WWW.DISSERS.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

   Добро пожаловать!

Pages:     || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 8 |
-- [ Страница 1 ] --

Міністерство охорони здоров'я України Національний медичний університет ім. акад. О.О.Богомольця Терапевтична стоматологія дитячого віку За редакцією професора Л.О. Хоменко КИЇВ "Книга плюс" 1999 ББК

57.33я73 Т35 Авторський колектив:

Розвиток тимчасових і постійних зубів Л. О. О. І. 0. Ф. В. І. Шматко, д-р мед. наук, проф., доц 7 Ю. Б. Н. 0. Н. В. Віденко Розвиток тимчасових зубів 7 Розвиток постійних зубів 25 Рецензенти: І. 0. наук, проф.

Гістологічна будова твердих тканин тимчасових і М. М. наук, проф.

постійних зубів Ю.Б.Чайковський, д-р проф., О.І.Остапко, доц ЗО У підручнику висвітлюються питання клініки, діагностики та Будова емалі ЗО лікування основних стоматологічних захворювань у дітей. Розділи Будова дентину 34 підручника відповідають програмі та навчальному плану із спеціаль Будова цементу 40 ності "Дитяча стоматологія", затверджених МОЗ України та Анатомічна будова тимчасових зубів Міністерством освіти України.

О.І.Остапко, наук, доц Викладено сучасні погляди на етіологію та патогенез карієсу, його ускладнення, хвороби пародонта і захворювання слизової обо Анатомічна будова постійних зубів лонки ротової порожнини у дітей та ін. Розглядаються сучасні мето О.І.Остапко, доц ди профілактики та лікування стоматологічних захворювань у дітей.

Верхня щелепа Нижня щелепа Текст підручника супроводжується багатим ілюстративним матеріалом. Методи обстеження при стоматологічних захворюваннях у дітей Н. О. Савичук, канд. мед. наук, асист Для студентів стоматологічних факультетів, інтернів та лікарів Фізичні методи діагностики стоматологів.

Методи дослідження кісткової тканини щелепно-лицевої ділянки Видавництво "Книга плюс" висловлює Лабораторні методи дослідження щиру подяку видавництву "Здоров'я" Імунологічні методи обстеження за допомогу в редагуванні підручника Захисні механізми ротової порожнини канд. мед. наук, доц Карієс зубів у дітей О.І.Остапко, доц., Шматко, канд. мед. наук, доц Без об'яви Видавництво "Книга плюс", 95036- Клініка, діагностика і диференційна діагностика карієсу тимчасових зубів О.Ф.Кононович, В.І.Шматко, Клініка, діагностика, диференційна діагностика Н.О. Савичук, карієсу постійних зубів ISBN 966-95036-4-7 Н.В. Віденко, Лікування карієсу у дітей Вибір методу лікування періодонтиту тимчасових зубів Лікування карієсу тимчасових зубів Лікування гострого періодонтиту тимчасових зубів Лікування карієсу постійних зубів Лікування хронічного періодонтиту тимчасових зубів Стоматологічні пломбувальні матеріали, що Лікування періодонтиту постійних зубів у дітей застосовуються в дитячій терапевтичній стоматології Топографо-морфологічні особливості системи Стоматологічні цементи кореневих каналів постійних зубів Композиційні пломбувальні матеріали Інструментальна обробка кореневих каналів Стоматологічні адгезиви Вибір методу лікування періодонтиту (бонд-системи, або праймер-адгезивні системи) зубів у дітей Стоматологічні амальгами Профілактика карієсу у дітей Травматичні ушкодження зубів Некаріозні ураження зубів 227 канд. мед. наук, доц Гіпоплазія емалі 228 Тактика під час лікування травм постійних зубів у дітей "Тетрациклінові" зуби 231 Пошкодження твердих тканин зуба та пульпи Флюороз (ендемічний флюороз) 232 II. Пошкодження тканин пародонта Природжені вади розвитку твердих тканин зубів 236 IV. Пошкодження кістки, ясен, слизової оболонки Травми тимчасових зубів у дітей Ускладнення після травми тимчасових та постійних зубів Пульпіт тимчасових і постійних зубів доц., доц Хвороби пародонта у дітей Структура та функції пульпи Пульпіт тимчасових зубів 251 д-р мед. наук, Етіологія і патогенез пульпіту у дітей 251 Анатомічні та особливості тканин пародонта Класифікація пульпіту у дітей 253 Класифікація хвороб пародонта Клінічна симптоматика пульпіту тимчасових зубів 255 Етіологія і патогенез пульпіту тимчасових зубів 262 403 ' Пульпіт постійних зубів 269 Пародонтит ".

Етіологія, патогенез, класифікація 269 Генералізований пародонтит Клініка, діагностика і діагностика Ідіопатичні хвороби з прогресуючим лізисом тканин пульпіту постійних зубів у дітей 270 пародонта (пародонтоліз) Лікування пульпіту постійних зубів у дітей Хвороби слизової оболонки ротової порожнини у дітей Періодонтит тимчасових і постійних зубів О.Ф.Кононович, Л.О.Хоменко, д-р мед. наук, проф доц., асист 293 Особливості будови слизової оболонки ротової Структура і функції періодонта 293 порожнини в дитячому віці Етіологія і патогенез періодонтиту тимчасових Класифікація хвороб слизової оболонки ротової порожнини і постійних зубів у дітей 302 Пошкодження слизової оболонки ротової порожнини Клініка періодонтиту тимчасових зубів 305 Вірусні хвороби слизової оболонки ротової порожнини Клініка періодонтиту постійних зубів 312 Гострий герпетичний стоматит (ГГС) періодонтиту тимчасових зубів 320 герпетичний стоматит Топографо-морфологічні особливості системи кореневих каналів Коксаківірусний стоматит (герпетична тимчасових зубів 320 Вірусні бородавки (папіломи) Ендодонтія тимчасових зубів Прояви гострих вірусних та інфекційних захворювань Розвиток тимчасових на слизовій оболонні ротової порожнини Вітряна віспа Кір 452 і постійних зубів Інфекційний мононуклеоз Гострі респіраторні вірусні хвороби Скарлатина Зуби розвиваються в тісному зв'язку із загальним розвитком і Кашлюк ростом дитини. У період формування і росту вони перебувають під Грибкові хвороби слизової оболонки ротової порожнини 462 впливом різноманітних чинників навколишнього і внутрішнього се Алергічні хвороби слизової оболонки ротової порожнини редовища, які відбиваються на швидкості росту, ступені мінералізації Набряк Квінке і термінах прорізування зубів.

Багатоформна ексудативна еритема Хронічний стоматит Зміни слизової оболонки ротової порожнини при деяких системних Розвиток тимчасових зубів захворюваннях Захворювання ендокринної системи Хвороби органів травлення У розвитку тимчасових (випадних, молочних) зубів розрізня Захворювання крові ють п'ять періодів: 1-й — закладення і внутрішньощелепного форму Гіповітамінози вання;

2-й — прорізування;

3-й — формування кореня і періодонта;

Спадкові дегенеративні хвороби Зміни слизової оболонки ротової порожнини при специфічних 4-й — стабілізації;

5-й — розсмоктування коренів.

хворобах У період закладення зачатків і внутрішньощелепного фор Гонорея мування зубів відбувається утворення зачатків зубів, диференці ювання, гістогенез та звапнування твердих тканин зуба.

Туберкульоз Перші ознаки розвитку зубів з'являються на 6-7- му тижнях ем Аномалії та самостійні захворювання язика бріогенезу. Багатошаровий плоский епітелій ротової ямки в ділян Хвороби губів (хейліти) ках майбутніх зубних дуг верхньої та нижньої щелеп стовщується і Самостійні хейліти Симптоматичні хейліти занурюється в мезенхіму. Унаслідок цього процесу утворюються при Хронічна тріщина губи сінкова (вестибулярна) та язикова зубні пластинки. Епітеліальні Стоматогенне вогнище інфекції та вогнищевозумовлені хвороби... клітини зубної пластинки швидко збільшуються, а потім дегенерують, формуючи щілину, яка відокремлює щоки і губи Список літератури ділянки, якій згодом з'являються зуби. Таким чином виникає при сінок ротової порожнини.

На вільному краї язикової зубної пластинки проліферація клітин сприяє виникненню епітеліальних виростів — зубних у місцях, які відповідають майбутнім тимчасовим зубам. Для тимчасо вих зубів зверху і знизу з'являється по 10 таких утворень, з дом формуються емалеві органи. На тижні ембріогенезу в кож Розвиток тимчасових: і постійних зубів ний емалевий орган починає вростати мезенхіма, що формує зубний внутрішніх емалевих клітин. Це високі клітини циліндричної фор сосочок. Навколо епітеліального зубного органа і зубного сосочка ми, яких згодом утворюються амелобласти (енамелобласти, адаман відбувається ущільнення мезенхіми, яка охоплює зачаток зуба і на- тобласти), тобто клітини, які утворюють емаль.

зивається зубним мішечком. Таким чином, емалевий орган, зубний По краю емалевого органа внутрішні емалеві клітини перехо сосочок і зубний мішечок разом формують зубний зачаток - дять у зовнішні емалеві клітини, які лежать на поверхні емалевого див.кольорову вклейку), з якого утворюються всі тканинні елементи органа і мають плоску форму. Клітини емалевого органа зовні вкриті зуба (схема 1). базальною мембраною, яка називається емалевою базальною плас тинкою і відмежовує емалевий епітелій від оточуючої мезенхіми.

Майже одночасно починається процес диференціації зубного сосочка. Він збільшується і ще глибше вростає в емалевий органу, нього проникають кровоносні судини. На поверхні зубного сосочка з клітин мезенхіми утворюється декілька рядів тісно розташованих клітин з темною базофільною цитоплазмою, що отримали назву ден тинобластів (одонтобластів). Шар дентинобластів безпосередньо при лягає до внутрішніх емалевих клітин і відокремлюється від них лише за допомогою тонкої базальної мембрани. Навколо зубних зачатків у мезенхімі продовжують формуватися балки кісткової тканини для стінки альвеол.

