WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 18 | 19 || 21 | 22 |   ...   | 101 |

Працівники наукового відділу вже гасили пожежу в балці Заячий яр (що примикає безпосередньо до межі парку) для збереження наземних пагонів популяції шафрану сітчастого (Crocus reticulatus Stev. ex Adams), занесеного до ЧКУ [8, 9], складали рапорт про пожежу на водно-болотних угіддях заплави Сіверського Дінця [1]. В кінці 2009 та на початку 2010 років Законами України внесені зміни до Кримінального кодексу, що передбачають кримінальну відповідальність за випалювання трав’янистої рослинності (до цього передбачалась лише адміністративна). Тепер можна притягнути порушника до відповідальності, затримавши його на місці злочину, але такої нагоди в парку ще не було.

Проблема скидання неочищених стоків на території НПП. Головний порушник – відпочивальнорозважальний комплекс «Карнавал» у с. Коропове, який скидає неочищені стоки до заплавного болота поблизу річки Сіверський Донець і при цьому має погодження від державної екологічної установи. Наслідки цього впливу стають помітнішими з кожним роком, а проблема все ще залишається невирішеною. Це один з трьох напрямків, де інтереси парку та мешканців с. Коропове збігаються (другим є привласнення берегової смуги приватними особами та знищення прибережних фітоценозів, третім – збільшення числа катерів та моторних човнів на р. Сіверський Донець).

Проблема моторних човнів. Русло р. Сіверський Донець досить вузьке й не розраховане на пересування по ньому водного транспорту на великій швидкості. Моторні човни та катери не тільки представляють небезпеку для відпочиваючих, а й завдають негативного впливу на водні і прибережні екосистеми та гідробіологічні об’єкти, зокрема – на водну флору та рослинність. Парком були надані пропозиції до Харківської обласної ради про внесення змін до правил користування маломірними та малими судами на водних об’єктах Харківської області, які були прийняті. Згідно цих правил, на р. Сіверський Донець та заплавних водоймах у межах НПП «Гомільшанські ліси» потужність моторів повинна бути не більше 15 кінських сил, а швидкість пересування – не перевищувати 5 км/год. Проте не всі користувачі моторними човнами це виконують. Контроль за дотриманням вказаних правил не входить до компетенції парку, бо є функцією державної водної інспекції з маломірних суден, яка не виконує належним чином свої обов’язки через брак Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios штату.

Проблема рослинного браконьєрства. Одна з основних проблем парку – незаконна заготівля щовесни місцевим населенням для продажу наземних пагонів цибулі ведмежої, або черемші (Allium ursinum L.), занесеної до ЧКУ [8, 9], особливо в заповідній зоні, куди прохід сторонніх осіб взагалі заборонений [1].

У 2009 році працівниками відділу охорони НПП «Гомільшанські ліси» були затримані чотири місцеві мешканці із зібраною черемшею, складені протоколи та передані в районний суд м. Зміїв. Суд призначив кожному з порушників адміністративне стягнення за порушення режиму території в розмірі 85 грн та сплату компенсації за шкоду в розмірі від 3000 до 30000 грн залежно від кількості зібраних рослин. Після цього, в 2010 році заготівля черемші значно зменшилась, але проблема все ще існує. Збирання на букети рябчика малого та тюльпана дібровного (Tulipa quercetorum Klok. et Zoz) не завдає суттєвої шкоди популяціям у порівнянні із заготівлею на продаж [1], проте любительський збір червонокнижних видів рослин все ж є незаконним, тобто рослинним браконьєрством. У парку за букети червонокнижних рослин порушників до відповідальності не притягували, але з людьми проводять роз’яснювальну роботу.

Проблема охорони окремих старовікових дерев. На території НПП «Гомільшанські ліси» зростають окремі дерева дуба звичайного віком від 200 до 400 років. Вони включені нами до переліку цінних ділянок та об’єктів парку [1], але індивідуальною охороною забезпечені лише деякі. Найближчим часом нами планується провести інвентаризацію цих старовікових дубів, скласти їм паспорти та розробити практичні рекомендації щодо індивідуальної охорони.

За всіма зазначеними проблемами серед населення проводиться еколого-просвітницька діяльність, але для отримання позитивних результатів пройшло ще небагато часу (парк функціонує всього 5 років).

Не зважаючи на всі труднощі, планується розширення площі парку (з 14,3 тис. до 70 тис. га) для збереження біорізноманіття прилеглих територій. Колективом науковців розроблене «Наукове обґрунтування необхідності розширення меж національного природного парку «Гомільшанські ліси» [1], яке погоджено НТР і на даний час перебуває в процесі подальшої підготовки.

