WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 26 | 27 || 29 | 30 |   ...   | 101 |

Заповідний режим певною мірою сприяє збереженню рослинних комплексів на території досліджуваних об’єктів, однак для збереження природних лісових масивів він є недостатнім. Так, згідно з чинним законодавством на території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав’яних газонів. Подібне втручання у лісові ценози призводить до порушення їхньої структури, що спостерігається на території всіх 5 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

Так, у наслідок регулярних рубок в сосново-дубових лісах, одночасно із зрідженням верхнього ярусу поліпшуються умови для росту і розвитку другого ярусу із листяних порід та підліску. На жаль, з`являється підріст тільки листяних порід, серед яких зустрічаються і інвазивні види, такі як Robinia pseudoacacia L., Аcer пеgundo L., A. ginnala Maxim. та деякі інші. Тому, можна стверджувати, що хід сукцесії в таких виКаразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios падках спрямований на зміну сосни листяними породами. Щоправда в деяких випадках цей процес може відбуватися і природним шляхом, як правило, у ценозах де зростають дерева Pinus silvestris L. старше 100 років, але частіше він спричинений антропогенним чинником. Подібна тенденція відмічається на територіях всіх парків-пам`яток створених на місці соснових та дубово-соснових лісів («Пуща-Водицький» та «Святошинський» лісопарки, урочище «Феофанія»).

Окрім того, рубки призводять до експансії таких адвентивних видів як Robinia pseudoacacia та А.

пеgundo, що мають здатність швидко поширюватися на деградованих ділянках. Так, на сьогодні частка здичавілих акацієвих насаджень на території «Пуща-Водицького» лісопарку становить – 3,3 %, парку «Нивки» - 8,13%, подібна тенденція спостерігається і в інших лісових масивах.

Витоптування рослинного покриву, у наслідок надмірної рекреації, його зрідження, може закінчитись формуванням замість корінних типів лісу похідних, антропогенних, як відповідної стадії дигресивної динаміки лісових формацій. Як відзначають деякі дослідники [1] заключним етапом трансформації лісових фітоценозів стає чітко виражена конвергенція похідних ценозів у межах корінних типів лісу. Тоді сосняки всіх типів трансформуються у сосняки наземнокуничникові (Pinetum aegopodiosum), сосняки кострецеві (Pinetum festucosum), сосняки антропофітні. В дубово-грабових лісах в такому випадку починають домінувати та співдомінувати у трав`яному покриві такі види, як Galeobdolon luteum Huds., Impatiens parviflora DC. Завдяки швидкому розмноженню ці види швидко поширюється, витісняючи менш стійкі види: Asarum europaeum L., Aegopodium podagraria L., Galium odoratum (L.) Scop.

Таким чином, на території всіх 5 парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення у м. Києві більшу частину площі займають лісові масиви, які добре репрезентують типову для регіону рослинність. Однак, всі ці масиви зазнають значних змін, спричинених в першу чергу надмірним антропогенним навантаженням, яке проявляється у регулярних рубках, надмірній рекреації, забрудненні ґрунтів побутовими відходами, будівництві, тощо. Це свідчить про необхідність зміни режиму заповідання, який не забезпечую достатньої охорони для збереження лісових масивів на території досліджуваних об’єктів.

Тому з метою збереження лісових масивів вважаємо за доцільне замінити статус парків-пам`яток:

«Сирецький гай», «Святошинський» та «Пуща-Водицький» лісопарки на ландшафтні заказники. А для об’єктів що відповідають статусу, за наявністю на їх території цінних зразки паркового будівництва (урочище «Феофанія» та парк «Нивки») встановити зонування, при якому масиви лісів увійдуть до заповідної зони. Це значно зменшить антропогенний вплив на досліджувані лісові масиви, що призведе до уповільнення процесів їх трансформації, та збереження лісових ценозів та ценопопуляцій рідкісних видів рослин.

