WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 25 | 26 || 28 | 29 |   ...   | 101 |

На уровне родов из желтозеленых водорослей наиболее богато представлены Characiopsis Borzi (11 видов), Tribonema Derbs et Solier (9), Ophiocytium Ngeli (5), Goniochloris Geitler (4), Vaucheria DC.

(3), Tetraedriella Pascher (2), Pseudostaurastrum (Hansg.) Chodat (2). Остальные роды (Stipitoporos H. Ettl, Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios Peroniella Gobi, Isthmochloron Skuja, Centritractus Lemmerm., Botrydiopsis Borzi) представлены по 1 виду.

Роды золотистых водорослей представлены следующим образом: Dinobryon Ehrenb. – 7 видов (вн. такс.), Kephyrion Pascher – 4, Synura Ehrenb. и Pseudokephyrion Pascher – по 2, Epipyxis Ehrenb. – 1 (2), Stephanoporos Bourr., Mallomonas Perty и Lagynion Pascher – по 1 виду.

Среди золотистых водорослей отдельные виды встречались довольно часто – Dinobryon divergens (частота встречаемости 18,1 %), D. sociale (14,5 %), Synura petersenii Korschikov (10,1 %) – и были выявлены во всех основных типах водоемов заповедника, кроме эфемерных. Представители желтозеленых водорослей встречались довольно редко – максимальное значение коэффициента встречаемости составляет 8,3 % и отмечено для Tribonema vulgare Pascher.

Среди выявленных золотистых водорослей в первую очередь следует отметить следующие виды:

Pseudokephyrion acutum Schill. – новый для флоры Украины, а также Epipyxis utriculus Ehrenb. var. pusilla (Lemmerm.) Averintsev, Dinobryon mucicolum (Boloch.) Bourr., D. belingii Svirenko, D. cylindricum Imhof и Stephanoporos capillorum Pascher, которые являются новыми для степной зоны Украины. К редким во флоре Украины (не более 5 местонахождений) также относятся выявленные таксоны Dinobryon korschikovii Matv.

f. korschikovii, D. korschikovii f. glabra (Korschikov) Matv. и D. sociale var. americanum (Brunnth.) Bachm.

Среди желтозеленых водорослей к редким в пределах Украины относятся такие таксоны, как Characiopsis spinifer Printz var. robusta H. Ettl, Ch. anas Pascher, Ch. sublinearis Pascher, Stipitoporos polychloris H. Ettl, Tribonema spirotaenia H. Ettl, T. microchloron H. Ettl. Среди них Characiopsis spinifer var. robusta и Stipitoporos polychloris также являются новыми для флоры степной зоны Украины (Герасимова, 2005, 2006).

Распределение выявленных видов водорослей по типам водоемов (водохранилище, река, пойменные водоемы, эфемерные водоемы) неравномерно. Наибольшим разнообразием как водорослей в целом (Герасимова, 2006), так и желтозеленых и золотистых водорослей в частности, характеризуются пойменные водоемы, в которых отмечено 92,9 % видов Xanthophyta и все выявленные на территории заповедника виды Chrysophyta. Этот тип водоемов, с одной стороны, является наиболее представленным на территории ДОПЗ, а с другой – характеризуется разнообразными условиями развития водорослей (размеры и глубина водоемов, связь с руслом Днепра, химические показатели воды, степень затенения и зарастания высшими водными растениями). В связанных с руслом Днепра пойменных водоемах выявлено 35 видов Xanthophyta и 17 видов (19 вн. такс.) Chrysophyta; в изолированных водоемах – 13 и 11 (13) соответственно. Наибольшим богатством в альгологическом отношении характеризуются пойменные водоемы, связанные с руслом Днепра, однако с незначительным его влиянием, а именно притеррасные водоемы Таромского уступа – видов Xanthophyta и 12 (13) – Chrysophyta.