Приклади багатьох територій ПЗФ показують, що часто вони забезпечують охорону фіторізноманіття лише формально. Рідкісні рослинні угруповання та види, їх місцезростання можуть бути так само знищені як на територіях ПЗФ, так і поза їх межами. Причиною багатьох проблем є непріоритетність природоохонного напрямку, ігнорування його юридичними та фізичними особами, відсутність контролю та належних засобів покарання за псування раритетних рослинних об’єктів. Для збереження фіторізноманіття вже недостатньо виявляти рідкісний ботанічний об’єкт, фіксувати погіршення його стану, а потім констатувати зникнення внаслідок антропогенного впливу. Все більш актуальними стає розробка конкретних практичних рекомендацій з охорони та втілення їх у життя.

Література 1. Літопис природи НПП «Гомільшанські ліси». Т. ІІІ-V. Рукопис. – Харків-Задінецьке. – 2007-2009.

2. Прокудин Ю.Н. Северско-Донецкий природный комплекс в Готвальдовском районе Харьковской области. // Проблемы охраны природы и рекреационной географии УССР (29-31 мая 1979 г., Харьков): Тез.

докл. респ. научн. конф. – Харьков, 1979. – Вып. 5. Охрана природы Харьковской области. – С. 32-33.

3. Прокудін Ю.М., Єрмоленко К.Д. Сучасний стан та завдання біогеоценологічних досліджень природного комплексу середньої течії Сіверського Дінця в Зміївському районі Харківської області. // Біогеоценологічні дослідження на Україні: природні та штучні екостистеми, їх структурно-функціональні особливості та раціональне використання: Тези доп. І респ. наради. – Львів: Вільна Україна, 1975. – С. 3536.

4. Прокудин Ю.Н., Матвиенко А.М. Краткие итоги комплексного изучения флоры и растительности среднего течения р. Северский Донец в связи с задачами их охраны. // Вестник Харьк. ун-та. – 1987. – № 308. – С. 3-8.

5. Саидахмедова Н.Б. К истории создания национального природного парка «Гомольшанские леса».

// Матер. ХІІ з’їзду Укр. ботан. тов-ва (Одеса, 15-18 травня 2006 р.). – Одеса, 2006. – С.162.

6. Саідахмедова Н.Б. Про знахідку Orchis laxiflora Lam. у Харківській області і стан його місцезнаходження // «Біологія: від молекули до біосфери». Матер. ІІІ Міжнар. конф. молод. наук. (1821 листопада 2008 р., Харків, Україна). – Харків: СПД ФО Михайлов Г.Г., 2008. – С. 452-453.

7. Северско-Донецкий природный комплекс / Под ред. Ю.Н. Прокудина. – Харьков: Изд-во Харьк.

ун-та. – 1980. – 85с.

8. Червона книга України: Рослинний світ / Відп. ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко та ін. – Київ: Українська енциклопедія, 1996. – 608 с.

9. Червона книга України. Рослинний світ / Під заг. ред. чл.-кор. НАН України Я.П. Дідуха. – Київ:

Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios Глобалконсалтинг, 2009. – 912с.

БИОРАЗНООБРАЗИЕ ИСКУССТВЕННЫХ НАСАЖДЕНИЙ НА ТЕРРИТОРИИ ЮГОЗАПАДНОГО ПОДМОСКОВЬЯ Тихонова Е.Н., черненькова Т.В., Пестерова О.А.

Учреждение Российской Академии наук Центр по проблемам экологии и продуктивности лесов РАН, Россия, г. Москва.

По данным Продовольственной и сельскохозяйственной организации ООН (FAO, 2007) около 6 млн.

га естественных лесов ежегодно подвергаются человеческому воздействию. Восстановление лесных ресурсов осуществляется за счет содействия естественному возобновлению или создания лесных культур.

В России лесные культуры создаются с конца XVII в., на территории Подмосковья - с первой половины XIX в. Сейчас в области насчитывается свыше 200 тыс. га культур (Рысин, 2000), что составляет 17% от общей площади лесов области (по данным Государственного учета лесного фонда на 2007 г.). Для создания культур в основном используются аборигенные виды – ель (Picea abies) и сосна (Pinus sylvestris).

В связи с широкомасштабным созданием искусственных лесных экосистем их изучение приобретает особую актуальность. Лесные культуры, по мнению В.Н. Сукачева (1972), представляют большой интерес как объект для изучения общих закономерностей функционирования экосистем в силу их длительного существования и непрерывного изменения. В последние годы все большее внимание европейских ученых привлекает вопрос о значении искусственных насаждений для поддержания биоразнообразия (Czerepko, 2004; Humphrey, 2005). Как правило, в лесных культурах происходит обеднение видового состава по сравнению с естественными лесами в сходных экотопических условиях. Однако в антропогенных ландшафтах культуры часто замещают ранее преобразованные человеком экосистемы (например, пашни или сенокосы), формируя в этих случаях лесные местообитания, выполняющие важную экологическую функцию буферов или «экологических коридоров» между отдельными фрагментами сохранившихся естественных лесов, способствуя поддержанию и распространению популяций лесных видов на ландшафтном уровне.

