WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 17 | 18 || 20 | 21 |   ...   | 101 |

Большинство крымских популяций A. barbata представлены несколькими десятками растений, спорадически встречающихся на небольшом пространстве и не играющих существенной роли в растительном покрове. Среди известных нам популяций выделяется симеизская. В окрестностях Симеиза популяция овса бородатого распространена от берега моря до вершины г. Кошка и занимает достаточно большую территорию (около 1 км2), которая включает как характерные для других популяций этого вида места обитания – приморские склоны и каменистые осыпи, так и рудеральные экотопы – обочины дорог и подпорные стены в селитебной зоне п. Симеиз. При этом по обочинам дорог A. barbata может образовывать густые заросли с высотой растений 80-120 см и проективным покрытием до 80-90%. Растения из окрестностей Симеиза отличаются и по некоторым морфологическим признакам. Эти отличия свидетельствуют о другом генезисе данной популяции A. barbata, которая, скорее всего, занесена сюда из Западного Средиземноморья генуэзцами, владевшими здесь укреплением, тогда как остальные популяции имеют либо местное происхождение, либо попали в Крым из Восточного Средиземноморья.

Помимо вышеуказанных популяций A. barbata нами обнаружен целый ряд популяций овса с промежуточными морфологическими признаками между типичной A. barbata и широко распространенными в Южном Крыму A. trichophylla K.Koch и A. persica Steud. Судя по сборам, хранящимся в Гербарии YALT, такие растения обнаруживали в Крыму и ранее. Их систематическое положение не совсем ясно, возможно, это естественные гибриды между данными видами овса.

Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios Представленные в этой публикации данные о распространении A. eriantha и A. barbata в Крыму подтверждены гербарными сборами, хранящимися в Гербарии НБС-ННЦ (YALT).

На основе результатов наших исследований можно сделать следующие выводы.

Avena eriantha Durieu произрастает в настоящий момент на Южном берегу Крыма в окрестностях п. Гурзуф.

Avena barbata Pott ex Link распространена в Южном Крыму на территории протяженностью около 100 км от мыса Плака на востоке до Гераклейского полуострова на западе.

Редкие в Крыму и на Украине виды овса A. barbata и A. eriantha заслуживают присвоения им охранного статуса, а также более подробного морфологического и генетического изучения с целью уточнения их таксономического положения и возможного использования в селекции злаков.

Литература Злаки Украины (анатомо-морфологический, кариосистематический и эколого-фитоценотический обзор) / Акад. наук УССР, Ин-т ботаники, М-во высш. и ср. спец. образ. УССР, Харьковск. гос. ун-т; Ю.Н.

Прокудин, А.Г. Вовк, О.А. Петрова и др. – К.: Наук. думка, 1977. – 518 с.: ил.

Определитель высших растений Крыма / Акад. наук СССР; А.Г. Вовк, М.Г. Калиниченко, С.К. Кожевникова и др.; Под общ. ред. Н.И. Рубцова. – Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1972. – 550 с.: ил.

Определитель высших растений Украины / Акад. наук УССР, Ин-т ботаники; Д.Н. Доброчаева, М.И.

Котов, Ю.Н. Прокудин и др. – К.: Наук. думка, 1987. – 548 с.: ил.

Прокудин Ю.Н. Avena L. Овес // Е.В. Вульф. Флора Крыма: В 3 т. – М.: Сельхозгиз, 1951. – Т. 1, вып.

4: Злаки. – С. 52-54.

Цвелев Н.Н. Род Овес – Avena L. // Флора европейской части СССР. – Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1974. – Т. 1: Плаунообразные, хвощеобразные, папоротникообразные, голосеменные, покрытосеменные. – С. 190-196.

Цвелев Н.Н. Злаки СССР / АН СССР. Ботан. ин-т. – Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1976. – 788 с.: ил.

Doan M. Avena L. // Flora of Turkey and the East Aegean Islands: In 9 vol. – Edinburgh: University Press, 1985. – Vol. 9. – P. 302-307.

Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine: A nomenclatural checklist. – Kiev:

M.G.Kholodny Institute of Botany, 1999. – 156 p.

Rocha Afonso M.L. Avena L. // Flora Europaea: In 5 vol. – Cambridge: University Press, 1980. – Vol. 5:

Alismataceae to Orchidaceae (Monocotyledones). – P. 206-208.

Seregin A.P. Contribution to the vascular flora of the Sevastopol area (the Crimea): a checklist and new records // Fl. medit. – 2008. - №18. – P. 171-246.

ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ФІТОРІЗНОМАНІТТЯ В НПП «ГОМІЛЬШАНСЬКІ ЛІСИ» ТА ШЛЯХИ їХ ВИРІШЕННЯ Саідахмедова Н.Б.

