WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 16 | 17 || 19 | 20 |   ...   | 101 |

Максимальна кількість видів відзначена для відділа Bacillariophyta (83 види) та відділу Chlorophyta (49). 17 видів належать до відділу Cyanophyta і лише три види – до евгленофітових водоростей. Ядро альгофлори середньої течії р. Сіверський Донець складали діатомові водорості.

Аналіз систематичної структури показав, що серед 8 родин найбільш багаточисельною (за кількістю родів та видів) є родина Naviculaceae Ktz. (36 видів 8 родів).

Друге місце за кількістю видів посідали родини Scenedesmaceae Oltm. та Fragillariaceae Grev., які в сумі складають 25% від загальної кількості видів альгофлори. На третьому місці за видовим різноманіттям знаходяться родини Bacillariaceae Ehrenb. (5,3% від загального числа видів, 4% від загальної числа родів) та Coscinodiscaceae Ktz. (4,6% від загального числа видів, 8,7% від загального числа родів). Достатньо різноманітною представлена родина Ulotrichaceae Ktz. (4,6% від загального числа видів).

Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios Відділ Euglenophyta не відзначався високим видовим та родовим різноманіттям, хоча це очевидно пов’язано із недостатньою вивченістю цієї групи водоростей.

Порівняння видового складу фітопланктону моніторингових пунктів показало, що видове різноманіття більш високе в районі м. Святогірська. В досліджених пробах відзначено на 99 видів водоростей більше, ніж в зборах з району м. Лисичанська.

У складі угруповань фітопланктону поблизу м. Лисичанська не відзначено представників відділів Cyanophyta та Euglenophyta. Крім того, домінуюче положення за видовим різноманіттям в районі м. Святогірська посідали діатомові водорості, а у фітопланктоні поблизу м. Лисичанська – зелені водорості.

Найбільшу (2-3 за шкалою Стармаха) частоту трапляння в районі м. Святогірська мали: Synedra ulna (Nitzsch.) Ehrenb., Bacillaria paradoxa Gmel., Ulothrix limnetica L. Рідко (1-2 за тією ж шкалою) в пробах відзначені: Eunotia sp., Monoraphidium arcuatum (Korschikov) Hindk., Asterionella sp., та ін.

В альгопробах, відібраних поблизу м. Лисичанська часто відзначали Acutodesmus dimorphus (Turpin) P. Tsarenko, Desmodesmus communis (E. Hegew) E. Hegew., Cymbella sp. Спородично в зразках траплялись Fragillaria crotonensis Kitton та Melosira varians C. Agardh. Найчастіше траплялись:

Synedra ulna (Nitzsch.) Ehrenb., S. acus Ktz., Merismopedia punctata Meyen., Desmodesmus intermedius (Chodat) E. Hegew var. intermedius.

Таким чином, фітопланктон р. Сіверський Донець в районі м. Святогірська (відносно чистий, курортний район) більш різноманітний, ніж в районі м. Лисичанська (промисловий район).

Аналіз частоти трапляння видів показав, що в альгофлорі р. Сіверський Донець присутні рідкісні види (12% від загальної кількості видів) та дуже рідкісні (4%). В тому числі Haslea crucigera (W. Sm.) Simonsen, Desmodesmus caudato-aculeolatus (Chodat) P. Tsarenko. Інші види належать до досить поширених з високою частотою трапляння.

Література:

Ветрова З. И. Эвгленофитовые водоросли // Флора континентальных водоемов Украины. Вып. 1, Ч.

1,2. / З. И. Ветрова. – К.: Наук. думка, 1986., 1993.

Визначник прісноводних водоростей Української РСР. I-XIII. – К.: Наук. думка, 1938-1993.

Algae of Ukraine: Diversity, Nomenclature, Taxonomy, Ecology and Geography. Vol. 1. Cyanoprocaryota, Euglenophyta, Chrysophyta, Xanthophyta, Raphidophyta, Phaeophyta, Dinophyta, Cryptophyta, Glaucocystophyta, and Rhodophyta. P.M. Tsarenko, S.P. Wasser, E.Nevo. 2006. Ruggell, A.R.A. Gantner Verlag K. G.

Algae of Ukraine: Diversity, Nomenclature, Taxonomy, Ecology and Geography. Vol. 2. Bacillariophyta.

P.M. Tsarenko, S.P. Wasser, E.Nevo. 2009. Ruggell, A.R.A. Gantner Verlag K. G.

МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИчНІ МАРКЕРИ В АНАЛІЗІ ГЕНЕТИчНОї СТРУКТУРИ ТА ФІЛОГЕНЕТИчНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ РІДКІСНИХ ВИДІВ РОДУ ASTRAGALUS L.

НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ УКРАїНИ Остапко В.М., Коршиков І.І., Приваліхін С.М., Козуб-Птиця В.В., Демкович А.Є.