Важливим моментом на етапі диференціювання зубних зачатків є вигинання внутрішнього емалевого епітелію, що визначає форму Схема Джерела розвитку тканин в ембріогенезі В. Виковим, 1996) майбутньої коронки зуба. Саме на цій стадії вплив різноманітних не Досягнувши певного ступеня розвитку, зачаток зуба починає сприятливих чинників призводить до вад розвитку коронки.

відділятися від зубної пластинки, зберігаючи з нею зв'язок у вигляді Диференціювання клітин емалевого органа регулюється факто тонких епітеліальних тяжів - шийки епітеліального зубного органа, рами росту, зокрема, інсуліноподібним фактором росту - і, трансфор яка потім розсмоктується, а зубні зачатки стають відокремленими. муючим фактором росту - (ТФР-р) і епідермальним фактором рос На цьому перший етап розвитку зуба закінчується. За ним іде етап ту (ЕФР).

диференціювання зубних зачатків. Протягом цього періоду розвит Наприкінці 4-го місяця внутрішньоутробного розвитку плоду ку зубів відбуваються важливі зміни як в зубних зачатках, так і в тка розпочинається період гістогенезу зубних тканин, протягом якого нинах, що оточують. Спочатку емалевий орган має однорідну бу виникають тканини — дентин, емаль і пульпа. Цемент утворюєть дову — всі клітини однакові і розташовані шарами. Згодом між кліти ся пізніше, 4-5-му місяці постембріонального коли відбу нами центральної частини емалевого органа починає накопичуватись вається розвиток коренів, а за ним — прорізування зубів (мал. 2 — білкова рідина, яка розшаровує і відсуває одна від одної. Між ними див.кольорову вклейку).

залишається зв'язок за допомогою відростків. Завдяки цьому кліти Утворення дентину. Гістогенез зубних тканин починається з ут ни центральної частини емалевого органа набувають зірчастої фор ворення дентину. Активну участь у цьому процесі беруть дентино ми і нагадують клітини ретикулярної тканини. Ця ділянка називаєть бласти. Ці клітини утворюють тонкі преколагенові волокна, які ся пульпою емалевого органа, або зірчастим ретикулумом. Клітини, пізніше перетворюються на колагенові і утворюють органічну осно що прилягають до поверхні зубного сосочка, утворюють шар ву предентину.

8 Розвиток тимчасових і постійних зубів Дентинобласти синтезують і виділяють колаген І типу (основ- — у зовнішніх шарах пульпи. Це характерна особливість розвитку і ний органічний компонент дентину), фосфопротеїни, будови дентину, який упродовж свого існування є безклітинною тка протеоглікани, глікозаміноглікани. Специфічними продуктами одон ниною. Дентинобласти відіграють важливу роль і в процесі звапну є так звані фосфорильовані білки, що є тільки вання дентину. За допомогою своїх відростків вони сприяють дос в дентині. Вважають, що вони відіграють важливу роль, контролюю тавці мінеральних солей із крові в основну речовину дентину, чи ділянки і швидкість мінералізації дентину. Одонтобласти вироб розвивається.

ляють також кальційзв'язуючі білки — остеокальцин і остеонектин, дослідження показали, що навколо які зустрічаються і в дентині, і в кістці. Одонтобласти володіють не одонтобластів у міжклітинній речовині містяться невеликі пухирці, тільки секреторною, а й літичною активністю. Близько 15% синтезо які відокремлюються від плазматичної мембрани цих клітин. Пухирці ваного ними колагену руйнується самими одонтобластами за допо містять кальцієзв'язуючі ліпіди та лужну фосфатазу. Вважають, що могою лізосомального апарату.

вони створюють мікрооточення, в якому можливе виникнення пер Відкладення перших колагенових волокон відбувається ших голкоподібних кристалів гідроксіапатиту. Так починається міне середньо в аморфну міжклітинну речовину зубного сосочка. шар ралізація міжклітинної речовини. Перші кристали гідроксіапатиту, предентину досягає товщини 40-80 мкм, він відтісняється на пери що з'явилися в пухирцях, розривають мембрану, ростуть і відкла ферію новоутвореними шарами даються на колагенових волокнах у ділянці спо предентину, в якому волокна мають лучення.

інший напрямок — вони розташо Звапнування дентину тимчасових зубів починається наприкінці вані паралельно поверхні зубного 5-го місяця ембріогенезу. Цей процес відстає від утворення основної сосочка. У подальшому ці речовини дентину і тому між одонтобластами і шаром дентину завж внутрішні шари дентину, багаті на ди є шар незвапнованого дентину (предентину), який зберігається і у тангенціальні волокна, утворюють сформованому зубі.

дентин у сформо Насамперед відкладення солей вапна спостерігається в дентині, ваному зубі, а радіальні волокна, що який покриває верхівку зубного сосочка, тобто в ділянці майбутньо лежать у зовнішніх шарах дентину, го різального краю зуба або його жувальних горбків. У подальшому що утворився першим, — плащо острівці звапнування збільшуються і зливаються між собою. Почав вий дентин (мал. 1).

шися на верхівці зубного сосочка, процес звапнування поширюється У міру стовщення шару денти- на бічні поверхні коронки, шийку та корінь зуба.

ну одонтобласти поступово Мінералізація дентину відбувається таким чином, що в ньому відтісняються всередину сосочка, утворюються дискретні ділянки звапнування сферичної форми (ден залишаючи в дентині тонкі відрос тинні кульки), які повністю не зливаються. Між цими кульками мо тки - дентинні відростки жуть залишатися ділянки мало або зовсім незвапнованого дентину, бластів, що оточені тонкою цито які отримали назву інтерглобулярного дентину. Навколо відростків плазматичною мембраною. Самі одонтобластів, навпаки, утворюється комірець високомінералізова дентинобласти в склад утвореної ного дентину, який називається перитубулярним.

ними речовини не входять, а зали Тривалисть періоду активності дентинобластів, що здійснюють Мал. 1. Розташування колагенових зовнішніх відділах зуб відкладення та мінералізацію дентину, становить у тимчасових зу волокон у дентині:, бах приблизно 350 діб, а в постійних — близько 700 діб.

„. ного сосочка, у сформованому радіальне;

тангенціальне Розвиток тимчасових і постійних зубів Утворення емалі. Невдовзі після початку діяльності дентиноб Вважають, що кристали дентину ініціюють утворення в емалі ластів і відкладення дентину на верхівці зубного сосочка починають перших центрів кристалізації. Із подовшанням емалевих призм аме функціонувати енамелобласти, які диференціюють із внутрішніх лобласти зменшуються і перед початком прорізування зуба редуку клітин епітеліального зубного органа. Розпочинається утворення ються, майже повністю перетворившись у призми. У міру утворення емалі — амелогенез.

емалі і формування коронки зуба епітеліальний зубний орган змен Утворення дентину передує початку амелогенезу, але ці проце шується, його клітини редукуються і зникають.

си тісно пов'язані між собою і неможливі один без є Ріст і розвиток емалі відбуваються від емалево-дентинного спо проявом так званого взаємного (реципрокного) індукуючого впли лучення до периферії коронки зуба. Поверхня емалі зуба, який щой ву. Проліферація та відокремлення внутрішніх емалевих клітин да но прорізався, вкрита тонкою безструктурною оболонкою (кутикула ють поштовх до диференціації шару одонтобластів на верхівці сосоч емалі), яка тісно пов'язана з мембраною емалевих призм і є залиш ка, а відкладення тонкого шару дентину у свою чергу є необхідною ком зовнішнього емалевого епітелію. Після прорізування зуба вона умовою для початку утворення емалі. У процесі розвитку емалі ви швидко стирається, залишаючись лише на контактних поверхнях діляють дві фази: утворення органічної основи емалевих призм (так зубів.

званої матриці емалі), первинне звапнування, а також дозрівання Друга фаза розвитку емалі — дозрівання триває приблизно З емалі, яке полягає в остаточному звапнуванні емалевих призм.

міс. Вона полягає у зменшенні вмісту води і органічних речовин, на Процесу формування емалі передує зміна морфологічної та копиченні та кристалізації мінеральних солей.

фізіологічної полярності амелобластів. Вона полягає у переміщенні Незріла емаль, яка утворена секреторними енамелобластами і ядра зовні, а клітинних органел, навпаки, досередини, в бік дентину.

піддалася первинній мінералізації, на 65% складається з води, ор Зміна фізіологічної полярності амелобластів, коли ядро та органели ганічних речовин — 20%, мінеральних — лише 15%. Кристали гідро міняються місцями, пояснюється тим, що на цей час у зубний міше мають розміри нм, а щільність розташування чок вростає достатня кількість судин (кровоносних капілярів), і по на 1 мкм2. Така емаль має консистенцію хряща і не здатна виконува живні речовини надходять в амелобласт не з боку зубного а ти свою функцію. Дозрівання емалі супроводжується ззовні — з боку зубного мішечка. Крім того, погіршуються умови жив вмісту мінеральних речовин (до 96%), розміру кристалів гідроксіа лення (трофіки) амелобластів з боку зубного сосочка внаслідок патиту до нм, відповідно щільність розташування змен відкладень на його верхівці дентину.

шується до 560 на 1 мкм2, процес дозрівання емалі продовжується і У першій фазі розвитку емалі амелобласт унаслідок складних після прорізування зуба.

перетворень формує емалеву призму, що є основним структурним Зріла емаль на 95-96% складається з мінеральних солей і на елементом емалі. Цей процес розпочинається з утворення в апікаль 1-2% — з органічних речовин. Майже вся вона складається з щільно ному відділі амелобласта, що звернений до дентину, короткого ци розташованих кристалів гідроксіапатиту. Унаслідок процесу дозрі топлазматичного відростка.

