WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 23 | 24 || 26 | 27 |   ...   | 101 |

В горных местностях группировки почвенных водорослей особенно разнообразны в связи с разнообразием почв, растительности и микроклиматических условий (Голлербах, Штина, 1969).

Альгофлора горы Большой Иремель практически не изучена, исключением является работа Кабирова Р.Р. (1986). Здесь распространены, в основном, цианопрокариоты, почвенные, аэрофильные и литофильные водоросли. Последние две экологические группы являются весьма интересными и малоизученными.

Местом их типичного поселения служат скалы и камни (Дубовик, 2008).

В связи с малоизученностью этой группы водорослей была поставлена цель – изучение цианопрокариот, почвенных и литофильных водорослей горы Большой Иремель.

Материал для исследований был взят на трёх поясах:

Нижний (500-700 м.) – сосново-березовые леса Подгольцовый (700-1250 м.) – елово-пихтовые леса Гольцовый ( выше 1250 м.) – горные тундры (Кучеров, Кудряшов, Максютов, 1974). С каждого пояса были взяты пробы почвы и соскобы с камней. Почва горно-тундровая (Хазиев и др., 1995).

В результате исследований был обнаружен 31 вид и внутривидовой таксон водорослей и цианопрокариот. Из них отдел Chlorophyta – 20 видов, Cyanoprokaryota – 5, Bacillariophyta – 4, Xanthophyta – 2.

Ведущим порядком является Chlorococcales – 9 видов, на втором месте порядки Oscillatoriales и Ulotrichales – 5, на третьем – Naviculales, Chlamydomonadales и Chlorosarcinales – 3.

Анализ по жизненным формам позволил выявить экологические особенности изученных альгоценозов. Выявленные виды расположились по 9 жизненным формам. Большинство видов относится к Ch – форме. Распределение видов по жизненным формам можно представить в виде следующего спектра: ChH6 X5 C3 B3 M2 P2 hydr2CF1.

В пробах сосново-березового леса обнаружены по 14 видов почвенных и литофильных водорослей с черных сланцев. Из них, в первом случае, отдел Chlorophyta – 6 видов, Cyanoprokaryota – 3, Bacillariophyta – 3, Xanthophyta – 2. Во втором случае, Chlorophyta – 10 видов, Cyanoprokaryota – 3, Bacillariophyta – 1, представители отдела желто-зеленых водорослей здесь не обнаружены. Доминантные виды: Hantzschia amphioxys Ehr., Bracteacoccus minor Chod., Ulothrix variabilis Ktz., Ulothrix tenerrima Ktz., Mychonastes homosphaea Skuja.

Результаты анализа с елово-пихтового леса показали – почвенные водоросли 7 видов, которые распределились по следующим отделам: Chlorophyta – 6, Bacillariophyta – 1. С высоким постоянством встречались: Hantzschia amphioxys Ehr., Chlorella vulgaris Beijer, Chlorococcum papillatum Demez. Литофильных, с темно-серых сланцев – 11 видов: Chlorophyta – 9, Cyanoprokaryota – 1, Bacillariophyta – 1.

С зоны горной тундры выявили 15 видов почвенных водорослей, из них Chlorophyta – 11,Bacillariophyta – 3, Xanthophyta – 1. Зеленые водоросли доминировали: Pinnularia borealis Ehr., Bracteacoccus minor Chod., Chlorella vulgaris Beijer., Chlamydomonas globosa Ehr. В пробе с кварцевых песчаников обнаружено 6 видов водорослей: Chlorophyta – 4, Cyanoprokaryota – 1, Bacillariophyta – 1.

В распределении цианопрокариот, почвенных и литофильных водорослей горы Большой Иремель происходит изменение в зависимости от высотной поясности. При отборе проб на различных поясах наблюдалось изменение температуры. В нижнем поясе t=12°C, в подгольцовом поясе t=10°C и в гольцовом поясе температура понизилась до 8°С. При отборе контрольной пробы вблизи горы Большой Иремель в деревне Тюлюк температура была стабильной и составляла 15°С.