Донецький ботанічний сад НАН України м. Донецьк Зобов’язання по виконанню Україною «Конвенції про охорону біологічного різноманіття» виконуються на даний час не в повному обсязі, а заходи щодо збереження біорізноманіття рослинного світу на території України часто є малоефективними. Це обумовлено багатьма причинами. Через відсутність оцінок популяційно-генетичної структури рідкісних та зникаючих видів рослин рекомендації щодо збереження ґрунтуються здебільшого на оцінках вікової та просторової структури популяцій. Остання є вкрай мінливою і не може адекватно свідчити про зміни, що відбувалися із видом протягом декількох століть, що є конче необхідним для оцінки статусу виду з позицій заходів щодо його збереження, внесення до Червоної книги. З іншого боку, система категорій стану багатьох рідкісних та зникаючих видів рослин є складною і не розробленою. Відповідно часто нема впевненості в систематичному положенні малопоширених чи, навіть, вже внесених до Червоної Книги рослин. На основі морфологічного аналізу в якості нового та рідкісного виду можуть виділятися гібриди широкопоширених видів. При цьому питання про існування гібридогенного виду чи лише гібридів неможливо розв’язати на основі тільки сукупності морфологічних ознак. Потребує розв’язання питання щодо неоендемізму та реліктовості певних видів. Надійним показником в цьому випадку може слугувати популяційно-генетична структура, вивчення якої може підтвердити історичні строки існування та відмінності рідкісного від інших близькоспоріднених видів. Для ряду родин з поширеним апоміксисом і вегетативним розмноженням лише використання молекулярно-генетичних Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios маркерів дозволяє оцінити популяційно-генетичну структуру і, завдяки цьому, видовий статус окремих груп.

Рід Astragalus L. налічує понад 2200 видів, в Україні зростає 51 вид, на території південного сходу України – 22 види роду. 12 видів роду Astragalus флори південного сходу України вважаються раритетними та охороняються на різних рівнях: до Червоної книги України (2009 р.) занесені 6 видів, 5 видів охороняються на регіональному рівні, 3 види занесено до Світового червоного списку, 1 вид – до Європейського червоного списку та Додатку до Бернської конвенції. Більшість раритетних видів роду Astragalus флори південного сходу України відносяться до категорії рідкісних або таких, що знаходяться під загрозою зникнення (Червона книга..., 2009). Особливий інтерес становлять дослідження генетичної структури та стану популяцій видів, що знаходяться в регіоні на межі ареалу (A. albicaulis DC., A. cretophilus Klokov).

Планується дослідити 15-20 популяцій 6-7 видів роду Astragalus (A. albicaulis, A. cretophilus Klokov, A. novoascanicus Klokov, A. pallescens M. Bieb., A. pubiflorus DC., A. tanaiticus K. Koch).

В якості молекулярно-генетичних маркерів для оцінки різноманіття і популяційно-генетичної структури видів роду Astragalus буде використано ядерні ISSR-послідовності (Alexander et al., 2004). Паралельно планується провести аналіз морфологічних ознак окремих видів роду. При цьому буде створено загальну базу даних щодо мікросателітної та морфологічної мінливості досліджуваних популяцій та видів. На її основі буде виконано апробацію можливостей різноманітних статистичних методів для потреб класифікації і водночас проведено перегляд існуючої системи українських видів роду Astragalus. Після вирішення таксономічних питань, використовуючи узагальнені та уточнені популяційно-генетичні дані та, враховуючи просторову структуру популяцій досліджуваних видів, буде розроблено стратегію збереження біорізноманіття роду Astragalus й створено відповідні рекомендації. Заключним етапом роботи стане складання загальної схеми аналізу біорізноманіття, поточнення систематичного стану рідкісних та зникаючих видів і розробки концепцій щодо іх збереження.

Розробка сучасної та актуальної стратегії збереження рідкісних та зникаючих видів рослин можлива, таким чином, на основі сукупного систематико-філогенетичного та популяційно-генетичного аналізу.

Нами планується провести комплексне дослідження великого роду, що охоплює види різного рівня охорони з використанням молекулярно-генетичних та фенетичних маркерів. В результаті, окрім оцінки стану та розробки рекомендацій щодо конкретних видів, можна буде розробіти загальні підходи до збереження біорізноманіття на сучасному науковому рівні.

О РАСПРОСТРАНЕНИИ РЕДКИХ ДЛЯ КРЫМА ВИДОВ РОДА AVENA (POACEAE) Рыфф Л.Э.

Никитский ботанический сад – Национальный научный центр НААН, г. Ялта Трудно переоценить вклад Ю.Н. Прокудина в развитие отечественной ботаники. Его капитальный труд “Злаки Украины” (Прокудин и др., 1977) не потерял своей актуальности до сих пор, являясь основой для написания различных “Флор” и “Определителей” и стартовой площадкой для дальнейших иследований. Однако за последние десятилетия собрано много нового фактического материала, который позволяет дополнить и уточнить сведения, приводимые в вышеуказанной монографии. Это касается и рода Avena L., двум редким для территории Крыма и Украины видам которого - A. barbata Pott ex Link и A. eriantha Durieu - и посвящена данная публикация.

