WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     | 1 |   ...   | 12 | 13 || 15 | 16 |   ...   | 101 |

Для організації моніторингових досліджень нами було вибрано 7 рідкісних видів відділу Polypodiophyta: Polypodium vulgare, Polystichum aculeatum, Polystichum braunii, Gymnocarpium dryopteris, Matteuccia struthiopteris, Dryopteris cristata, Phegopteris connectilis. В період вегетаційного періоду 20092010 р. нами було проведено спостереження за 3 ППП (закладеними у 2007 році) з метою подальшого вивчення рідкісних видів папоротеподібних та вивчення стану їх популяцій: 1 – на півд. окол. с. Мезин, для спостереження за популяціями Polystichum aculeatum та Polystichum braunii; 2 – між сс. Радичів та Розлети, для спостереження за популяціями Gymnocarpium dryopteris та Phegopteris connectilis; 3 – на схід. окол. с.

Вишеньки, для спостереження за популяціями Matteuccia struthiopteris.

Таким чином, встановлення видового складу даної групи рослин, стану популяцій та факторів впливу на них, дозволить більш ефективно забезпечити систему охорони раритетної компоненти даної групи в системі існуючих природно-заповідних об’єктів (Мезинський та Деснянсько-Старогутський НПП, ряд ботанічних та ландшафтних заказників різного статусу) та ряді проектованих.

Список літератури:

1. Карпенко Ю.О., Графін М.В. Видове різноманіття, еколого-ценотичні особливості та поширення папоротеподібних на Чернігівщині. – // Вісн. ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка. Вип. 40.Серія: біологічні науки:

№ 1. – Чернігів, 2006. – С. 13-18.

2. Карпенко Ю.О., Дадашева Т.Г. Природно-заповідний фонд Чернігівської області: історія формування. сучасний стан та перспективи розвитку // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – 2007. - № 11 (ч.2). – С. 204–209.

3. Карпенко Ю.О., Яковенко О.І., Графін М.В. Поширення Matteuccia struthiopteris (L) Tod на Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios Чернігівщині // Природничі науки на межі тисячоліть (до 70-річчя природничо-географічного факультету НДПУ). – Ніжин, 2004. – С. 42-43.

4. Червона книга України. Рослинний світ. - К.: Укр. енциклопедія 1996. – C.16-18, 33.

5. Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я.П. Дідуха. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – С.13, 16, 18-19, 38.

СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІї РІДКІСНОГО ВИДУ PLATANTHERA CHLORANTHA (CUSt.) rChB. В УМОВАХ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «ДЕСНЯНСЬКО-СТАРОГУТСЬКИЙ» Клименко Г.О.

Сумський національний аграрний університет, м. Суми Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb. європейсько-середземноморський вид [1]. Його ареал співпадає з розповсюдженням виду Platanthera bifolia (L.) Rich., але дещо зміщений на південь. Вид охороняється на державному рівні, в Червоній книзі України [8] його статус зазначений як неоцінений. Даний вид орхідних не увійшов до нового видання Червоної книги Російської Федерації [5], але є рідкісним на території Брянської області [4]. Але інформація щодо стану популяцій P. chlorantha в літературних даних зустрічається досить рідко. Зокрема, в Червоній книзі України [8] зазначено, що популяції даного виду малочисельні та з порушеною структурою. Тому популяційні дослідження займають, на даний момент, першочергове місце при встановленні статусу рідкісних видів рослин.

Мета роботи – дослідити стан популяції P. chlorantha, встановити віталітетну структуру та насіннєву продуктивність в різні роки спостережень.

Дослідження проводились влітку 2009 – 2010 років в генеративному онтогенетичному стані рослин, на території Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський». Для встановлення віталітетної структури популяції проводились вимірювання морфо параметрів шляхом неушкоджуючих методів [7].

Віталітетний аналіз проводили за методикою Ю.А. Злобіна [3]. При визначенні насіннєвої продуктивності враховували загальну кількість плодів, та частку пошкоджених комахами або не виповнених.

P. chlorantha на території НППДС зустрічається спорадично в Старогутському лісовому масиві [6].

Досліджувана популяція зростала в такій групі асоціацій: Querceto-Pineta corylosa (avellanae). P. chlorantha – рослина з видовжено-яйцеподібною бульбою з тонким шиловидним закінченням. Генеративний пагін 50-см заввишки. У генеративних особин і дорослих вегетативних два великих видовжено-яйцеподібних листка.

При обстеженні популяції P. chlorantha виділяли 5 онтогенетичних станів. Максимальною, за два роки спостережень, була частка ювенільних рослин: вона сягала 64,5% (в 2009 році). Найменшою була кількість субсенільних рослин (5,4%). Іматурні і віргінільні складали 9 – 12%. В групі генеративних особин (15,5%) виділяли тимчасово не квітуючи рослини P. chlorantha (g0), частка яких складала третину від всіх генеративних. Онтогенетичний спектр – лівосторонній (рис. 1).