вання найвищий рівень мінералізації емалі спостерігається в її по Синтез білків емалі — амелогенінів та відбувається верхневому шарі, а в напрямку емалево-дентиного сполучення він на елементах гранулярної ендоплазматичної сітки. У комплексі знижується.

Гольджі білки емалі дозрівають і формують секреторні гранули, що Особливістю що суттєво відрізняє від дентину, цемен надходять у цитоплазматичний відросток. Коли довжина цих ту й кістки, є та, що її мінералізація відбувається надзвичайно швид відростків досягає 20 мкм, починається звапнування і утворення ема ко після секреції — період часу, що розділяє ці процеси, складає лише левих призм. Поверхня прилеглого дентину при цьому стає нерівною, хвилини. Тому при відкладенні емалі у неї практично відсутній не що забезпечує щільне сполучення емалі з дентином.

мінералізований попередник (передемаль).

Розвиток тимчасових і постійних зубів Важливу роль у мінералізіції емалі відіграють білки, що ви- тимчасових різців (крім пришийкової ділянки), повністю зливають робляють енамелобласти. Вони виконують низку функцій, а саме: ся щічні горбки перших тимчасових великих кутніх зубів, чіткіше являються язикові горбки, процес мінералізації поширюється на 1) беруть участь у зв'язуванні іонів кальцію і регулюють транс апроксимальні поверхні перших тимчасових молярів. Інтенсивніше порт секреторними відбувається мінералізація дистально-язикових горбків других тим 2) створюють первинні ділянки нуклеації (ініціації) при форму часових великих кутніх зубів.

ванні кристалів 3) сприяють орієнтації кристалів гідроксіапатиту, які ростуть;

На момент народження у дитини майже повністю сформовані 4) формують середовище, яке забезпечує утворення великих кри- коронки центральних тимчасових різців, меншою мірою - бічних сталів гідроксіапатиту та щільне укладення в емалі. різців, половина коронки тимчасових іклів, жувальні поверхні тим часових молярів і медіально-щічні горбки перших постійних моля Білки емалі не є колагеновими, що також відрізняє емаль від Пришийкова ділянка різців, присінкова, пришийкова та апрок інших звапнованих тканин організму людини. Основними білками симальна поверхні іклів, язикова поверхня перших тимчасових мо емалі в період її секреції є амелогеніни, які складають 90% білків, що лярів, а також борозни всіх тимчасових зубів мінералізовані не по виділяють енамелобласти. Друга група білків емалі — це енамелі вністю.

ни, які зв'язуються з кристалами гідроксіапатиту.

У міру дозрівання емалі найбільша концентрація білків у ній Остаточне дозрівання емалі відбувається вже після прорізуван зберігається в периферійному шарі емалевих призм, що традиційно ня зуба, особливо інтенсивно упродовж 1-го року після прорізуван називають оболонкою. ня. Основним джерелом надходження неорганічних речовин до емалі Звапнування емалі тимчасових зубів починається на 4 — 5-му є слина, проте деяка кількість може надходити і з боку дентину. З місяці ембріонального розвитку. На 18 — 19-му тижні (4,5 міс) вагіт- огляду на це особливе значення для повноцінної мінералізації в цей ності звапновується різальний край та 1/3 коронки різців, різальний період має мінеральний склад слини і, зокрема, наявність у ній необ край іклів і медіально-щічний горбок перших тимчасових великих хідної кількості іонів кальцію, фосфору, фтору. Упродовж усього жит кутніх зубів. тя емаль бере участь в обміні іонів, піддаючись процесам демінералі зації (видалення мінеральних речовин) і ремінералізації (повторне У 20-25 тиж (6 міс) вагітності триває мінералізація різців, май надходження мінеральних речовин), збалансованим у фізіологічних же повністю завершується звапнування різального краю іклів, при умовах.

скорюється мінералізація щічних горбків перших тимчасових вели ких кутніх зубів, виникають ділянки звапнування язиково-медіаль Під час свого розвитку зуби реагують на всі зміни, які відбува них горбків, починається мінералізація щічно-медіальних горбків ються в організмі дитини. Усе, що порушує і затримує ріст дитини, других тимчасових великих кутніх зубів.

затримує також ріст, розвиток і прорізування зубів.

У 26 тиж (7 міс) вагітності триває мінералізація тимчасових На процеси повноцінного формування і первинної мінералізації різців та іклів, щічні горбки перших тимчасових великих кутніх зубів твердих тканин зуба у період внутрішньощелепного розвитку впли майже зливаються, виникають перші ознаки мінералізації дисталь вають гострі та хронічні хвороби матері (ревматизм, гіпертонічна хво но-щічних горбків других тимчасових великих кутніх зубів.

роба, нефропатія, ендокринна патологія, вади серця, психічні трав У 32 тиж (8 міс) вагітності продовжується мінералізація тимча- ми, вірусні хвороби, токсикоз вагітності тощо). Чинниками високого сових різців та іклів. Зливаються щічні горбки перших тимчасових ризику розвитку вад твердих тканин і карієсу тимчасових зубів є па великих кутніх зубів. Формується верхівка медіально-язикових ління і зловживання матір'ю алкогольними напоями.

горбків других тимчасових молярів.

Насичення емалі мінеральними компонентами порушується у У 36 тиж (9 міс) вагітності звапнування охоплює всі поверхні недоношених дітей умов патологічних пологів, у дітей, котрі Розвиток тимчасових і постійних зубів рюється від його верхівки до основи. Водночас ця сполучна тканина несли різні хвороби у період та грудному віці (рахіт, проростає кровоносними судинами та нервами.

гіповітаміноз, хвороби шлунка і кишок, туберкульозна інтоксикація, Прорізування зубів хронічне голодування тощо).

Прорізування — це процес вертикального переміщення зуба з Розвиток пульпи зуба. Пульпа розвивається із мезенхіми зуб місця його закладення й розвитку в середині щелепи до появи корон ного сосочка. Цей процес розпочинається з його верхівки, де вже ут ки в ротовій порожнині (мал. 2). Прорізування тимчасових зубів по ворився дентин. Одночасно відбувається диференціація мезенхімних чинається на місяці життя і закінчується до 2,5-3 років клітин у центральній частині зубного сосочка. Більша частина клітин мезенхіми перетворюється на фібробласти, які починають виділяти компоненти міжклітинної речовини. У ній накопичується колаген Ознаками фізіологічного прорізування зубів є: своєчасність, по спочатку у вигляді ізольованих фібрил, які згодом утворюють волок- слідовність щодо певних груп зубів і парність.

на. У міру дозрівання пульпи в ній зменшується кількість глікозамі- Першими прорізуються нижні центральні різці, потім — ан ногліканів. тагоністи, наступними — нижні бічні різці, за якими — верхні бічні З розвитком зубного зачатка процес диференціації мезенхіми Таблиця 1. Терміни розвитку тимчасових зубів (за 1988) зубного сосочка і перетворення на пухку сполучну тканину Таблиця 2. Середній вік прорізування тимчасових зубів Р. Іллінгворт, 1997) а Мал. 2. Розвиток і прорізування тимчасових і постійних зубів та формування альвеол:

— формування кореня тимчасового нижнього різця та його альвеоли у ди тини віком 7 міс;

закінчення формування кореня та його альвеоли тимчасового зуба 2, років;

зачаток постійного зуба знаходиться в окремій альвеолі;

в — прорізування постійного зуба, руйнування кісткової перегородки між аль веолами і початок резорбції кореня тимчасового зуба у дитини 7 років.

1 — тимчасовий зуб;

2 — зачаток постійного зуба;

3 — ясна Розвиток тимчасових і постійних зубів різці. До 10-12 міс життя прорізуються всі 8 різців. Після невеликої пе зубного сосочка, яка диференціюється. При цьому фібро-бласти вироб рерви (2-3 міс) з'являються перші тимчасові моляри, за ними — ікла ляють велику кількість основної речовини, об'єм тканини на верхівці (нижні й верхні), останніми прорізуються другі великі кутні зуби. Наве сосочка збільшується, створюється тиск всередині зубного зачатка, що дені терміни прорізування зубів можуть варіювати від 4 міс до 2 років примушує зуб рухатись до вільного краю ясен.

(раннє прорізування) або від 8-Ю міс до 3-3,5 року (пізнє прорізуван Теорія перебудови кістковоїтканини. Згідно цією теорією прорізу ня).

вання зубів зумовлене поєднанням процесів відкладення і резорбції час прорізування коронка амело-бластів кісткової тканини в стінці альвеоли. Вважають, що новоутворена кісткова та інших клітин емалевого органа, які утворюють кілька шарів кубічно тканина на дні зубної альвеоли здатна виштовхувати зуб у бік ротової го епітелію. Кісткова тканина над коронкою резорбується. Залишки еп порожнини. Проте більшість дослідників вважають, що утворення та ітелію емалевого органа зливаються з епітелієм ротової порожнини, ут резорбція кістки навколо кореня зуба є наслідком, а не причиною його ворюючи щільний епітеліальний вузол. Його центральні клітини деге прорізування.

нерують, унаслідок чого формується канал проростання, через який про Теорія тяги періодонту останнім часом набула значного поширен ходить коронка. Таким чином, під час прорізування зуб практично не ня. Згідно з цією теорією основним механізмом, що забезпечує прорізу контактує зі сполучною тканиною власної пластинки слизової оболон вання зубів, є формування періодонту. Фібробласти, що входять до скла ки, не руйнує її структурних елементів, зокрема кровоносних судин. Саме ду періодонту, розташовуються ланцюжками, сполучаючись між собою тому цей процес не супроводжується кровотечею.

