5 відділів водоростей: Cyanophyta, Euglenophyta, Dinophyta, Bacillariophyta, Chlorophyta.

Загалом визначено 71 вид, 23 родини, 33 роди. Дослідження показали, що найбільшу кількість родин відмічено у складі відділів Chlorophyta (9 родин) та Bacillariophyta (7 родин). Відділ Cyanophyta нараховував 4 родини, Dinophyta 2 родини, а Euglenophyta представлен 1 родиною. За видовим та родовим різноманіттям домінував відділ Chlorophyta, який нараховував 12 родів та 29 видів.

Найбільш многочисельною у видовому відношенні даного відділу була родина Scenedesmaceae – видів. Інші родини мали приблизно однакові кількості родів та видів. У зразках частіше траплялися види Scenedesmus quadricauda (Turb.) Breb. та Monoraphidium minutum (Ng.) Kom.-Legn. Рідко в угрупованнях зустрічався вид Oocystis lacustris Chodat. Наступним за кількістю видів та родів був відділ Bacillariophyta, Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios який нараховував 12 родів та 23 види. Найбільшу кількість родів та видів мала родина Naviculaceae (4 роди та 8 видів). Родина Fragilariaceae займала друге місце і включала в себе 2 роди та 3 види. Найбільш часто в зразках траплялись такі види: Navicula rhynchocephala Ktz., Amphora ovalis Ktz. Рідко в угрупованнях зустрічався вид Nitzschia longissima var. reversa (Breb.) Ralfs. Відділ Cyanophyta включав 4 роди та 9 видів.

У зразках частіше траплявся вид Aphanizomenon flos-aquae Ralf. Рідко в угрупованнях зустрічався вид Merismopedia glauca (Ehr.) Ng. Відділ Dinophyta включав лише 2 роди та 3 види. Найбільш часто в зразках траплявся вид Gymnodinium palustre Shill. Тільки однією родиною був представленний відділ Euglenophyta, яка включала 3 роди та 7 видів. Найбільш часто в зразках траплялись такі види: Eutreptia viridis Perty та Euglena caudata var. minor Defl. Рідко в угрупованнях зустрічався вид Phacus pyrum (Ehr.) Stein. Таким чином, систематична структура угруповань фітопланктону р. Кальміус достатньо різноманітна, при цьому виділяються домінанти угруповань – представники відділів Chlorophyta та Bacillariophyta.

РІДКІСНІ ТА ЗНИКАЮчІ ВИДИ РОСЛИН РОДИНИ poaCEaE Barnhart. СТЕПОВОї ЗОНИ УКРАїНИ Кучеревський В.В., Провоженко Т.А., Сіренко Т.В., Шоль Г.Н.

Криворізький ботанічний сад НАН України, м. Кривий Ріг Степова зона України займає понад 40% всієї її території та простягається широкою смугою від пониззя Дунаю до західних відрогів Середньоруської височини і є складовою Євразійських степів. На сьогодні степова зона внаслідок господарської діяльності людини перетворена в суцільний агроценоз, де частка розораних земель складає понад 80%, густо перемежований населеними пунктами, залізничними та автомобільними шляхами, промисловими майданчиками. Частка власне природної степової рослинності складає лише 1%. Природні ділянки, що збереглися у глибоких балках, долинах річок мають невеликі площі, часто ізольовані одна від одної та потерпають від антропогенного тиску. В цих умовах збереження степових видів-домінантів є першочерговим завданням. Насамперед, це стосується великої групи видів з родини Poaceae, які беруть активну участь у формуванні угруповань різних типів рослинності.

Pages:     | 1 |   ...   | 30 | 31 || 33 | 34 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.