Література:

Пньовська О.М. Біоекологічні особливості і динаміка трав`яного покриву фітоценозів зеленої зони м. Києва/Автореф. дис. канд.с.-г. наук: 06.03.01. – Київ, 2009. – 19 с.

Поварніцин В.О., Шендріков М.І. Типи лісу дослідного лісництва Академії наук Української РСР «Феофанія».// Укр. ботан. журн., 1957. - т.14, № 1. – С. 75 – 78.

Програма комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 р. та концепція формування зелених насаджень в центральній частині міста. – Київ, 2005. – 160 с.

Шеляг-Сосонко Ю.Р., Байрак О.М., Воробйов Є.В. Фіторізноманітність урочища «Феофанія»:

історія вивчення, флористичні та ценотичні особливості / Жива Україна, 2009. – С. 4-6.

МИКРОФИТОБЕНТОС ЗАЛИВА ТАРТУС (СИРИЯ, СРЕДИЗЕМНОЕ МОРЕ) Герасимюк В.П.

Одесский национальный университет им. И. И. Мечникова, г. Одесса Залив Тартус является частью Средиземного моря, которое относится к бассейну Атлантического океана, располагается на побережье Сирии в 220 км на северо-запад от Дамаска. Тартус второй по величине портовый город Сирии после Латакии, административный центр провинции Тартус. В порту города ранее располагалась советская, а в настоящий момент российская военно-морская база. Соленость вод залива составляет 39,5‰. Средняя температура воды в феврале составляет 12- 15 °С, в августе – 19 – 25 °С.

Прозрачность воды до 50- 60 м, цвет – интенсивно-синий. Приливы полусуточные, их величина менее 1м.

Водоросли являются основными продуцентами экосистемы этого залива, принимают активное участие в образовании кислорода и сапропелей. Однако, несмотря на важное их значение, водоросли СиКаразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios рийского побережья почти не изучены, хотя в литературе имеются сведения о водорослях Средиземного моря (Мережковский, 1902-1903; Delgato, Fortano, 1991; Vilcic, Maraspvic, Miokovic, 2002; Abancini et al, 2006; Witkowski, Lange-Bertalot, Metzeltin, 2000). Так, список видов диатомовых водорослей, приведенный для Черного моря К. С. Мережковским (1902-1903), содержал и 231 таксон диатомей, характерных для Средиземного моря. Для фитопланктона Средиземного моря в настоящее время известен 251 таксон водорослей, из которых 135 относятся к динофлагеллятам, 80- к диатомовым, 21- к кокколитофоридам и 15- к водорослям из других отделов. В атлас фитопланктона Адриатического моря (Abancini et al., 2006) входят 209 видов, из которых 89 видов принадлежат к диатомовым, 77- динофитовым, 16- кокколитофоридам, 4-синезеленым, 4-золотистым, 3-зеленым, 3-силикофлагелятам, 3-празинофитовым, 2-эвгленовым, 2-примнезиофитовым, 2-рафидофитовым, 1-криптофитовым и 3 вида с неустановленным систематическим положением. В чек-листе Д. Вилисиса, И. Марасовиса, Д. Миоковича (Vilcic, Marasovic, Miokovic, 2002), посвященном фитопланктону Адриатического моря, отмечается 824 вида микроскопических водорослей, в том числе 503 вида диатомей, 219 – перидиней, 98 – золотистых, 2 – криптофитовых, 1- рафидофитовых и 1 вид зеленых водорослей. В монографии А. Витковского, Х. Ланге-Берталота, Д. Метзелтина (Witkowski, Lange-Bertalot, Metzeltin, 2000) приводится 140 видов диатомей, характерных для микрофитобентоса Средиземного моря.

Целью нашей работы было определение биоразнообразия микрофитобентоса залива Тартус.

Материалом для работы послужили пробы, которые были отобраны в августе 2008 г. в Тартуском заливе (Сирия). Пробы были собраны с различных субстратов ( макрофитов, раковин моллюсков, камней, песков). Из макрофитов были найдены Cladophora vagabunda (L.)Van Hoek, Zostera noltii Hornem., Enteromorpha intestinalis (L.)Link, Ulothrix sp., моллюсков Patella sp. Пробы не фиксировались и в живом виде были доставлены в лабораторию. Всего было собрано и исследовано 18 проб. Отбор проб производили по общепринятым методикам (Диатомовые…, 1974; Водоросли, 1989).