Анализ распределения цианопрокариот, почвенных и литофильных водорослей горы Большой Иремель показал, что численность видов изменяется в зависимости от высоты. Если в нижнем поясе в зоне сосново-березового леса и среди черных сланцев количество видов 14, представители доминантных видов:

Heterothrix exilis Parsh., Hantzschia amphioxys Ehr., Bracteacoccus minor Chod., то с повышением высоты число видов уменьшалось: елово-пихтовый лес (почва) – 7 видов, темные сланцы – 11: Chlorella vulgaris Beijer, Chlorococcum papillatum Demez. Горные тундры (почва) – 15, кварцевые песчаники – 15 представителей: Microcoleus vaginatus (Vauch.) Com., Pinnularia borealis Ehr., Bracteacoccus minor Chod. и др.

Таким образом, анализ таксономической структуры цианопрокариот и водорослей горы Большой Иремель показал изменение численности видов в зависимости от проявлений закономерности высотной поясности.

Литература Башкортостан: Краткая энциклопедия. – Уфа, 1996. - 672 с.

Голлербах М.М., Штина Э.А. Почвенные водоросли. – Л., 1969. - 88 с.

Дубовик И.Е. Итоги и перспективы изучения аэрофильных и литофильных водорослей в РеспублиКаразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios ке Башкортостан // Проблемы современной альгологии. – Уфа, 2008. – С. 29-33.

Кабиров Р.Р. Результаты исследований альгофлоры горного массива Иремель (Южный Урал) // Горн.

экосистемы Урала и пробл. рац. природопользования: Инфор.мат. – Свердловск, 1986. – С. 27.

Кучеров Е.В., Кудряшов И.К., Максютов Ф.А. Памятники природы. – Уфа, 1974. – 366 с.

Хазиев Ф.Х., Мукатанов А.Х., Кабиров И.К., Кольцова Г.А., Габбасова И.М., Рамазанов Р.Я. Почвы Башкортостана. – Уфа, 1995. – 384 с.

ІНВАЗІЙНІ ВИДИ ФЛОРИ УЗБЕРЕЖЖЯ ЛИМАНІВ ПІВДНЯ ОДЕСЬКОї ОБЛАСТІ Бондаренко О.Ю.

Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, м. Одеса Важливим аспектом вивчення флори, зокрема і Півдня України, є дослідження видів з високою інвазійною спроможністю. Масштаби натуралізації таких видів в регіоні привертають увагу та викликають занепокоєння як регіональних ботаніків [], так і науковців державного рівня [Протопопова та ін., 2002;

2009].

Метою роботи є вивчення спектра інвазійних видів, що трапляються у флорах лиманів півдня Одеської області. З’ясувати розподіл цих видів за ступенем їх натуралізації на трансформованих ділянках, їх хронотип, а також – прослідкувати центри походження.

В процесі роботи оглянуто лимани у пониззі межиріччя Дністер – Тилігул, в межах Одеського геоботанічного округу злакових і полиново-злакових степів, засолених лук, солончаків та рослинності карбонатних відслонень [Дідух, Шеляг-Сосонко, 2003].

Ботанічні дослыдження проведені маршрутним методом у 2000 – 2008 рр. Систематичний розподіл на родини та латинські назви видів рослин прийнято відповідно [Mosyakin, Fedoronchuk, 1999]. Спектр інвазійних видів, їх поділ на групи за ступенем натуралізації, хронотип, та походження встановлено за [Протопопова, 1991; Протопопова та ін., 2002].

Знайдено 51 вид рослин з високою інвазійною спроможністю, що відноситься до 20 родин. За кількістю видів переважають родини: Asteraceae (19 видів), Brassicaceae (7), Poaceae (5). Ще три родини (Amaranthaceae, Apiaceae, Fabaceae) містять по два види. Проте, 14 родин, серед яких Cucurbitaceae, Elaeagnaceae, Lamiaceae та ін. – є моновидовими.

Найбільшою кількістю видів представлені роди Sonchus (3), та Artemisia, Centaurea і Hordeum (по 2).

Але переважна більшість родів (41) також є моновидовими, серед них – Anisantha, Atriplex, Ballota, Bidens, Cannabis, Capsella та ін.

Отримані результати, в цілому, відповідають таким для переліку інвазійних видів флори Північного Причорномор’я [Протопопова та ін., 2009].