% j im v gn g ss Рис. 1. Онтогенетична структура популяції P. chlorantha в Національному природному парку «Деснянсько-Старогутський» Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios Для проведення інтегральної оцінки онтогенетичного спектру популяції вираховували онтогенетичні індекси за допомогою комп’ютерної програми ANONS6 (Злобін, 2009). За два роки спостережень індекс відновлювання складав 81,88%, старіння – 5,37%, генеративності – 15,44% і віковості – 0,07. Індекси і складали, відповідно, 0,14 і 0,27. Відповідно до класифікації Т.А. Работнова дана популяція виявилась інвазійною, а в площині / – молодою [2].

Віталітетну структуру популяції визначали на основі особливостей форми та росту рослин. Морфопараметри вимірювали шляхом неушкоджуючих методів. Обчислення проводили за допомогою комп’ютерної програми VITAL (Злобін, 2009). Згідно методики, для проведення віталітетного аналізу обрали три морфо параметри: висота рослини, кількість плодів, довжина листкової пластинки. Віталітетна структура популяції P. chlorantha в 2009 представлена в таблиці 1. Видно, що найбільша частка особин нижчого класу віталітету. Індекс якості Q дорівнював 0,36. Дослідження популяції в 2010 році показали, що зменшилась частка особин середнього класу. Дослідження показали, що популяція P. chlorantha в році була процвітаючою, а в 2010 році стала рівноважною. Такі зміни, можливо пов’язані з умовами року, адже вегетаційний період 2010 року був жарким і сухим.

Таблиця 1. Віталітетна структура популяції P. chlorantha на території Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» в різні роки спостережень Класи віталітету Рік Індекс якості Достовірність Тип популяції досліджень (Q) оцінки, % С В А 2009 27 27 46 0,36 50 Процвітаюча 2010 37 13 50 0,31 80 Рівноважна Обліки насіннєвої продуктивності проводились в середині липня, коли у особин P. chlorantha починалось плодоутворення. Потенційна насіннєва продуктивність була вищою в 2009 році, а фактична насіннєва продуктивність в обидва роки була практично однаковою. Майже в половину зменшилась кількість зіпсованих плодів на одну особину. Дані представлені в таблиці 2.

Таблиця 2. Насіннева продуктивність особин P. chlorantha в різні роки спостережень Потенційна насіннєва Фактична насіннєва Кількість зіпсованих Рік досліджень продуктивність, плодів на осо- продуктивність, плодів на плодів на особину бину особину 2009 23,6±2,73 12,4±2,27 11,4±2,2010 18,6±0,92 13,2±1,07 5,4±0,Популяція рідкісного виду P. chlorantha в умовах Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський», на основі аналізу онтогенетичної структури, є інвазійною. Дослідження виявили погіршення життєвості особин в популяції в 2010 році у порівнянні з 2009, але така трансформація відбулась, головним чином, за рахунок зменшення кількості особин середнього класу віталітету. Такий важливий показник як фактична насіннєва продуктивність залишився майже незмінним, хоча потенційна насіннєва продуктивність особин в 2010 році дещо знизилась. В умовах Московської області [1] насіннєва продуктивність складала, в середньому, 17-19 плодів на особину, а максимальна – 30 плодів на особину, що співпадає з нашими даними. Подальші популяційні дослідження даного виду дозволять виявити стратегію розвитку популяції і ефективність природоохоронних заходів в умовах Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський».

Література Вахрамеева М.Г. Любка зеленоцветная / М.Г. Вахрамеева, М.Н. Загульский // Биологическая флора Московской области. – М.: Изд-во МГУ, Изд-во «Аргус». – 1995. – Вып. 11 – С. 117 – 131.

Животовский Л.А. Онтогенетическое состояние / Л.А. Животовский // Экология. – 2001. - № 1. – С. 3-7.

Злобин Ю.А. Популяционная экология растений: современное состояние, точки роста / Ю.А.Злобин - Сумы: Унив. книга, 2009. - 263 с.

Красная книга Брянской области. Растения. Грибы [Отв. Ред.. Ю.П. Федотов]. – Брянск: ЗАО Издательство «Читай-город», 2004. – 272 с.

Красная книга Российской Федерации [Отв. Ред.. Л.В. Бардуков, В.С. Новиков]. – Москва: Товарищество научных изданий КМК, 2008. – 855 с.

Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios Панченко С.М. Флора національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» та проблеми охорони фіторізноманіття Новгород-Сіверського Полісся. Монографія / С.М. Панченко – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 170 с.

Панченко С.М. Неразрушающие методы морфометрического анализа редких растений и их применение на примере Huperzia selago (Huperziaceae) / С.М. Панченко // Заповідна справа в Україні. – 2007. – Т.

13, № 1-2. – С. 106 – 110.

Червона книга України. Рослинний світ. [Ред. Я.П. Дідух] – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 141 с.

РІДКІСНІ ВИДИ ФЛОРИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «БІЛООЗЕРСЬКИЙ» Крецул О.А.

ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, м.

Переяслав-Хмельницький Національний природний парк (НПП) «Білоозерський» було запроектовано 11.12 2009 році на території Переяслав-Хмельницького району Київської області та Канівського району Черкаської області на площі 7014,44 га землі, які вилучились у Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське», згідно указу Президента України № 1048/2009 «Про створення національного природного парку «Білоозерський».