В результате предварительных исследований нами было выявлено и идентифицировано 61 вид микроскопических водоростей, обитающих вмикрофитобентосе Тартуского залива Средиземного моря. Все найденные виды относились к 31 роду, 24 семействам, 17 порядкам, 5 классам и 2 отделам. Наиболее представительным по числу видов является отдел Ваcillariophyta (57 видов). На долю синезеленых (Cyanophyta) водорослей приходится только 4 вида.

Основную роль в альгофлоре залива Тартус играют классы Bacillariophyceae (41 вид), Fragilariophyceae (10), Coscinodiscophyceae (6). Ведущее место в микрофитобентосе залива принадлежит порядкам Bacillariales (14), Naviculales (12), Achnanthales (6), Fragilariales (5), Cymbellales (4), Licmophorales (3) и Thalassiophysales (3). Подавляющее большинство (38) найденных видов входит в состав 10 ведущих семейств: Bacillariaceae (14), Naviculaceae (8), Cocconeidaceae (4), Fragilariaceae (4), Licmophoraceae (3), Catenulaceae (3), Oscillatoriaceae (2), Gomphonemataceae (2), Diatomaceae (1), Rhoicospheniaceae (1). Роды Nitzschia Hass. (14), Navicula Bory (8), Cocconeis Ehrenb. (4), Amphora Ehrenb. (3), Licmophora C. Agardh (3) и Tabularia (Ktz.) Will. et Round (2) составили основу видового состава залива Тартус.

Среди обнаруженных водорослей 37 видов относятся к одноклеточному, 22 вида имеют отношение к колониальному и 2 вида представляют многоклеточный уровень организации водорослей. Для большинства представителей (57 видов) характерен коккоидный тип дифференциации таллома, однако отмечены также нитчатая (2) и пальмелоидная (2) формы тела водорослей. Из них 27 видов образуют подвижные и 34 вида- неподвижные формы водорослей.

В микрофитобентосе залива Тартус отмечены также планктонные виды (8 видов или 14,0%). К ним относятся Microcystis marina (Hansg.) Kossinsk., Melosira moniliformis (O. Mll.) C. Agardh, Cyclotella meneghiniana Ktz. и Nitzschia closterium (Ehrenb.)W. Sm. В обрастаниях макроскопической зеленой водоросли Enteromorpha intestinalis (эпифитон) были отмечены Licmophora abbreviata C. Agardh, L. gracilis (Ehrenb.) Grunow, Cocconeis placentula Ehrenb. var. lineata (Ehrenb.) Cleve, Achnanthes brevipes C. Agardh var. intermedia (Ktz.) Cleve, A. longipes C. Agardh, Gomphonema truncatum Ehrenb, Rhoicosphenia abbreviata (C. Agardh) Lange- Bertalot. В состав эпилитона входили Achnanthes brevipes C. Agardh, Tabularia tabulata (Ag.) Snoeijs, Cocconeis scutellum Ehrenb., Grammatophora marina (Lyngb.) Ktz., Licmophora abbreviata. В обрастаниях раковин моллюсков Patella sp. наряду с Balanus improvisus были также найдены Licmophora abbreviata, L. gracilis, Grammatophora marina, Tabularia tabulata, Achnanthes brevipes, Amphoracoffeaeformis (C. Agardh) Ktz., Nitzschia frequens Hust. На поверхности песка буро-желтого цвета (псаммон) обитают Caloneis amphisbaena (Bory)Cl., Navicula digitoradiata (W. Greg.) Ralfs, Nitzschia closterium (Ehrenb.) W.Sm., N. frustulum (Ktz.) Grunow и др. Всего в эпифитоне найдено 34 вида, в эпилитоне- 12 видов, в псаммоне- 17 видов.