за допомогою десмосом. Ці клітини характеризуються розвиненим ци У процесі прорізування за рахунок залишків епітелію емалевого тоскелетом із вираженою сіткою активних філаментів. Останні зв'язу органа та епітелію ротової порожнини утворюється яка вкри ються з певними ділянками цитолеми, до яких також приєднуються ває емаль, а також забезпечує сполучення між емаллю та яснами. Від фібронектин (адгезивний позаклітинного матриксу) і ко щільності зубо-ясенного сполучення залежить нормальний і ясен, і лагенові волокна. Така будова свідчить про те, що фібробласти можуть періодонту. У разі проникнення через цей бар'єр хвороботворних бак скорочуватися, а сила, при цьому розвивається, передається на ділян терій може виникати гінгівіт або пародонтит.

ки прикріплення колагенових волокон. Унаслідок цього зуб рухається Запропонована значна кількість теорій щодо механізму прорізуван відносно стінок зубної комірки (альвеоли). Підтвердженням цього ме ня зубів. Найпоширенішими з них є такі:

ханізму прорізування є експерименти, в яких навмисно порушували теорія росту кореня (Хантер, 1870);

синтез колагенових волокон. Наприклад, у тварин з гіповітамінозом С теорія підвищення гідростатичного тиску в періапікальній зоні і прорізування зубів уповільнювалося, а іноді припинялося. Проте навряд чи описаний механізм єдиний. Слід погодитися з думкою тих авторів, теорія перебудови кісткової тканини (Кац, 1940);

які вважають, що прорізування зубів — це складний процес, який по теорія тяги періодонту. єднує дію кількох механізмів.

Теоріяросту кореня зуба пояснює прорізування що корінь, Прорізування тимчасових зубів є одним із фізіологічних показників який росте, впирається в нерухоме дно кісткової альвеоли і ніби виш загального стану здоров'я дитини, її розвитку і росту. Якість харчуван товхує зуб із неї. Проте ця теорія має низку недоліків. Вона не може по ня, санітарно-гігієнічні умови, патологічні стани у дитини (рахіт, гіпові яснити складні переміщення зачатків деяких зубів у щелепі до початку таміноз, диспепсія, інтоксикація ін.) істотно впливають на процес про прорізування, а також прорізування зубів із несформованим коренем.

різування зубів. Так, безладне прорізування зубів з порушенням Теорія гідростатичного тиску. Згідно з цією теорією ріст кореня проміжків між появою певних груп зубів може бути ознакою рахіту у сприяє прорізуванню зубів, а навпаки, корінь розвивається у зв'язку з прорізуванням зуба. Причина прорізування закладена в самій тканині Розвиток тимчасових і постійних зубів Формування кореня і періодонту Формування кореня зуба починається перед його прорізуван ням, тобто в постембріональний період. Він починається до прорізу вання зуба і триває деякий час після нього. На цей час коронки тим часових зубів в основному сформовані. У ділянці країв емалевого орга на клітини внутрішнього та зовнішнього емалевого епітелію зберіга ються, інтенсивно розмножуються і перетворюються так звану еп ітеліальну кореневу піхву Гертвіга, яка відіграє важливу роль в утво ренні кореня зуба (мал. 3).

Клітини епітеліальної піхви глибоко вростають у прилеглу ме зенхіму, відокремлюючи ту ділянку, якої згодом утворюється корінь зуба. Таким чином, емалевий орган, який в основному відповідає за утворення емалі, відіграє важливу роль і у визначенні зовнішньої форми коронки та коренів майбутнього зуба.

Мезенхімні клітини зубного сосочка, які зсередини прилягають до піхви Гертвіга, перетворюються на дентинобласти, що беруть участь в утворенні дентину кореня. Після виникнення дентину шар епітеліальних клітин піхви Гертвіга втрачає свою безперервність, роз падається на окремі епітеліальні острівці, зв'язані між собою пере тинками. Більшість острівців розсмоктується і зникає, деякі залиша ються і з них утворюються так звані острівці (епітеліальні Мал. 3. Схематичне зображення апікальної частини кореня, що формується:

перлини) — епітеліальні залишки на поверхні кореня в 1 - одонтобласти;

2 - дентин;

З - предентин;

4 - цемент;

5 - цементобласти;

Вони можуть бути джерелом розвитку 6 - епітеліальна діафрагма;

7 - одонтобласти, що диференціюються;

8 - епі Складніший розвиток кореня відбувається в багатокореневих теліальні острівці Малассе;

9 — зубний сосочок;

10 — кровоносна судина;

зубний мішечок;

12 — зубна (кісткова) альвеола, що розвивається;

13 — періо зубах. Спочатку утворюється єдиний широкий кореневий канал, який донт, що розвивається;

14 — фібробласт у процесі розвитку розділяється на два або три рукави залежно від виду зуба.

Дентин кореня відрізняється за хімічним складом від коронко Розвиток цементу. Після розпаду піхви Гертвіга мезенхімні вого дентину, він менше мінералізований, колагенові фібрили не ма клітини зубного мішечка стикаються з дентином кореня. При цьому ють чіткої орієнтації, швидкість його утворення дещо нижча.

вони перетворюються на цементобласти (клітини, аналогічні осте Під час формування кореня край епітеліальної кореневої піхви, областам), які починають відкладати цемент на поверхню кореня зуба.

що росте, може зустріти на своєму шляху кровоносну судину або нерв.

Утворення цементу відбувається в постембріональний період беспо У такому разі він обростає по краях ці структури і в цій ділянці коре середньо перед прорізуванням за типом періостального остеоге ня згодом виникне дефект дентину — додатковий (латеральний) ка незу. Цемент за своєю структурою подібний до грубоволокнистої нал кореня зуба, що поєднує пульпу з періодонтом. Такі канали мо кістки. Цементобласти за своєю будовою не відрізняються від остео жуть стати шляхами поширення інфекції.

Розвиток тимчасових і постійних зубів бластів. Вони утворюють колагенові волокна та основну речовину, но впливають функціональні подразники, саме тому в цей період до що мінералізується з утворенням кристалів гідроксіапатиту. З роз цільно давати жувальні навантаження для забезпечення повноцін витком міжклітинної речовини цементобласти перетворюються на ного розвитку жувальних і мімічних м'язів, щелеп, тканин цементоцити.

Починаючи з 5-6 років відбувається заміна тимчасового прику Спочатку утворюється цемент, який не містить клітин (без су на постійний. Цьому передує ріст зачатків постійних зубів і фізіо або первинний);

він повільно відкладається у міру про логічне розсмоктування коренів тимчасових зубів.

різування зуба, покриваючи 2/3 поверхні кореня, що розташована Унаслідок вертикального просування постійного зуба в щелепі ближче до коронки.

він починає тиснути на кісткову пластинку,що відокремлює його від Після прорізування зуба утворюється цемент, який містить комірки тимчасового зуба. У сполучній тканині, розташованій у цьо клітини (клітинний, або вторинний). Клітинний цемент розташова му місці, диференціюються остеокласти, які активно резорбують ний в апікальній третині кореня. Він утворюється швидше, ніж без кісткову тканину.

клітинний, але за ступенем мінералізації поступається йому. Утво У процесі подальшого росту постійний зуб тисне на корінь тим рення вторинного цементу є безперервним процесом, унаслідок часового зуба. У сполучній тканині навколо кореня також диферен його шар з віком стовщується.

ціюються остеокласти (точніше — одонтокласти), які починають ре Розвиток періодонту і кісткової альвеоли. Періодонт утво зорбувати корінь тимчасового зуба. Ці гігантські багатоядерні кліти рюється з мезенхіми зубного мішечка паралельно з утворенням ко ни виникають швидше за все внаслідок злиття мононуклеарних реня. Після утворення цементу з мезенхімних клітин внутрішнього клітин макрофагальної лінії. Вони розташовуються на поверхні ко шару зубного мішечка решта клітин його зовнішнього шару дифе реня зуба, в лакунах, мають значні розміри, цитоплазма містить ренціюється у фібробласти і дає початок утворенню щільної сполуч численні мітохондрії та лізосоми. Початковий етап руйнування тка ної тканини періодонту. Пучки колагенових волокон періодонту од нин кореня зуба (цементу і дентину) одонтокластами полягає в де ним кінцем замуровуються в основну речовину цементу, другим — мінералізації;

в подальшому відбувається позаклітинне руйнування переходять до основної речовини альвеолярної кістки. Завдяки цьо і внутрішньоклітинне перетравлювання продуктів розпаду му корінь щільно прикріплюється до стінки кісткової альвеоли.

органічного матриксу. Під час резорбції дентину процес його руйну Товщина пучків волокон періодонту зростає тільки після про- вання прискорюється внаслідок того, що відростки одонтобластів різування зуба і початку його функціонування. Упродовж усього глибоко проникають у дентинні канальці.

життя відбувається постійна перебудова періодонту відповідно до Розсмоктування коренів тимчасових зубів починається з тієї умов навантаження, що змінюються.

ділянки кореня, до якої ближче розташований зачаток постійного Формування кореня і періодонту в тимчасових зубах триває від зуба. Тому потрібно знати розташування зачатків постійних зубів років (різці) до 2-2,5 років (ікла, великі кутні зуби) після про щодо коренів відповідних тимчасових зубів. Зачатки постійних фрон різування.

тальних зубів розташовуються біля язикової поверхні коренів тим Наступним етапом розвитку тимчасових зубів є період стабіл часових зубів, причому ікла значно далі від коміркового краю щеле ізації.

пи, різці. Зачатки малих кутніх зубів розташовані між коренями Період стабілізації це період розвитку функціонально повно- тимчасових великих кутніх, на нижній шелепі — ближче до заднього цінного тимчасового прикусу. Він характеризується тим, що всі тка- кореня, на верхній — до дистально-щічного і далі від піднебінного нини зуба та його корінь повністю сформовані і перебувають у ста- кореня.