Территория исследования - юго-западная часть Московской области (около 480 тыс. га) - расположена в Центре Русской равнины и относится к подзоне хвойно-широколиственных лесов. Для территории характерно преобладание старовозрастных культур сосны и более молодых посадок ели, что связано с переходом в 1960-е годы на создание еловых культур, которые в меньшей степени, чем сосновые заглушаются лиственными породами, повреждаются лосями, меньше поражаются болезнями и вредителями.

Для полевых исследований были выбраны ключевые участки в преобладающих типах ландшафтов юго-западного Подмосковья, включающие сохранившиеся массивы условно-коренных старовозрастных лесов и лесные культуры разного состава и возраста. Полевые исследования проведены с 1996 по 2009 гг.

на пробных площадях 100 м2. Исследовано 86 площадок, в том числе 39 – в культурах сосны обыкновенной, 37 – в культурах ели европейской и 10 – в смешанных елово-сосновых культурах. С целью сопоставления с культурами были исследованы условно-коренные леса.

Для определения местоположения и особенностей структуры искусственных насаждений использовались данные лесной таксации и космоснимки высокого разрешения. Локализация площадок проведена с использованием средств геопозиционирования. Ввод и хранение геоботанических данных проводились в программе Turboveg, обработка данных – с помощью программы SpeDiv (Смирнов, 2006) и пакета программ MS Office. Номенклатура сосудистых видов растений приведена по сводке Черепанова (1995), мохообразных – Игнатов, Игнатова (2003).

В рамках исследования были выделены возрастные стадии развития насаждений: 1-7 лет – стадия до смыкания полога; 8-20 лет – стадия молодого загущенного насаждения; 21-40 лет – стадия жердняка (II класс возраста). К концу этой стадии обычно проводится первое прореживание древостоя или проходит естественное осветление; 41-60 лет – приспевающее насаждение (III класс возраста); 60-80 лет – приспевающее насаждение (IV класс возраста); 81-100 лет – достижение товарной спелости древостоя (V класс возраста); >100 лет – старовозрастное насаждение. Для насаждений ели и сосны каждой возрастной стадии были рассчитаны средние значения проективного покрытия растительных ярусов и средние показатели видовой насыщенности на площадке.

Несмотря на то, что нами были исследованы все возрастные стадии культур сосны и ели, представленные на территории юго-западного Подмосковья, применение подхода хронологической последовательности, при котором из сообществ разных возрастных стадий составляются временно-динамические ряды, может быть ограничено. За 150 лет, прошедшие с момента создания первых лесных культур на территории Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios исследования, существенно поменялись технологические приемы подготовки почвы, посадки и ухода за культурами. В последнее время из-за отсутствия должного ухода наблюдается гибель значительной части молодых хвойных культур (Ярошенко, 1999; Кашпор, 2006) и формирование на месте произведенных посадок густой поросли мелколиственных деревьев. Очевидно, что динамика современных искусственных насаждений будет идти иным путем, чем это было в послевоенные годы. Поэтому, своей задачей в исследовании лесных культур мы в первую очередь видим инвентаризацию флористического разнообразия в искусственных насаждениях разного возраста, и с большой осторожностью говорим о динамических трендах.

В культурах ели до смыкания полога (1 возрастная стадия) происходит развитие группы лугово-опушечных трав (Chamaenerion angustifolium, Deschampsia cespitosa, Hypericum quadrangulum, Leucanthemum vulgare, Potentilla erecta и др.), на этой стадии зафиксировано 22 вида растений, которые на более поздних стадиях не отмечались. В сообществах культур до смыкания полога также встречаются типичные лесные виды, сохранившиеся на месте вырубленных лесов (Ajuga reptans, Athyrium filix-femina, Dryopteris carthusiana и др.). На этой стадии происходит активное восстановление мелколиственных пород – березы, осины, ивы козьей. В культурах ели 2 возрастной стадии происходит резкое увеличение сомкнутости крон древесного яруса. В результате изменения светового режима под пологом искусственных ельников образуются мертвопокровные участки, и проективное покрытие травяного яруса снижается до 10-50%. Для разреженного травяного яруса культур на этой стадии характерны: Ajuga reptans, Athyrium filix-femina, Convallaria majalis, Crepis paludosa, Dryopteris carthusiana, Fragaria vesca, Luzula pilosa, Lysimachia vulgaris и др. В культурах более старшего возраста происходит развитие подпологовой растительности за счет внедрения и распространения в сообществе лесных видов.

В культурах сосны наблюдается несколько иная картина. В связи со слабым эдификаторным воздействием соснового древостоя, происходит активное внедрение и разрастание видов растений, обладающих конкурентной стратегией, в том числе папоротников - Athyrium filix-femina и Dryopteris carthusiana. Под пологом сосны происходит активное восстановление ели, к 60-70 годам она выходит в древесный ярус, т.е. происходит процесс демутации сложных ельников. Наиболее интенсивно он протекает во влажных и средних по увлажнению местообитаниях (Носова и др., 2008).

Pages:     | 1 |   ...   | 18 | 19 || 21 | 22 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.