Экологические особенности микроскопических водорослей Тартуского залива были изучены по отКаразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios ношению к таким абиотическим факторам внешней среды, как соленость воды, рН среды и сапробность морской воды.

По отношению к фактору солености преобладающей группой оказалась группа полигалобов (видов или 42,6%). Группа олигогалобов составляет 22 вида или 37,4%. Из них галлофилы насчитывали (19,7%), индифференты- 10 видов (18,0%). На долю мезогалобов приходится 12 видов или 19,7%.

По отношению к рН среды превалировала группа алкалифилов (59 видов или 96,7%).Среди индифферентов найден только один вид (1,6%).

Из общего числа видов 24 вида оказались индикаторами сапробности воды.

Преобладающей группой выявились мезосапробы (18 видов или 31,6%), причем - мезосапробов насчитывалось 13 видов (22,8%), - мезосапробы составили 4 вида (7,0%), - - мезосапробы- 1 вид (1,8%).

На долю х- - мезосапробов приходился всего 1 вид (1,8%). Обитатели чистых вод (олигосапробы) насчитывали 5 видов (8,7%). Общий сапробный индекс вод Тартуского залива составил в среднем 1,89, что указывает, что данный залив относится к - мезосапробным водоемам.

В фитогеографическом аспекте большинство видового состава (33 вида или 54,1%) представлено группой космополитов. Им довольно значительно уступает бореальная группа (22 вида или 36,1%). В исследуемом заливе был найден 1 аркто-бореальный и 1 тропический вид. Виды с неустановленным географическим распределением составили 6,6%.

Литература Водоросли. Справочник / С. П. Вассер, Н. В. Кондратьева, Н. П. Масюк и др.-К.: Наук. думка, 1989.608 с.

Диатомовые водоросли СССР. Ископаемые и современные / З. И. Глезер, А. П. Жузе, И. В. Макарова и др. Л.: Наука, 1974.- Т.1.- 400 с.; 1988.- Вып. 1.- 115 с.

Мережковский К. С. Список диатомовых Черного моря // Ботан. зап.- 1902- 1903.- Вып. ХIX.- С.

51- 80.

Abancini M., Cicero A. M., Di Girolamo I., Innamorati M., Magaletti E., Zunini T. Guida al riconosci mento del plankton dei mari italiani.- Roma: ICRAM,2006.- V. 1- Fitoplancton.- 503 p.

Delgato M., Fortano J.-M. Atlas de fitoplancton del mar mediterrneo / Sci. Mar.-1991.- 55, №1.- 133 p.

Vilicic D., Marasovic I., Miokovic D. Checklist of phytoplankton in the Adriatic sea // Acta Bot.

Croat.-2002.- 61, №1.- 91 p.

Witkowski A., Lange- Bertalot H., Metzeltin D. Diatom Flora of marine coast 1. Iconogr. Diatom. 7.- Konigstein: A. R. G. Gantner Verlag, 2000.- 925 p.

ФИТОБЕНТОС РЕКИ ТИЛИГУЛ Герасимюк В.П., Миронюк А.Н.

Одесский национальный университет им. И. И. Мечникова, г. Одесса Тилигул является небольшой пересыхающей рекой в Одесской области, которая относится к бассейну Черного моря. Длина реки составляет 173 км. Средний расход воды в 29 км от устья равен 0,74 м/ сек. Река пересыхает в верхнем и среднем течении на 5-7 месяцев в году. Судоходство в современное время отсутствует, река используется для орошения. Тилигул берёт начало на Подольской возвышенности возле села Александровка Котовского района, в её пределах течёт узкой (1,0 — 1,5 км) и глубокой (до 80 м) долиной. Ниже, на Причерноморской низменности долина расширяется до 3 км (ширина русла 10-20 м). Она впадает в Тилигульский лиман Чёрного моря. Питание реки преимущественно снеговое[4].

Pages:     | 1 |   ...   | 26 | 27 || 29 | 30 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.