більному стані. Цей період триває у середньому 2,5-3 роки. Водно В однокореневих тимчасових зубах ділянка розсмоктування спо час на процеси росту і формування жувального апарату дитини істот Розвиток тимчасових і постійних зубів чатку виникає на язиковій поверхні кореня, а потім охоплює корінь з Розвиток постійних зубів усіх боків і поширюється в напрямку від верхівки кореня до коронки зуба. Язикова поверхня розсмоктується більше, ніж губна, тому на рентгенограмі на цьому місці виявляється коса лінія.

У процесі розвитку і формування постійних зубів У тимчасових великих кутніх зубах процес розсмоктування по чотири періоди: 1-й — внутрішньощелепного розвитку;

2-й про чинається з внутрішньої поверхні коренів, тобто з тієї, що повернута різування;

3-й — формування і росту коренів та 4-й ста до міжкореневого проміжку, де розташований зачаток постійного білізації.

зуба. Іноді розсмоктування повернутої до зачатка поверхні кореня Період внутрішньощелепного утворення настільки виражене, що резорбція досягає кореневого каналу. Корінь постійних зубів є сама зубна пластинка, з якої розвиваються зачат зуба стоншується, проте має нормальну довжину. Дистальна поверх ки тимчасових зубів. Починаючи з 5-го місяця ембріогенезу, вздовж ня кореня резорбується пізніше.

нижнього краю зубної пластинки, позаду кожного зачатка тимчасо Якщо зачаток постійного зуба відсутній, то розсмоктування ко вого зуба утворюються емалеві органи постійних зубів. Ці зуби ще реня відповідного тимчасового зуба відбувається не завжди або не на називають замінними, оскільки вони замінюють відповідні тимчасові всю довжину і з меншою інтенсивністю. Такі тимчасові зуби можуть зуби. Необхідно пам'ятати, що у дітей немає премолярів, тому мо довго перебувати у щелепі.

лочні моляри в подальшому змінюються на постійні премоляри. Як і Пульпа тимчасового зуба в період його резорбції бере активну під час розвитку молочних зубів, в емалеві органи постійних зубів участь у процесах руйнування зуба. У ній диференціюються остео вростає мезенхіма і утворюється зубний сосочок. Навколо нього ви кластоподібні клітини, що здійснюють резорбцію і ден никає зубний мішечок. Раніше зуби закладаються різці та ікла.

тину з боку пульпи зуба. Процес розпочинається в корені, а потім Усього є 20 зачатків замінних постійних зубів. Спочатку зачатки цих охоплює коронкову пульпу. Тимчасові великі кутні з ураженою зубів лежать у кісткових альвеолах, спільних із зачатками молочних пульпою змінюються раніше, такі самі зі здоровою пульпою.

зубів. Але згодом між ними виростає кісткова перегородка. Таким Процеси резорбції кореня тимчасового зуба призводять до втра чином, утворюються окремі комірки для молочного і постійного зуба.

ти його зв'язку зі стінкою альвеоли і виштовхування його коронки в Одночасно зубна пластинка продовжує рости в обох щелепах ротову порожнину. Видалення коронки найчастіше відбувається під дозаду. По її краю утворюються емалеві органи молярів. У них немає дією жувальних сил. При цьому може виникнути слабка кровотеча з попередників серед молочних зубів, тому ще називають додатко пошкоджених дрібних судин. Грануляційна тканина, що утворюєть вими емалевими органами.

ся на місці розташування коронки, швидко На тижні вагітності починає формуватися зачаток Випадіння тимчасових зубів відбувається, як правило, симетрич першого постійного великого кутнього зуба. Дещо пізніше, на 8-му но на правій і лівій половинах щелеп;

у дівчаток цей процес відбу місяці внутрішньоутробного розвитку, відбувається закладення за вається швидше, ніж у хлопчиків. На нижній щелепі всі зуби, за ви чатків постійних різців та іклів. Таким чином, 16 постійних зубів зак нятком других тимчасових молярів, випадають швидше. Процес ви ладаються в ембріональний період.

падіння зубів — генетично зумовлений.

Процеси звапнування твердих тканин постійних зубів почина ються переважно після народження дитини. Найпершим мінералі зується 6-й зуб, або перший великий кутній. На 9-му місяці внутріш ньоутробного розвитку звапновується медіально-щічний горбок цьо го зуба. На 2-му місяці життя дитини мінералізації піддаються всі горбки жувальної поверхні, на 9-му місяці — вся жувальна поверхня, Розвиток тимчасових і постійних зубів в 3 роки — коронка зуба, в 4 роки відбувається звапнування біфур верхні, у 12 років закінчується внутрішньощелепне формування ко кації коренів і починається формування, яке закінчується в років.

ронки.

Мінералізація постійних центральних різців верхньої і нижньої Терміни мінералізації усіх постійних зубів можуть дещо варію щелеп починається на місяці життя дитини. До 9 міс звапно вати.

вується 1/3 коронок, до 2 років — половина коронок. До 3 років ко Таким чином, розвиток постійних і тимчасовргх зубів відбуваєть ронки різців сформовані на 3/4, а в 4 роки виникають ознаки утво ся однотипно, проте в різний час. У період, коли в тимчасових зубах рення шийок зубів, а потім і коренів. Закінчується формування ко відбуваються останні стадії розвитку, в щелепах є зачатки постійних ренів у років.

зубів, що перебувають на більш ранніх стадіях.Тому в період від 3 до Звапнування постійних бічних різців нижньої шелепи почи 6-7 років в обох щелепах можна виявити від 48 до 52 зубів.

нається на 3-4-му місяці життя, а верхньої шелепи — на Розвиток постійних зубів у цілому відбувається повільніше, місяці. У 2 роки розмір бічних різців на верхній і нижній щелепах тимчасових. Так, наприклад, період формування тимчасових різців стає однаковим і становить 7 мм. У 4 роки закінчується мінералізація становить 2 роки, а постійних — близько 10 років.

коронки зубів і виникають ознаки утворення шийок, наприкінці 5-го Заміна тимчасових зубів на постійні починається у віці 5-6 років, року життя починається формування коренів зубів, яке завершуєть після прорізування перших постійних великих кутніх зубів, не ся в 10-11 років.

мають тимчасових попередників. Цей період триває до 12 років і дістав Звапнування постійних іклів починається 4-5-му місяці жит назву періоду змінного прикусу. Заміна тимчасових зубів відбувається тя. У 9 міс у них мінералізована верхівка коронки. З віком розвиток у тій самій послідовності, що прорізування.

іклів уповільнюється. У 1,5 року висота коронки становить 4,5 мм, у Період прорізування постійних зубів у разі правильного роз 2 роки — 7 мм, у 3 роки сформованими є 2/3 коронок, у 6 років утво витку дитини збігається з часом випадання тимчасових зубів (табл.З).

рюються шийки зубів, 8-му році починається формування коренів, Після прорізування постійних зубів настає період формування яке завершується в років.

та росту коренів і періодонту. Він триває близько 3,5-5 років залеж У перших малих кутніх зубах вогнища мінералізації виникають но від групової належності зуба.

у 1,5-2 роки, у 4 роки мінералізовано 1/2 коронок, у 6 років сформо У процесі формування кореня як постійного, так і тимчасового вано 3/4 коронок, у 7 років починається ріст коренів, у років зуба на рентгенограмі розрізняють 5 стадій: — незавершеного цей процес закінчується.

росту кореня в довжину;

2-га — несформованої верхівки кореня;

Зачаток другого малого кутнього зуба виникає у 2 роки, у 2, 3-тя — незакритої верхівки кореня;

4-та — несформованого періодон року виявляються два вогнища мінералізації, у 5 років сформована ту;

5-та — сформованого кореня і періодонту.

1/4 коронки, у 6 років — 1/2, в 7 років — уся коронка, у 9 років почи На корінь в різному має різну нається звапнування кореня зуба, у 12-14 років завершується фор довжину. На рентгенограмі ця стадія характеризується наявністю мування кореня.

двох паралельно розташованих світлих смужок, що починаються від Зачаток другого постійного великого кутнього зуба виникає у коронки зуба, поступово звужуються і закінчуються двома вістрями.

2,5 року, в 3 роки піддаються горбки, а в 4 роки — вся Така будова кореня зумовлює хід кореневого каналу, який у цей пе жувальна поверхня, в 6 років половина коронки, у 8 років — уся ко ріод поступово розширюється в напрямку верхівки кореня, що фор ронка, у 9 років формується біфуркація і починає рости корінь, фор мується, і на рентгенограмі має вигляд лійки. У нижньому відділі мування якого завершується в 15-16 років.

канал зливається з ділянкою округлої форми, що має чіткі контури.

Зачаток третього постійного великого кутнього зуба формуєть Ця ділянка має назву зони росту і за зовнішнім виглядом нагадує гра ся в 5 років, у 8 років починається звапнування його жувальної по нульому. З формуванням кореня вона зменшується і в стадії незак У стадії незакритої верхівки стінки його мають таку будову, як і в стадії верхівки. Проте стінки його товщі і ділянці верхівки кореня не повністю зімкнуті. Тому на рентгено грамі чітко виявляється проекція верхівкового отвору, якої у сфор мованому корені немає. Кореневий канал широкий, але з меншим діаметром біля верхівки кореня, а не біля шийки зуба. Періодонталь на щілина стає видимою також у ділянці верхівки кореня, де вона ширша, ніж в інших відділах кореня.

Ширшою періодонтальна щілина залишається ще певний час після того, як верхівка кореня зуба завершить увесь розвиток. Ця ста дія формування кореня дістала назву стадії періо донту. Згідно з даними літератури, розширена періодонтальна щіли на виявляється у ділянці Ці зубів у віці від 7 до років, 62|26 8 до 1 у зубах - від до 16 років, у зубах від 13 до 17 років.