Більшість видів характеризуються американським походженням, домінують – північноамериканські рослини (12 видів; 23,5%), зокрема – Acer negundo L., Amaranthus albus L.; єдиним видом південноамериканського походження є Galinsoga parviflora Cav. Для інших груп встановлено такий поділ: із середземноморського центру походження (11 видів; 21,6%), середземноморсько-ірано-туранського (5; 9,8%), ірано-туранського (4; 7,8%), азійського (3; 5,9%) та східноазійського (2; 3,9%). Інші групи, що об’єднують 14 видів (27,5%) включають по одному виду. Серед них – Cannabis ruderalis Janisch. (середньоазійського походження), Capsella bursa-pastoris (L.) Medik. (невідомого), Tripleurospermum inodorum (L.) Sch.Bip.

(передньоазійського), Xanthium albinum (Widder) H.Scholz (середньоєвропейського) та ін.

Встановлено, що переважна більшість інвазійних рослин за ступенем натуралізації є епекофтами (види, які натуралізувалися на повністю трансформованих екотопах та молодих залежах). Їх – 76, 5% (39 видів) і серед них – Galinsoga parviflora Cav., Grindelia squarrosa (Pursh) Dunal та ін. Порівняно мало агріофітів (6 видів; 11,8%), агріо-епекофітів та ергазіофітів (по 3; 5,9%). Домінування епекофітів характерне також і для адвентивної фракції флори всієї степової зони України, де цей показник, однак, дещо менший – близько 65,0% [Протопопова та ін., 2009].

За часом внесення на територію України більшість інвазійних видів є кенофітами (27; 52,9%), зокрема це Hordeum leporinum Link, Padus serotina (Ehrh.) Ag. та ін. Археофітів – дещо менше (24; 47,1%), серед них – Anisantha tectorum (L.) Nevski, Papaver rhoeas L. та ін. Отримані результати близькі до отманих нами для видів адвентивної фракції флори пониззя межиріччя Дністер – Тилігул, де частка кенофітів становить 51,5% [Бондаренко, 2009].

Таким чином, умови екотопів лиманів межиріччя Дністер – Тилігул є придатними для натуралізації 87,9% інвазійних видів флори Північного Причорномор’я. Розподіл вказаних видів за ступенем натуралізації Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios цілком відповідає аналогічному для інвазійних видів вказаної флори.

Список літератури:

Бондаренко Е.Ю., Васильева Т.В. Инвазионные виды растений во флоре междуречья Днестр – Тилигул // Актуальные проблемы экологии: Материалы IV Всероссийской научной конференции «Актуальные проблемы экологии и сохранения биоразнообразия России и сопредельных территорий»; Сев.-Осет. Гос.

ун-т им К.Л. Хетагурова. Владикавказ: Изд-во СОГУ, 2010. – С. 34 – 40.

Бондаренко О. Ю. Аналіз інвазійних видів межиріччя Дністер – Тилігул у межах Одеського геоботанічного округу // Вісник аграрної науки Південного регіону. Сільськогосподарські та біологічні науки. Вип. 7. – Одеса: СМИЛ, 2006. – С. 178 – 182.

Бондаренко О.Ю. Конспект флори пониззя межиріччя Дністер – Тилігул. – Київ: Фітосоціоцентр, 2009. – 332 с.

Бондаренко О.Ю. Участь інвазійних видів у флорокомплексах степових схилів півдня Одеської області // Наукові основи збереження біотичної різноманітності: Мат. дев’ятої наук. конф. молодих учених (Львів. 1 – 2 жовтня 2009 року). – Львів, 2009. – С. 59 – 61.

Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В. Інвазійні види у флорокомплексах степових схилів півдня Одеської області // Інтродукція, селекція та захист рослин. Мат. Другої міжнар. наук. конф. (м. Донецьк, 6 – 8 жовтня 2009 р.). – Донецьк, 2009. – Т. 1. – С. 91 – 94.

Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В. Інвазійні деревно-чагарникові види рослин у флорі пониззя межиріччя Дністер – Тилігул // Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів / Збірка доповідей ХХ Всеукраїнської наукової конференції аспірантів і студентів. Т. 1. – Донецьк: ДонНТУ, 2010. – С.238 – 239.