Національний природний парк «Гомільшанські ліси», Харківська область Національний природний парк (НПП) «Гомільшанські ліси» має довгу, 90-літню історію створення [5]. Розуміючи природну та історико-культурну унікальність даного району, вчені Харківського університету протягом ХХ століття намагались створити тут природно-заповідну територію високого рангу. Вагомий вклад в її заповідання в 1970-80-х роках внесли професори Харківського державного університету Ю.М. Прокудін та О.М. Матвієнко. Під їхнім керівництвом було проведене комплексне вивчення рослинного покриву середньої течії р. Сіверський Донець, включаючи, в першу чергу, у Зміївському районі Харківської області. Особлива увага приділялась антропогенного впливу на флору та рослинність.

Ці роботи були частиною комплексних біогеоценологічних досліджень під час першого проектування Державного Гомольшанського природного парку, проект якого тоді так і не був реалізований [2, 3, 4, 7].

У 2004 році вийшов Указ Президента України про створення НПП «Гомільшанські ліси». На практиці виявилось, що недостатньо створити заповідну територію для охорони біорізноманіття взагалі і фіторізноманіття зокрема, значно складніше зберегти її в подальшому від негативного впливу і руйнівних наслідків господарської та рекреаційної діяльності. З перших років існування новостворений парк зіткнувся з багатьма труднощами, які можна розподілити на три основні групи. Насамперед, це недосконалість природоохоронної законодавчої та нормативно-правової бази. По-друге, небажання землевласників, землекористувачів, місцевого населення та відпочиваючих змінювати свій світогляд, переходити від Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios традиційних способів господарювання та відпочинку до способів з дотриманням природоохоронних вимог. Й нарешті, по-третє, як це не банально виглядає, гостра нестача державного фінансування. Проте за п’ять років роботи парк накопичив чималий досвід у вирішенні головних проблем функціонування завдяки відданій праці невеликого колективу парку з підтримкою в деяких питаннях представників інших державних установ та громадських організацій.

Проблема недосконалості існуючого функціонального зонування НПП та відсутність відповідної документації. До заповідної зони НПП «Гомільшанські ліси» потрапили лісові ділянки, які перед створенням парку були ретельно «вичищені» різними видами рубок, а ряд кварталів 150-річного насіннєвого дубового лісу, так званий генетичний резерват дуба звичайного (Quercus robur L.), який і є фактичним заповідним ядром парку, до заповідної зони не увійшов. Зони регульованої рекреації забезпечені правовою охороною лише частково. В законодавчих або нормативно-правових актах не закріплені конкретні вимоги щодо режиму охорони господарської зони. Там ведуться такі ж господарська діяльність та будівництво, як і на звичайних, не природно-заповідних територіях, що суперечить меті та основним завданням НПП.

В НПП «Гомільшанські ліси» ми намагаємось вирішити ці проблеми внесенням поправок у відповідні документи, що регламентують роботу НПП і на даний час перебувають у процесі підготовки.

Так, «Проект організації території національного природного парку «Гомільшанські ліси», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів» передбачає включення згаданої вище раритетної ділянки дубового лісу. До прийняття цього документу науковому відділу доводиться прикладати чималих зусиль для її збереження від лісогосподарської «чистки». У «Положенні про НПП «Гомільшанські ліси» для кожної функціональної зони детально розроблений режим охорони та використання, що також знайшло своє відображення в «Проекті організації території...». На підставі наукових досліджень розроблена «Мережа особливо цінних для збереження біологічного та ландшафтного різноманіття ділянок та об’єктів» для територій усіх функціональних зон, крім заповідної, де для кожної ділянки приведені наявність рідкісних рослинних угруповань, рідкісних видів рослин і тварин та режим збереження даної ділянки чи об’єкту.

Проблема ведення лісового господарства на території НПП. Рубки, особливо суцільні, – головна проблема не тільки НПП «Гомільшанські ліси», 90% площі якого покрито лісами, а й усіх лісових територій та об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) України, оскільки природоохоронне законодавство з одного боку, а Лісовий Кодекс України і деякі нормативно-правові акти з іншого, в низці питань суперечать одне одному. До того ж, якщо в лісовому законодавстві чітко прописано, як вести лісове господарство, в тому числі на територіях ПЗФ, у природоохоронному законодавстві положення носять загальний або рекомендаційний характер. Не зважаючи на те, що НПП «Гомільшанські ліси» підпорядкований Державному Комітету лісового господарства, парку вдалося взяти під контроль лісогосподарську діяльність на своїй території.

Лісогосподарська діяльність лісгоспів здійснюється згідно матеріалів лісовпорядкування, які розробляє для них Державна лісовпорядна організація. Запобігти рубці, що запланована цими матеріалами дуже важко, хоча й можливо при бажанні. Зупинити вже розпочату рубку майже неможливо, хоча це також можна здійснити при дуже великому зусиллі (приклади запобігання та припинення рубок у досвіді співробітників наукового відділу парку є), тому доцільно впливати саме на матеріали лісовпорядкування.