В охраняемой части Днепровского водохранилища желтозеленые и золотистые водоросли представлены довольно бедно – 5 и 3 вида соответственно. Из желтозеленых водорослей отмечены Tribonema vulgare и T. viride Pascher из семейства Tribonemataceae, а также Goniochloris mutica (A. Br.) Fott, Isthmochloron simplex Dogadina et Sverdlov и Pseudostaurastrum hastatum (Reinsch) Chodat из семейства Pleurochloridaceae. Золотистые водоросли представлены такими видами, как Dinobryon divergens, D. sociale и Synura petersenii. В р. Орель в пределах заповедника отделы желтозеленых и золотистых водорослей представлены 2 (Tribonema vulgare и Pseudostaurastrum limneticum (Borge) Chodat) и 3 видами (Dinobryon divergens, D. sociale и Synura petersenii) соответственно. В эфемерных водоемах выявлен только один вид желтозеленых водорослей (Botrydiopsis arhiza Borzi), который вызывал «цветение» воды в небольшой лужице, образовавшейся в результате весеннего паводка.

Анализ сезонной динамики развития водорослей показывает, что наибольшее разнообразие желтозеленых и золотистых водорослей представлено в весенний (18 видов Xanthophyta и 13 (16) – Chrysophyta) и летний (34 и 13 (14) видов соответственно) периоды, и менее разнообразно – осенью (9 и 8 видов соответственно). Представители золотистых водорослей весной часто достигали массового развития. Это Dinobryon divergens в водоемах Таромского уступа всех типов, Synura petersenii в прирусловых, притеррасных, изолированных водоемах Таромского уступа и в связанных с руслом водоемах Обуховских плавней, D. sociale var. americanum (Brunnth.) Bachm. и S. uvella в изолированных водоемах Таромского уступа.

Таким образом, видовой состав Xanthophyta водоемов ДОПЗ насчитывает 42 вида из 12 родов, 6 семейств, 5 порядков и 1 класса, Chrysophyta – 19 видов (23 вн. такс.) из 8 родов, 4 семейств, 3 порядков и 1 класса. Наибольшее число таксонов (58 видов, 62 вн. такс.) отмечено в пойменных водоемах, в т.ч. 46,6 % видов выявлено в притеррасных водоемах Таромского уступа. Наибольшим количеством видов изученные отделы водорослей представлены в летний период (47 видов, 48 вн. такс.), однако, как правило, показатели обилия их развития невелики. Массового развития, вызывая «цветение» воды, отдельные представители золотистых и желтозеленых водорослей достигают в весенний период. Среди выявленных видов 1 вид – новый для флоры Украины, 5 видов и 2 разновидности – новые для флоры степной зоны Украины, 4 вида и Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios 3 разновидности – редкие во флоре Украины. 93,4 % выявленных видов являются новыми для территории заповедника.

Герасимова О. В. Видовой состав водорослей водоемов разного типа Днепровско-Орельского природного заповедника (Украина) / О. В. Герасимова // Альгология. – 2006. – 16, № 1. – С. 92-104.

Герасимова О. В. Редкие виды водорослей водоемов Днепровско-Орельского природного заповедника (Украина) / О. В. Герасимова // Альгология. – 2005. – 15, № 4. – С. 451-458.

Герасимова О. В. Флора водоростей водойм Дніпровсько-Орільського природного заповідника: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. біол. наук: спец. 03.00.05 «ботаніка» / О. В. Герасимова. – К., 2006. – 23 с.

Державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду України. Ч. 1: Природні заповідники. Біосферні заповідники. – Харків, 1994. – 245 с.

Дыга А. К. Фито- и зоопланктон озер государственного заказника «Таромский уступ» среднего течения Днепра / А. К. Дыга, А. В. Мисюра. – Днепропетровск, 1984. – 9 с. – Деп. в ДГУ.

Заповідники і національні природні парки України / Мінекобезпеки України. – К.: Вища шк., 1999.

– 232 с.

Літопис природи Дніпровсько-Орільського заповідника. Кн. III, 1993. – Дніпропетровськ, 1994.

Матвiєнко О. М. Жовтозеленi водоpостi – Xanthophyta / О. М. Матвiєнко, Т. В. Догадiна. – К.: Наук.