Бондаренко О.Ю., Коваленко С.Г., Васильєва Т.В. Гербарій ОНУ (MSUD). Поява інвазійних видів рослин в Одеському повіті та в місті Одесі // Вісник ОНУ. – 2009. – Т. 14, вип. 14. – С. 7 – 14.

Дідух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Геоботанічне районування України та суміжних територій // Укр.

ботан. журн. – 2003. – Т. 60, № 1. – С. 6 – 17.

Протопопова В.В., Мосякін С.Л., Шевера М.В. Фітоінвазії в Україні як загроза біорізноманіттю: сучасний стан і завдання на майбутнє. – К.: Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, 2002. – 32 с.

Протопопова В.В., Шевера М.В., Мосякін С.Л., Соломаха В.А., Соломаха Т.Д., Васильєва Т.В., Петрик С.П. Інвазійні види у флорі Північного Причорномор’я. – К.: Фітосоціоцентр, 2009. – 56 с.

Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути её развития. – К.: Наук. думка, 1991. – 192 с.

Bondarenko E. Plants with high invasive ability in florocomplexes of pasture in the south part of Odessa region // Proceedings of the IV International Young scientists conference “Biodiversity. Ecology. Adaptation.

Evolution.”, dedicated to 180 anniversary from birth of famous physiologist Ivan Sechenov (Odesa, September 16 – 19, 2009). – Odesa: Pechatniy dom, 2009. – P. 12 – 13.

Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular Plants of Ukraine. A nomenclature Checklist. – Kiev, 1999.

– 345 p.

АЛЬГОФЛОРА ЭФЕМЕРНЫХ ВОДОЕМОВ СЕВЕРСКО-ДОНЕЦКОГО ПРИРОДНОГО КОМПЛЕКСА Брезгунова Е.Ю.

Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, г. Харьков Эфемерными, или временными водоемами называют небольшие по площади лужи, ручьи, канавы, ямы быстро высыхающие под действием солнечных лучей. Эти водоемы характеризуются экстремальными условиями обитания – вода в них быстро появляется и может также быстро исчезнуть. Небольшая глубина способствует быстрому прогреванию водоема, что позволяет многим видам водорослей массово развиться. Эти водоемы часто образуются на одних и тех же местах, организмы, обитающие в них, приспосабливаются к этим условиям посредством ускорения жизненных процессов [1, 2].

В ходе изучения альгофлоры водоемов Северско-Донецкого природного комплекса (Змиевский р-н, Харьковская область) были исследованы эфемерные водоемы в пойме рек Северский Донец и Гомольша, в лесных массивах второй боровой террасы, в нагорной дубраве. Представлены результаты обработки альгологических проб (2006-2007 гг.) коллектора Помазуновой А.Г. и 13 проб (2009-2010 гг.) - оригинальные сборы.

Всего в альгофлоре эфемерных водоемов обнаружен 151 вид водорослей из 7 отделов водоросКаразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios лей, в том числе: Bacillariophyta – 98 видов (65 % общего числа выявленных видов), Chlorophyta – (12 %), Euglenophyta – 14 (9 %), Cyanophyta – 16 (11 %), Dinophyta – 2 вида (Glenodinium borgei (Lemmerm.) Schiller, Peridinium aciculiferum Lemmerm. f. inerme Wolosz.), Chrysophyta – 2 (Chrysococcus biporus Skuja, C. rufescens G.A. Klebs) и один представитель Cryptophyta – Cryptomonas dangeardii A. Hollande.

В большинстве проб доминировал отдел Bacillariophyta (10 - 20 видов в одной пробе). Наиболее часто встречающиеся виды среди диатомовых это Cocconeis placentula Ehrenb., Cyclotella kuetzingiana Thw., Cymbella lanceolata (Ehrenb.) Kirchn., C. tumida (Brb.) V.H., Diatoma vulgare Bory, Epithemia argus (Ehrenb.) Ktz., E. turgida (Ehrenb.) Ktz., E. zebra (Ehrenb.) Ktz., Eunotia bilunaris (Ehrenb.) F.W. Mills, E. sudetica O.

Pages:     | 1 |   ...   | 23 | 24 || 26 | 27 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.