Науковим відділом НПП «Гомільшанські ліси» був складений звіт за темою «Розробка принципів науковообґрунтованого ведення лісового господарства на території НПП «Гомільшанські ліси», де, зокрема, приведений перелік особливо цінних лісових ділянок [1]. Для кожної ділянки вказаний режим збереження відповідно до лісогосподарських заходів. Цей звіт носить рекомендаційний характер, але був урахований при розробці матеріалів лісовпорядкування для НПП «Гомільшанські ліси», які пройшли погодження на Науково-технічній раді (НТР) парку та увійшли до «Проекту організації території НПП «Гомільшанські ліси»…». А поки «Проект організації…» перебуває у стадії підготовки, два лісгоспи (Зміївський та Близнюківський) щорічно подають парку плани лісогосподарських заходів на наступний рік для територій, що входять до складу НПП «Гомільшанські ліси» без вилучення у них як землекористувачів. Науковий відділ парку згідно з вказаним вище звітом та на підставі останніх наукових досліджень вносить рекомендації щодо цих планів лісогосподарських заходів (заборона, обмеження чи погодження), які потім проходять погодження на НТР. Для території, що надана парку в постійне користування, науковий відділ безпосередньо бере участь у розробці плану лісогосподарських заходів на наступний рік, який потім також погоджується на НТР.

Стосовно санітарних рубок на згарищах у соснових лісах науковий відділ погоджується їх проводити на ділянках, що не є цінними для збереження біорізноманіття, і навпаки, не погоджується на ділянках природного старовікового бору, що постраждали від низової пожежі. На цих ділянках, навіть після пожежі, Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios залишились старовікові (120-130 років), мало або зовсім не постраждалі дерева сосни звичайної (Pinus sylvestris L.), та зростають рідкісні види рослин, тому на них закладаються постійні моніторингові площі для спостережень над природним відновленням лісу [1].

Проблема привласнення землі та забудови на території НПП. За минулі 5 років не завжди вдавалось заборонити привласнення землі та будівництво, але воно відбувалось на ділянках, які не є цінними в біологічному і, зокрема в ботанічному, відношенні. Все ж таки одна невелика перемога є. В 2007 році на території парку, на ділянці сінокісної заплавної луки, що є місцем зростання 6 видів рослин, занесених до Червоної книги України (ЧКУ) [8, 9], було здійснене привласнення землі та розпочаті будівельні роботи приватною особою [1, 6]. Спільними зусиллями співробітників парку та громадських екологічних організацій у 2008 році ці незаконні дії були призупинені: зібрана комісія з представників фізичних та юридичних осіб, які мають до цього відношення, та складений акт про наявність червонокнижних видів рослин на цій ділянці, який відправлений у всі відповідні інстанції. Проте, відсутність на той час інформації про число знищених рослин червонокнижних видів, не дозволила стягнути відповідну суму збитків з порушника. Впродовж 2008-2009 років нами проведений ретельний облік чисельності ценопопуляцій цих видів на даній ділянці [1], бо загроза подальшого привласнення землі цією приватною особою існує й надалі.

Проблема режиму сінокосіння. Яскравим прикладом проблеми служить та сама сінокісна ділянка заплавної луки, розглянута вище. До 2009 року на більшій її частині проводилось щорічне механізоване (трактором) сінокосіння в червні та на початку липня, що стало причиною критичного скорочення тут ценопопуляцій 4 видів лучних орхідей, насіння яких не встигало дозрівати [1, 6]. Cпроби відкласти строки сінокосіння до запліднення всіх червонокнижних видів рослин або впровадити обмежене сінокосіння поза межами місць зростання запліднених орхідей призвело поступово до того, що пайовики зовсім покинули свої сінокоси. Дослідження на інших сінокісних ділянках заплавних лук, які ми встигли обстежити за період роботи в парку [1], показали, що: по-перше, зміна пасовищ на сіножаті сприяє відновленню фітоценозів справжніх лук; по-друге, припинення сінокосіння призводить до заболочування лук та зникання занесених до ЧКУ [8, 9] рябчика малого (Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult. et Schult. fil.) і косариків тонких (Gladiolus tenuis Bieb.), проте – до покращення стану популяцій зозулинцевих (орхідних). Таким чином, при відсутності на сіножатях орхідних вважаємо за потрібне продовжувати сінокосіння в ранньолітній період за умови виконання певних вимог (відцентровий або зигзагоподібний способи сінокосіння та збереження смуги прибережно-водної рослинності навколо стариць завширшки не менше 2м). При наявності лучних орхідей доцільним є введення осіннього сінокосіння, але в парку немає трактора зі знаряддям для косіння та згрібання сіна, а також бракує коштів, щоб його найняти.

Проблема випалювання сухої трав’янистої рослинності – як лучно-степової, так і водно-болотної.

Pages:     | 1 |   ...   | 17 | 18 || 20 | 21 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.