думка, 1978. – 512 с. – (Визн. пpiсновод. водоp. Української РСР. Вип. 10.) Матвієнко О. М. Золотисті водорості – Chrysophyta / О. М. Матвiєнко. – К.: Наук. думка, 1965. – 368 с. – (Визн. пpiсновод. водоp. Української РСР. Вип. 3, ч. 1.) Ettl H. Xanthophyceae / Hanu Ettl. – Stuttgart; New York: G. Fischer Verlag, 1978. – 530 s. – (Ssswasserflora von Mitteleuropa. Bd. 3/2.) Rieth A. Xanthophyceae / Alfred Rieth. – Stuttgart; New York: G. Fischer Verlag, 1980. – 147 s. – (Ssswasserflora von Mitteleuropa. Bd. 4/1.) Starmach K. Chrysophytceae und Haptophyceae / Karol Starmach. – Stuttgart; New York: Fischer Verlag, 1985. – 515 s. – (Ssswasserflora von Mitteleuropa. Bd. 1.) Starmach K. Metody badania planktonu / Karol Starmach. – Warszawa, 1955. – 135 s.

СУчАСНИЙ СТАН РОСЛИННОСТІ ДЕЯКИХ ЛІСОВИХ МАСИВІВ ЗЕЛЕНї ЗОНИ М. КИЄВА ТА ПРОБЛЕМИ їХ ЗБЕРЕЖЕННЯ Василенко С.О.

Науковий центр екомоніторингу та біорізноманітності мегаполісу, Київ Враховуючи швидке розростання меж столичного мегаполісу поряд із збільшенням населення, пріоритетними завданнями наукових досліджень є оцінка стану його зеленої зони з метою визначення напрямків моніторингу, оптимізації зелених насаджень та збереження біоти. В першу чергу це стосується об’єктів природно-заповідної мережі м Києва, площа якої становить 12833,6 га, що складає майже 15 % від площі міста. Досить велика частка цієї території, а саме: 1021,6 га, або 8 % від загальної площі, припадає на парки-пам’яткі садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. На сьогодні відповідний статус мають 7 заповідних об’єктів розташованих на території м. Києва (урочище «Феофанія», східна частина парку «Нивки», «Маріїнський парк», парк «Володимирська гірка», «Сирецький гай», «Святошинський» і «Пуща-Водицький» лісопарки). Всі ці об’єкти увійшли до складу ПЗМ досить давно: у 1960 та 1972 роках, тому на сьогодні потребують особливої уваги та дослідження стану збереження природних рослинних комплексів, розташованих на їх території.

Згідно з чинним законодавством України парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва. Однак, з 7 парків-пам’яток м. Києва лише в 2-х штучно створені ландшафти займають більше половини території («Маріїнський парк» та парк «Володимирська гірка»). В усіх інших парках, («Нивки», «Феофанія», «Сирецькому гай», «Пуща-Водицькому» та «Святошинському» лісопарках), основну частину території займають природні та напівприродні ліси. Наприклад, у «Пуща-Водицькому» лісопарку лісові масиви займають 61,9 %, у парку «Нивки» - 64,16%, урочищі «Феофанія» - 87,24 % [3, 4]. На території вказаних парків-пам’яток садово-паркового мистецтва зустрічаються майже всі типи лісів характерних для м. Києва.

В урочищі «Феофанія», парку «Нивки» та «Сирецькому гай» переважають широколистяні ліси.

Найбільш вивченим у ботанічному відношенні з цих об`єктів є урочище «Феофанія»[4]. Більшу частину Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios його території займають широколистяні ліси (різноманітні асоціації грабових, дубово-грабових та кленових), серед яких переважають дубово-грабові ліси. Вони характеризуються розрідженим ярусом Quercus robur L., окремі екземпляри якого досягають віку 200 років. У таких лісах відбувається експансія Carpinus betulus L., котра вже сьогодні призвела до утворення великого масиву грабових лісів. У деревостані дубовограбових лісів трапляються і інші види дерев: Acer platanoides L., Tilia cordata Mill. Підлісок у таких лісах, як правило, слабко виражений. Подеколи зустрічаються Sambucus nigra L., Euonymus verrucosa Scop., E.