Доцільність створення НПП «Білоозерський» зумовлена тим, що на сьогодні практично немає в Лівобережній частині Лісостепу високого рангу заповідності, зокрема національних природних парків.

За геоботанічним районуванням України 1977 р. [3] та доповненнями Я.П. Дідуха і Ю.Р. Шеляг-Сосонко [4] досліджувана територія розташована в південно-західній частині Лівобережнодніпровського округу липово-дубових, грабово-дубових, соснових (на терасах) лісів, лук, галофільної та болотної рослинності (на межі з Північним Правобережнопридніпровським округом грабово-дубових, дубових лісів, остепнених лук та лучних степів) Української лісостепової підпровінції Східноєвропейської лісостепової провінції дубових лісів, остепнених лук та лучних степів Євразійської степової області Голарктичного домініону.

За фізико-географічним районуванням України [15] територія належить до Дніпровського заплавно-борового фізико-географічного району Північної Лісостепової області Дніпровської терасової рівнини, яка входить до Дністровсько-Дніпровської провінції Лісостепової зони і знаходиться в межах північносхідного схилу Українського Кристалічного щита, який залягає на глибині близько 500 м.

Спеціальних ботанічних досліджень на досліджуваній території раніше не проводилося. Лише фрагменти про рослинний світ регіону, знаходимо в узагальнюючих працях О.Роговича, Й.Пачоського, В.Монтрезора, А.Краснова, М. Монтеверде, Ю.Клеопова, М. Дубовика, М. Бортняка та інших [1, 2, 6-14, 16, 18].

Характерним для досліджуваної території є сосново-дубові ліси, невеликими ділянками зустрічаються дубові ліси та в притерасних зниженнях – вільхові ліси.

Упродовж 2009 – 2010 рр. ми досліджували територію НПП «Білоозерський» та виявили місцезнаходження видів занесених до Червоної книги України. Наводимо їх коротку характеристику.

Salvinia natans (L.) All. - голарктично-давньосередземноморський реліктовий вид флори України. В Україні трапляється у водоймах долин річок Дніпра, Десни, Сіверського Дінця, Південного Бугу, Дністра, Дунаю, Ужа, Латориці, Боржави, гирлових областях річок, штучних водосховищах Дніпровського каскаду, ставках Лісостепу і Степу. На території парку ми знайшли, мабуть, найчисельніші в регіоні популяції, зокрема квартал 25 де знаходиться озеро Біле, Salvinia natans розміщується невеликими ценозами вздовж берега. У кварталі 22, на заболоченому зниженні у сосновому лісі участь Salvinia natans становить 70%.

Рідкісні ценози Salvinieta natantis занесені до Зеленої книги України [5].

Epipactis helleborine (L.) Crantz (E. latifolia (L.) All.) – поліморфний вид з широкою еколого-ценотичною амплітудою, поширений в хвойних, мішаних та широколистяних лісах, в угрупованнях кл. QuercoFagetea, Quercetea robori-petraeae, Quercetea pubescenti-petraeae, Vaccinio-Piceetea, Erico-Pinetea, зрідка — узліссях. В парку поодиноко зростає майже на всій території, чисельні популяції зустрічаються в дубовому лісі кварталі 31.

Liparis loeselii (L.) Rich. – голарктичний бореальний вид, росте поодиноко або невеликими групами на відстані 10–200 м одна від одної, іноді утворює популяції, які налічують до 200 генеративних особин.

Характерні різкі зміни чисельності особин у популяціях впродовж кількох років. Структура популяцій не досліджена. Росте у складі угруповань мезотрофних осокових та осоково-трав’яних боліт на торф’янистих або мінеральних ґрунтах іноді на верхових сфагнових болотах [17]. Включений до додатків Бернської конвенції та CITES. Ми виявили місцезнаходження цієї болотної орхідеї на Білому озері квартал 17, де Каразинские естественнонаучные студии Каразінські природознавчі студії Karazin natural science studios вона зростає поодиноко на заболоченій території.

Iris sibirica L. - рідкісний вид, просторове розміщення популяцій лінійне або локальне. Спектри онтогенетичних станів правосторонні з переважанням куртин генеративних рослин. Кожна така куртина складається з 50–300 пагонів, 10% з яких квітконосні [17]. Даний вид на досліджуваній території зростає у складі чагарникових угрупувань кварталу 22, популяція нечисленна - куртина близько 2 м2.

Stipa capillata L. – центрально-євразійський степовий вид, розповсюджений в степу, на кам’янистих схилах, по чагарниках, рідше на галявинах та узліссях. Зростає переважно в угруповання кл. FestucoBrometea, поодинокі особини зустрічаються в ценозах кл. Helianthemo-Thymetea та Sedo-Scleranthetea [17].

Місцезнаходження виявлено на узліссі дубового лісу квартали 30 та 31, трапляється окремими куртинами.

Pages:     | 1 |   ...   | 12 | 13 || 15 | 16 |   ...   | 101 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.