У стадії сформованого кореня і періодонту (стабілізації) періо донтальна щілина має рівномірну товщину на всьому протязі кореня — від шийки зуба до його верхівки. Верхівковий отвір на рентгено грамі не виявляється. Зміни ширини періодонтальної щілини в бік зменшення або збільшення в стадії стабілізації свідчать про наявність патологічного процесу в періодонті.

ритої верхівки зникає, а замість неї певний час помітно розширену періодонтальну щілину. Тільки-но корінь досягає нормальної дов жини, починається формування його верхівки.

Рентгенологічна картина верхівки кореня і тканин, що оточують, має такий вигляд: стінки кореня розташо вані паралельно, товщина поступово зменшується, закінчуючись вістрями. Кореневий канал вужчий у ділянці, що прилягає до порож нини зуба, і ширший біля верхівкового отвору, який формується. Це надає йому лійкоподібного вигляду. Періодонтальна щілина має од накову товщину по всій довжині кореня. Біля верхівки кореня вона зливається із зоною росту. Верхівковий отвір дуже широкий.

Гістологічна будова твердих тканин тимчасових і постійних зубів никності емалі неоднакова в різні вікові періоди, з розвитком зуба вона зменшується в такій послідовності: емаль зуба, що не прорізав Гістологічна будова твердих ся емаль тимчасового емаль постійного зуба в особи мо лодого віку емаль постійного зуба в людини похилого віку.

тканин тимчасових і Емаль складається з емалевих призм, міжпризмової речовини і покрита кутикулою.

постійних зубів Емалеві призми — це основні структурно-функціональні оди ниці емалі. Вони проходять пучками через всю товщу емалі, розта шовані переважно перпендикулярно до емалево-дентинного сполу чення, дещо вигнуті у вигляді букви 5. Форма призм на поперечному розрізі овальна, полігональна або найчастіше — арочна (у вигляді Будова емалі замкової щілини) (мал. 4). Діаметр становить 3-5 мкм. Вважають, що діаметр емалевих призм збільшується від емалево-дентинного спо Емаль — найтвердіша тканина людського організму, яка покри лучення до поверхні емалі приблизно у 2 рази, тому зовнішня повер ває коронку та шийку зуба. Вона розташована поверх дентину, яким хня емалі більша, ніж внутрішня.

тісно пов'язана структурно і функціонально як у процесі розвитку зуба, так і після завершення його формування. Товщина емалі мак- Основні неорганічні компоненти мінералізованих тканин (відсоток сухої маси;

за 6. 1985) симальна в ділянці жувальних горбків постійних зубів, де вона дося гає мм, на апроксимальних поверхнях постійних зубів вона складає 1-1,3 мм. Тимчасові зуби мають шар емалі, що не перевищує 1 мм. Найтонший шар емалі покриває шийку зуба — 0,01 мм.

Емаль містить 95 % мінеральних речовин, 1,2 % — органічних, 3,8% води, як такої, що зв'язана з кристалами та органічними компо нентами, так і вільної (табл. 4). Щільність емалі знижується від по верхні до емалево-дентинного сполучення і від різального краю до шийки. твердість максимальна на різальному краї. Колір емалі за лежить від її товщини та прозорості. Там де шар емалі тонкий, зуб здається жовтуватим, тому що просвічує дентин. Варіації ступеня мінералізації емалі проявляються змінами забарвлення. Так, ділян ки гіпомінералізованої емалі виглядають менш прозорими, ніж ото чуюча емаль. Саме тому тимчасові зуби, емаль яких мінералізована менше, виглядають білішими, Емаль не містить клітини і не здатна регенерувати в разі пошкод ження, проте в ній постійно відбувається обмін речовин (переважно іонів), які надходять із слини і з боку прилеглих зубних тканин (ден тину, пульпи).

Емаль проникна в обох напрямках, найменшу проникність ма ють її зовнішні, звернені в ротову порожнину, поверхні. Ступінь про ЗО Гістологічна будова твердих тканин тимчасових і постійних зубів Емалеві призми складаються із щільно укладених кристалів пе вається в послідовності:

реважно гідроксіапатиту - та восьмикальцієвого спочатку в ділянці оболонок фосфату — • Зустрічаються й інші види молекул, емалевих призм, потім — в яких вміст атомів кальцію варіює від 6 до 14.

міжпризмової речовини і Кристали в зрілій емалі приблизно в 10 разів більші, ніж у ден лише потім самих призм.

тині, цементі і кістці. товщина становить 25-40 нм, ширина — На поздовжніх шліфах 40-90 нм, довжина - 100-1000 нм.

емалі в одних ділянках ема Кожний кристал покритий гідрат леві призми розтинаються ною оболонкою завтовшки близько вздовж в інших 1 нм. Між кристалами є мікропрос уперек (діазони). Чергу тори, заповнені водою (емалевою вання і діазон на по рідиною), що є носієм молекул та здовжніх шліфах емалі вивченні у відбитому Органічний матрикс, пов'яза- зумовлює появу і ний з кристалами, під час утворення темних смужок завширшки емалі забезпечує процеси росту й приблизно 100 мкм, орієнтації. У міру дозрівання емалі дикулярних до поверхні він майже повністю втрачається, збе- Мал. 5. Схематичне зображення смужок-.

рігається у вигляді дуже тонкої три ЛР- лінії Ретціуса;

СГШ- смужки Гунтера- Гунтера-Шре мірної білкової сітки, волокна якої Д - дентин;

Ц - цемент;

П - пульпа гера (мал. 5).

розташовані між кристалами.

Поряд із цим на шліфах Призми характеризуються чер визначається інший малюнок, утворений емалевими смужками, або гуванням світлих і темних смуг з лініями Ретціуса. На поздовжніх шліфах вони мають вигляд симет інтервалом 4 мкм, що відображують Мал. 4. Електронна мікроскопія добову періодичність формування ричних арок, що йдуть косо від поверхні емалі до емалево-дентинно поперечного розрізу емалевих Вважають, що темні і світлі го сполучення. На поперечних зрізах вони мають вигляд концент призм у зрілій емалі ричних кіл і нагадують кільця росту на стовбурах дерев. Лінії Ретціу ділянки емалевої призми мають са є ростовими лініями емалі. появу пов'язують із періодичністю різний рівень мінералізації.

процесів звапнування емалі (приблизно 1 тиж). Лінії Ретціуса найч Найбільш периферійна частина кожної призми є оболонкою іткіше простежуються в емалі постійних зубів, менше в призми. Це вузький шар маломінералізованої речовини, що містить натально утвореній емалі тимчасових зубів і зовсім непомітні в пре більшу кількість білка. Оболонка призми — не самостійне утворен натальній емалі.

ня, а лише частина самої призми.

лінія — це дуже добре помітна ростова лінія емалі, Емалеві призми оточує міжпризмова речовина, товщина якої що відповідає перинатальному періоду тривалістю 1 тиж і більше, дуже незначна (не перевищує 1 мкм). Ступінь мінералізації міжприз коли порушується утворення емалі. Ця лінія визначається в усіх тим мової речовини нижчий, ніж емалевих призм, але вищий, ніж в обо часових зубах і в першому постійному молярі і має вигляд темної сму лонок емалевих призм. З огляду на це емалі відбу ги, що поділяє емаль, утворену до і після народження.

Емалеві пластинки і пучки — це ділянки емалі з недостатньо міне ралізованими емалевими призмами і міжпризмовою речовиною, в яких міститься значна кількість білків з високою молекулярною ма сою, подібних до енамеліна. Емалеві пластинки ідуть від поверхні вглиб емалі і можуть сягати емалево-дентинного сполучення, а іноді продовжуватися в дентин. Найбільше емалевих пластинок в ділянці шийки зуба. Емалеві пучки нагадують пучки трави і розташовують ся біля дентинно-емалевої межі у внутрішніх шарах емалі. Деякі дос лідники вважають, що емалеві пластинки і пучки є шляхами проник нення мікроорганізмів з поверхні емалі в її глибину і можуть мати важливе значення в розвитку карієсу.

Емаль тимчасових зубів має деякі відмінності від емалі пос тійних зубів. товщина становить приблизно половину товщини емалі постійних зубів. Емаль тимчасових зубів звапнована менше, лінії Ретціуса виражені слабко. Призми в ділянці шийки тимчасових зубів орієнтовані горизонтально, а в постійних — апікально. Шар кінцевої (безпризмової) емалі виражений слабко, тому призми доб ре видимі на поверхні емалі. В емалі тимчасових зубів багато пласти нок і пучків, на її поверхні є численні мікротріщини і пори.

Будова дентину Дентин — це звапнована тканина зуба, що утворює його основну масу і визначає його форму.

Дентин має світло-жовте забарвлення;

він твердіший за кістку та цемент, проте 4-5 разів за емаль. Зрілий дентин містить 70 % неорганічних речовин (переважно у вигляді фосфорнокислих солей кальцію та магнію), 20 % органічних (колаген І типу) та 10 % води (табл. 5).

Дентин міститься в коронці, шийці та корені зуба. Разом із пре дентином дентин утворює стінки пультової камери. У ній розташо вана пульпа зуба, яка ембріологічно, структурно і функціонально ут ворює з дентином єдиний комплекс, тому що дентин виробляється клітинами пульпи — одонтобластами і містить відростки, що містяться в дентинних трубочках. Завдяки безперервній діяльності одонтобластів відкладення дентину відбувається протягом усього Гістологічна будова твердих тканин тимчасових і постійних зубів Р І Р І Мал. 7. Електронно-мікроскопічна будова дентину: Т - дентинні канальці;

Р — перитубулярний дентин;

— інтертубулярний дентин лярну структуру, складається з колагенових волокон та однорідної Мал. 6. Схематичне зображення процесів в припульповому склеюючої речовини.