europaea L., Sorbus aucuparia L., Frangula alnus Mill., Corylus avellana L. У трав’яному покриві домінує та співдомінує Galeobdolon luteum Huds., спостерігається експансія адвентивного виду – Impatiens parviflora DC. Зустрічаються угруповання з домінуванням у трав’яному покриві Aegopodium podagraria L., Carex pilosa Scop. та деяких інших видів. Навесні у цих лісах виражені синузії ранньовесняних видів: Corydalis cava (L.) Schweig. et Koerte, C. solida (L.) Clairv., C.intermedia (L.) Merat, Anemone ranunculoides L., Ficaria verna Huds., Scilla bifolia L. У широколистяних лісах урочища зростають такі рідкісні види Червоної книги України: Allium ursinum L., Lilium martagon L., Cephalanthera longifolia (L) Fritsh., Neottia nidus-avis (L.) Rich. У 2008 році з метою збагачення рослинності раритетним компонентом флори був започаткований експеримент з реїнтродукції деяких видів рідкісних рослин, зокрема: Scilla siberica Haw., Galanthus nivalis L., G. plecatus N.Biev. та ін.[4].

У «Пуща-Водицькому» та «Святошинському» лісопарках переважають соснові ліси, які в залежності від рельєфу, ґрунтів та вологи представлені різними асоціаціями. Найсухіші та найбідніші ділянки найчастіше займають соснові ліси лишайникові (Pinetum cladinosum), деревостан в таких лісах розріджений (0,4), висота сосни сягає 10 – 12 м. Підлісок майже відсутній. У трав’яному покриві переважають типові види пісків такі як Festuca ovina L. Проективне покриття лишайників становить 60-70%. Ще одним типом лісу тут є соснові ліси наземнокуничникові (Pinetum calamagrostidosum). На багатших ґрунтах формуються соснові ліси з домішкою Quercus robur. У травяному покриві тут переважає Convallaria majalis L., Stellaria holostea L, Pteridium aquilinum (L.) Kuhn. Типовими тут є дубово-соснові ліси представлені асоціаціями Querceto-Pinetum calamagrostidosum, Querceto-Pinetum convallariosum та деякі інші. Подекуди в цих масивах трапляються дубові ліси. У Святошинському лісопарку зрідка зустрічаються грабоводубово-соснові ліси (зокрема, асоціація Сarpineto-Querceto-Pinetum pteridio-galiosum). Екотопи соснових лісів «Пуща-Водицького» та «Святошинського» лісопарків зберигають цілу низку раритетних видів, таких як Pulsatilla nigricans Storck., P. patens (L.) P. Mill., Convallaria majalis та деякі інші. Загалом у «Святошинському лісопарку» зростає 10 видів рідкісних лісових рослин, у «Пуща-Водицькому» – 6.

Вузькі смуги вільшняків збереглися на території урочища «Феофанія» та вздовж р. Сирець у парку «Нивки», які здебільшого мають трансформований характер (до цього призвели антропогенні зміни, викликані будівництвом доріг, прокладкою комунікацій, взяттям одного із струмків у колектор). У трав`яному покриві цих лісів переважає Urtica dioica L. місцями зустричаються ліани – Solanum dulcamara L., Calystegia sepium (L.) R. Br. та гідрофільне різнотрав’я.

Однак у лісових масивах всіх парків спостерігається тенденція до змін, спричинених різноманітними екологічними, в першу чергу антропогенними факторами. Найбільш ці зміни помітні у дубових лісах. Хоча вони і зустрічаються на території всіх 5 об’єктів і для більшості з них («Феофанія, «Нивки», «Сирецький гай») є корінними, однак їх площа постійно зменшується. Так, в парку «Нивки» корінні масиви з переважанням Quercus robur у деревостані на сьогодні займають лише біля третини лісового ландшафту, на іншій частині території насадження мають різний ступінь деградації, що призводить до заміни Quercus robur супутніми породами – Tilia cordata, Acer platanoides та Carpinus betulus. Подібну тенденцію на території урочища «Феофанія» ще у 50-ті рр. минулого століття відмічали Поварніцин В.О. і Шендріков М.І [2], а саме: заміну дубових лісів дубово-грабовими, а в подальшому грабовими лісами.

Pages:     | 1 |   ...   | 25 | 26 || 28 | 29 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.