Новые популяции редких видов овса были обнаружены нами в процессе изучения петрофитной растительности Горного Крыма в 1996-2010 гг. Полевые исследования осуществлялись традиционными маршрутными методами, сопровождавшимися выполнением флористических и геоботанических описаний и сбором гербарного материала. Для уточнения таксономического положения собранных образцов и в качестве источников литературных сведений о ранее известных местах произрастания редких представителей рода Avena в Крыму были использованы следующие флористические сводки: “Определитель высших растений Крыма” (1972), “Определитель высших растений Украины” (1987), “Флора Крыма”, т.1, вып. 4 (1951), “Флора европейской части СССР”, т. 1 (1974), “Злаки СССР” (1976), “Злаки Украины” (1977), “Flora Europaea», т. 5 (1980), «Flora of Turkey …», т. 9 (1985). Также были проанализированы гербарные сборы, хранящиеся в фондах крымского отдела Гербария Никитского ботанического сада (YALT).

Avena eriantha Durieu и A. barbata Pott ex Link относятся к числу редких и малоизученных в Крыму видов. A. eriantha была известна на территории полуострова по единственному гербарному образцу, собранному Х. Стевеном в 1830 г. предположительно в районе Судака (Цвелев, 1974, 1976). Под названием A. pilosa M. Bieb. она в 1842 г. приводится Левейе для окрестностей Севастополя, но информация о наКаразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios личии гербарных сборов этого автора отсутствует (Прокудин, 1951). На протяжении свыше 150 лет этот вид в Крыму ботаниками не регистрировался, поэтому во многих современных флористических сводках (Прокудин, 1951; Опр. высших раст. Украины, 1987; Mosyakin, Fedoronchuk, 1999) упоминается как сомнительный для флоры полуострова, а в некоторых вообще не указывается (Опр. высших раст. Крыма, 1972;

Прокудин и др., 1977).

Нами A. eriantha была обнаружена в 1996 г. в урочище Мертвая долина восточнее п. Гурзуф в центральной части Южного берега Крыма, т.е. в районе, который ранее не рассматривался в качестве вероятного места произрастания на полуострове этого злака. Популяция занимает участок почти прямоугольной формы площадью около 0,1 га на некрутом (100) склоне восточной экспозиции и образует плотный массив с проективным покрытием 70-80%. Характер произрастания свидетельствует о том, что овес мохнатоцветковый в прошлом выращивался здесь человеком. Примерно в 100 м от основного локалитета имеется небольшой анклав с ежегодной численностью в несколько десятков разреженно произрастающих особей, очевидно возникший путем случайного заноса из главной популяции.

В начале 2000-х годов в 500 м к юго-западу от Мертвой долины в урочище Гуровка была выявлена вторая популяция A. eriantha с меньшей численностью и плотностью особей, но тоже, по всей видимости, ведущая своё происхождение от культурных посадок. Обе обнаруженные нами популяции находятся под угрозой уничтожения в связи с планируемой застройкой мест их произрастания.

Avena barbata (или очень близкий к ней таксон A. wiestii Steud.) давно приводилась для Крыма разными авторами, но без указания конкретных местонахождений. Единственным фактическим доказательством стали сборы, сделанные Траншелем на г.Аю-Даг в 1903 г. Лишь в последней четверти XX века не только подтверждено произрастание этого вида на Аю-Даге, но благодаря новым находкам существенно расширились границы его известного ареала в Крыму. В 1976 г., в соответствии с материалами Гербария НБС-ННЦ, он был собран В.М. Косых и М.И. Карасюком на г. Кошка в окрестностях Симеиза и определен как A. wiestii, в этом же году найден М.И. Карасюком на южном склоне Аю-Дага. Немного позже A. barbata обнаружена Н.Н. Цвелёвым в районе Севастополя (Seregin, 2008). Впоследствии, в конце 1990-х – начале 2000-х гг., регистрировалась на Гераклейском полуострове также Л.В. Бондаревой (личное сообщение).

Однако эти сборы не были учтены в позже вышедших сводках.

Нами A. barbata была собрана в мае-июне 1997 г. в нескольких пунктах Южного берега Крыма, а именно: на порфиритовых скалах мыса Плака к востоку от п. Партенит, на магматических осыпях юго-восточного и юго-западного склонов г. Аю-Даг, на известняковой осыпи под г. Крестовой над Алупкой, на западной окраине п. Симеиз вдоль дороги на Кацивели, в Меласе, на берегу моря на выходах вулканических пород. В 1998 г. найдено ещё два локалитета на магматических обнажениях к северу и северо-западу от п.

Форос. В последующие годы неоднократно собиралась на г. Кошка, в п. Симеиз и его окрестностях.

В 2004-2010 гг. проведено более подробное изучение некоторых выявленных популяций A. barbata.

Выяснилось, что практически все собранные нами экземпляры этого таксона по морфологическим признакам занимают промежуточное положение между типичными A. barbata и A. wiestii, что отмечалось исследователями и ранее (Прокудин и др., 1977). Возможно, это свидетельствует об отсутствии достаточного гиатуса для разделения этих таксонов как на видовом, так и на подвидовом уровнях, либо о не совсем корректном выборе диагностических признаков в определительных ключах.

Pages:     | 1 |   ...   | 16 | 17 || 19 | 20 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.