дентині: 1 — одонтобласти (тіла клітин);

2 — предентин;

З — зона мінералі Розташування волокон різне в різних відділах дентину. Відпо зованого дентину;

4 — мінералізований припульповий дентин;

5 — каль відно виділяють два шари дентину: зовнішній (плащовий) і косферити;

6 - відростки одонтобластів;

7 — інтертубулярний дентин;

8 — внутрішній (припульповий). У зовнішньому шарі переважають ко перитубулярний дентин лагенові волокна, що прямують у радіальному напрямку (волокна Корфа), у внутрішньому вони мають тангенціальній напрямок (во життя і у вигляді захисної реакції посилюється в разі пошкодження локна Ебнера). У дентині спостерігаються прояви ритмічності росту зуба (мал. 6).

у вигляді ліній Оуена, хід яких паралельний до волокон Ебнера. Лінії Дентин кореня утворює стінку кореневого канала, який відкри Оуена відповідають періодами спокою в діяльності дентинобластів, вається на верхівці одним або кількома апікальними отворами, що виникнення співпадає в часі з періодами неповного звапнування зв'язують пульпу з періодонтом. Цей зв'язок часто здійснюється і че дентину і утворення в цих ділянках дуже дрібних інтерглобулярних рез додаткові канали, які пронизують дентин кореня. Додаткові ка просторів. Такий інтерглобулярний дентин розташований переваж нали виявляються у 20-30 % постійних зубів, вони найхарактерніші но в зовнішній третині коронки паралельно дентинно-емалевому спо для премолярів (близько 55 %). У тимчасових зубах частота додатко лученню. Він містить незвапновані колагенові волокна. У разі пору вих каналів складає 70 %. У молярах дуже типовим є розташуван шення мінералізації дентину (у зв'язку з недостат ня в міжкореневому дентині, що утворює дно пультової камери.

ністю або при флюорозі) обсяг інтерглобулярного ден Дентин складається із пучків колагенових волокон, звапнова тину значно збільшується.

ної міжклітинної речовини, пронизаної дентинними канальцями, що Дентинні канальці — це тонкі трубочки, що поступово звужу містять відростки одонтобластів — відростки Томса. Між канальця ються у зовнішньому напрямку і радіально пронизують дентин від ми розташований інтертубулярний дентин (мал. 7). Дентинні ка пульпи до його периферії (дентинно-емалевої межі в коронці і це нальці мають діаметр -4 мкм. Основна речовина дентину має фібри ментно-дентинної межі в корені). За нормальних умов дентинні Гістологічна будова твердих тканин тимчасових і постійних зубів ни, тому спостерігається поступове звуження пультової порожнини.

канальці повністю заповнені волокнами Томса. У товщі дентину ка Дентин, що утворюється у сформованому зубі після прорізування, нальці розгалужуються, віддають бічні відростки, які аностомозують між собою, що особливо помітно в ділянці емалево-дентинного спо- називається вторинним дентином. Вторинний дентин утворюється лучення. Функція волокон Томса полягає в живленні речовини ден- повільніше, ніж первинний. Розташування дентинних канальців і тину і постачанні його мінеральними солями. Щільність розташуван- колагенових фібрил у ньому менш упорядковане, ступінь мінералі ня дентинних канальців значно більша на поверхні пульпи зації вторинного дентину нижчий. Відкладення вторинного дентину (45—76 тис/мм2), ніж біля емалево-дентинного сполучення відбувається нерівномірно: найбільше його утворюється в бокових (15-20 тис/мм2). При цьому відносний об'єм, що його займають ден стінках і склепінні пультової камери, а в багатокореневих зубах — в тинні канальці, становить відповідно ЗО і 4 % дентину. У корені зуба дні. Унаслідок відкладення вторинного дентину форма пультової щільність дентинних канальців у апікальному напрямку зменшуєть камери поступово змінюється: згладжуються роги пульпи, об'єм її ся майже в 5 разів.

зменшується. Швидкість утворення вторинного дентину з віком упо Завдяки значній кількості дентинних канальців дентин, незва- вільнюється.

жаючи на свою щільність, володіє високою проникністю. Це має сут- Замісти дентин (репаративний, ірегулярний, третинний) ут тєве клінічне значення, зумовлюючи швидку реакцію пульпи на по- ворюється у відповідь на дію подразників. На відміну від первинного шкодження дентину. При карієсі дентинні канальці є шляхами про- і вторинного дентину, що розміщуються вздовж всієї никнення мікроорганізмів. тинної межі, третинний формується локально — лише тими клітина ми пульпи, які безпосередньо реагують на подразник. Він може утво Окрім відростка одонтобласта, у дентинному канальці містяться ритися в будь-якому місці стінки пультової камери, але найчастіше нервові волокна, колагенові фібрили і дентинна рідина.

— в ділянці рогів пульпи. Кількість і структура замісного дентину за Саме з переміщенням рідини пов'язують чутливість дентину (так лежать від природи, інтенсивності і тривалості впливу. Він, як пра звана гідродинамічна гіпотеза чутливості дентину). Згідно із цією гіпо вило, характеризується відсутністю дентинних канальців, нерівно тезою, різні впливи на дентинні канальці (температурні, механічні, ви мірною та слабкою мінералізацією, різноманітними включеннями.

сушування тощо) зумовлюють швидкі ударні переміщення дентинної рідини, що спричиняє подразнення вільних нервових закінчень у пульпі. Склерозований дентин (прозорий) утворюється внаслідок про гресивного відкладення перитубулярного дентину в дентинних тру Перитубулярний дентин — це дентин, що безпосередньо оточує бочках, що спричиняє поступове звуження та облітерацію. Ці зміни кожну дентинну трубочку і утворює її стінку.

можуть бути пов'язані з природним процесом старіння або виникати Він характеризується підвищеним вмістом (на 40 мінераль під дією різноманітних патологічних процесів, наприклад, карієсу, них речовин порівняно з тим, що заповнює простори між трубочка стирання. Унаслідок відкладення солей вапна в дентинних каналь ми. При дентину внаслідок карієсу перитубулярний цях показники заломлення світла канальців та основної речовини ви дентин руйнується в першу чергу. Це призводить до розширення ка рівнюються такі ділянки під мікроскопом здаються прозорими. Тому нальців і підвищення проникності дентину.

такий дентин отримав назву прозорого, або склерозованого. Склеро Інтертубулярний дентин — це дентин, розташований між ден зування дентину зменшує його проникність, воно може тинними трубочками. Він представлений звапнованими колагенови період життєздатності пульпи і тому вважається своєрідною захис ми волокнами діаметром 50—200 нм.

ною реакцією.

Предентин це внутрішня, найближча до пульпи частина при пульпового дентину, який прилягає безпосередньо до шару Якщо внаслідок патологічного процесу частина дентинобластів ластів. У нормі ця ділянка дентину не звапновується і є місцем пост- з відростками гине, внутрішні кінці канальців заповнюються ірегу ійного його росту. Ріст дентину не припиняється і в дорослої лярним (замісним) дентином, а самі канальці внаслідок розпаду Гістологічна будова твердих тканин тимчасових і постійних зубів вмісту — повітрям. Такі канальці на шліфах під час спостереження в фату кальцію у вигляді гідроксіапатиту) та 30-40 % органічних (в ос прохідному світлі видаються чорними. Вони названі "мертвими трак новному колаген). Трофіка цементу відбувається дифузно, з боку тами" дентину і відповідають ділянкам із зниженою чутливістю.

Дентину в тимчасовому зубі менше, ніж у постійному;

його Розрізняють безклітинний — первинний і клітинний — вторин товщина зменшена приблизно удвічі. Це пов'язано з меншою трива ний цемент (мал. 8). Безклітинний цемент у ході розвитку зуба утво лістю його утворення і, можливо, з коротшим періодом функціону рюється першим. Він розташовується на поверхні коренів у виг вання тимчасового зуба. По кольору дентин тимчасових зубів ляді тонкого (30-230 мкм) шару і в усіх зубах покриває шийку зуба.

світліший, ніж постійних, він менше звапнований, м'якший, легше Безклітинний цемент не містить клітин і складається із звапнованої препарується. Дентин, що утворився внутрішньоутробно, більш од міжклітинної речовини, в якій вирізняють тісно розташовані колаге норідний, що, можливо, пов'язано з рівномірністю його звапнування нові волокна та основну речовину.

в цей період. Швидкість утворення вторинного та замісного дентину Клітинний (вторинний) цемент виявляється у вигляді шару зав в тимчасових зубах вища. Проте перитубулярний дентин майже товшки 100-1500 мкм в апікальній третині кореня і в ділянці біфур відсутній, дентинні трубочки широкі і не піддаються кації багатокореневих зубів. Клітинний цемент складається із клітин (цементоцитів і цементобластів) і звапнованої міжклітинної речови ни.

Нижче подаються деякі характеристики клітинного безклітин Будова цементу ного цементу (за В. Л. Виковим, 1996) — це клітини, що містяться в особливих порож нинах цементу - лакунах - і за своєю будовою подібні до остеоцитів.

Цемент — це звапнована тканина зуба, подібна до кісткової, але Ці клітини мають велику кількість коротких відростків, що орієнто на відміну від неї не містить судин і не піддається постійній перебу вані в бік періодонту (джерела трофіки).

дові. Цемент покриває корінь зуба, а в ділянці шийки утворює так Цементобласти — функціонально активні клітини, що розміщу звану емалево-цементну межу. Товщина шару цементу мінімальна в ються на поверхні цементу і забезпечують ритмічне відкладення но ділянці шийки зуба (20-50 мкм), максимальна біля верхівки кореня вих його шарів. Цементобласти забезпечують репаративні процеси в (100-1500 мкм і більше). Відкладення цементу на поверхні кореня відбувається протягом усього життя з певною ритмічністю.

Функції цементу:

Мал. 8. Схематичне зобра 1. Входить до складу підтримуючого апарату зуба, забезпечую ження мікроскопічної будо чи прикріплення до зуба волокон ви цементу (В. Л. Биков, 2. Захищає дентин кореня від шкідливих впливів.

1996): 1 - безклітинний це 3. Виконує репаративні функції при утворенні резорбційних ла мент;

2 — клітинний (вто кун і при переломі кореня.

ринний) 4. Постійно відкладається в ділянці верхівки кореня: зберігає 4 - дентинні канальці;

таким чином загальну довжину зуба, що компенсує вікове стирання 5 - зернистий шар Томса;

емалі.

6 - цементоцити;

7 - цемен тобласти;

8 — волокна Міцність повністю звапнованого цементу дещо нижча, ніж ден пея в періодонті тину. Цемент містить 50-60 % неорганічних речовин (переважно фос Деякі характеристики клітинного та безклітинного цементу (за В. Л. Виковим, Анатомічна будова тимчасових зубів Тимчасові зуби відрізняються від постійних насамперед розмі ром, кольором і формою коронки. Коронки тимчасових зубів й широкі. Колір тимчасових зубів молочно-білий з легким блакит ним відтінком. Відмінністю тимчасових зубів від дний емалевий валик у ділянці шийки, який легко визначається за допомогою зонда. Ця ознака особливо виражена в тимчасових моля рах. Емаль не зливається, як у постійних зубів, а перехо дить на нього у вигляді стовщення, внаслідок чого перехід коронки до шийки зуба чітко помітний. Пульпова камера тимчасових зубів цементі. Так, наприклад, при переломі кореня вони беруть участь порівняно об'ємна щодо маси твердих тканин, значно більша, ніж у у формуванні "муфти" навколо лінії перелому.

постійних зубів. Більш широкими є також кореневі канали тимчасо Гіперцементоз — це надлишкове відкладення цементу. Найчас вих зубів.

тіше дифузний гіперцементоз, що характеризується посиленим ут Форма пульпової камери повторює форму зуба. Роги пульпи воренням цементу на всій поверхні кореня, пов'язаний із хронічним тимчасових зубів чітко виражені, вони значно ближче підходять до періапікальним інфекційним процесом. У деяких випадках він веде різального краю або до жувальної поверхні, ніж у постійних зубів.

до зрощення кореня зі стінкою кісткової альвеоли. Дифузний гіпер З віком об'єм пульпи тимчасових зубів, як і постійних, дещо змен цементоз зустрічається у 2,5 рази частіше в зубах нижньої щелепи, шується. Корені тимчасових молярів, як правило, вигнуті і значно особливо в премолярах і молярах.

розходяться. У верхівковій частині корені тимчасових зубів, як і по У тимчасових зубах шар цементу тонший, ніж у постійних. Пе стійних, мають додаткові канали, яких містяться розгалуження пуль реважає безклітинний цемент, клітинний цемент в невеликих пи. Проте вони менш численні, ніж у постійних зубах. Кількість вер стях зустрічається лише в апікальній третині кореня.

хівкових отворів у тимчасових зубах досягає 3—5. Між коренями тим часових молярів розвиваються зачатки премолярів.

Фронтальні зуби тісно прилягають один до одного. Починаючи з 4-річного віку між ними утворюються проміжки — діастеми. На прикінці 5-го та особливо року життя проміжки між зубами знач но збільшуються. Утворення діастем зумовлене ростом щелеп і збільшенням зачатків постійних зубів, які мають прорізатися замість тимчасових. Це явище є фізіологічним, тому такі діастеми дістали назву фізіологічних. На верхній щелепі діастеми значно більше ви ражені, ніж на нижній. Відсутність фізіологічних діастем у 6-річному віці свідчить про недостатній ріст щелеп, через що в зубній дузі бра кує місця для прорізування постійних різців, ширших за тимчасові.

Анатомічна будова зубів Цю обставину слід ураховувати для своєчасного ортодонтичного більше закруглений, ніж у центрального різця (див. мал. 9). Коронка втручання, щоб запобігти скупченості зубів. бічного різця менша, ніж центрального. На піднебінній поверхні немає Починаючи з 3-річного віку відбувається фізіологічне стирання горбка, характерного для центрального різця. Валик емалі на бічно тимчасових зубів, що сприяє нормальному розвитку жувального апа- му різці біля шийки значно менший, ніж на центральному. Корені рату дитини. Відсутність стирання може порушувати правильний центральних верхніх тимчасових різців розширені в губно-піднебін розвиток щелеп. Як і в постійному прикусі, при стиранні коронок у ному напрямку. Верхівка кореня може бути трохи нахилена до сере пульпі тимчасових зубів спостерігаються зміни, що призводять до дини.

утворення вторинного дентину. Проте останнє з віком дитини змен Корінь бічного різця круглий, короткий, трохи зігнутий дисталь шується, тому що активність пульпи поступово згасає.

но. Корені нижніх різців плоскі, часто на латеральних і медіальних Різці. Тимчасові різці за формою коронки подібні до постійних, поверхнях мають борозни, як у постійних зубів.

проте відрізняються від них набагато меншими розмірами Ікла. Тимчасове ікло значно відрізняється від постійного. Ко (мал. 9, 10). Губна поверхня тимчасових різців випукла, язикова — ронка верхнього тимчасового ікла більш випукла і коротка, ніж по увігнута. Дистальний кут різального краю дещо тупіший. Ця ознака стійного (мал. Різальний край має гострий зубець, що поділяє чітко виявляється на верхніх різцях. Медіальний кут дещо довший і губну поверхню дві частини — коротку медіальну і довшу дисталь гостріший за дистальний. Губна поверхня емалі закінчується біля ну. Емалевий валик біля шийки зуба дуже випуклий. Гострий зубець шийки емалевим валиком. На піднебінній поверхні верхнього цент- верхнього ікла поступово стирається, тому коронка стає ще корот рального різця є горбок, який більш випуклий, ніж на постійному. шою і здається більш ніж високою. На піднебінній поверхні На піднебінній поверхні немає борозен, які є у постійних різцях. Оз- розташовані чітко виражені гор нака кута більше виражена у бічного різця — дистальний кут значно бки. Корінь ікла круглястої фор ми, його верхівка дещо загнута у щічному напрямку.

Коронка нижнього тимчасо вого ікла дещо вища і не така ши рока, за формою нагадує корон ку постійного ікла, зубець на різальному краї зберігається до сить Перші верхні тимчасові ве ликі кутні зуби (моляри). Пер ший верхній тимчасовий моляр не подібний тійного зуба (мал. 12). Його ко ронка подовжена в медіально-ди стальному напрямку, майже така а б а б сама широка біля шийки, як і на Мал. 9. Будова першого тимчасо- Мал. 10. Будова другого тимчасово- Мал. 11. Будова тимчасового (а) та жувальній поверхні. Вона чо вого (а) і постійного (б) різців го (а) і постійного (б) різців верх постійного (б) ікла верхньої щелепи тири горбки, що не завжди чітко верхньої щелепи ньої щелепи 44 Анатомічна будова тимчасових зубів визначені. Щічний медіальний горбок дещо вищий за інші. Щічна вужчу дистальну. Подібні співвідношення спостерігаються і на язи поверхня коронки розділена двома тонкими борознами на три части- ковій поверхні. Бічні поверхні коронки сильно у напрям ни. Зі щічного боку коронка дещо більша, ніж з піднебінного. ку жувальної поверхні.

Піднебінна поверхня дуже випукла, край жувальної поверхні нижній тимчасовий моляр має два корені медіаль дещо вужчий за шийку зуба. Жувальна поверхня поділена медіаль- ний і дистальний. Медіальний корінь дещо довший, ширший за дис но-дистальною борозною на піднебінний горбок і більше виражений тальний. Він має поздовжню борозну, що збільшує його ширину. Ди щічний. Останній може спостерігатися або у вигляді одного горбка, стальний корінь розвинений слабше і дещо коротший. Корені зуба або за наявності поперечних борозен — двох-трьох горбків. звичайно сильно розсунуті. Між ними закладений зачаток першого постійного моляра.

Перший верхній тимчасовий моляр має три корені: два щічних (медіальний, дистальний) та один піднебінний. Вони широко розсу- Другі верхні тимчасові великі кутні зуби (моляри). Коронка нуті, дуже часто піднебінний корінь зливається з дистальним. Злит- другого верхнього тимчасового моляра нагадує коронку першого вер тя обох коренів у вигляді широкої борозни може поширюватися хнього постійного На жувальній поверхні другого моляра верхівки. Медіальний корінь товщий за дистальний, дещо сплюще- завдяки борознам чітко виявляються 4 горбки: два щічних і два підне ний у медіально-дистальному напрямку. Верхівки коренів ніби бінних. Досить часто біля медіально-піднебінного краю коронки, як і зрізані, верхівкові отвори порівняно широкі. Між розсунутими коре- в першого постійного моляра, спостерігається додатковий п'ятий гор нями розташовується зачаток постійного премоляра. бок СогаЬеШ). другі тимчасові моляри замість Перші нижні тимчасові великі кутні зуби (моляри) за величи- двох щічних горбків мають лише один. У такому разі жувальна по ною дещо менші, ніж другі. Коронка першого нижнього тимчасового верхня другого тимчасового мо ляра подібна до такої самої по моляра має витягнуту в довжи верхні постійного. Щічна повер ну призматичну форму. На жу хня коронки має майже квадрат вальній поверхні моляра є 4 гор ну форму з дещо випуклими бки: два щічних і два язикових.

бічними поверхнями, які нахи Язикові горбки розвинуті краще лені до жувальної поверхні. На і видаються над рівнем жуваль піднебінній поверхні дуже часто ної поверхні. Медіальні горбки виявляється емалевий валик.

ширші і вищі за дистальні. За Другий верхній моляр має три кількістю горбків перший корені, які за формою нагадують нижній тимчасовий моляр нага корені першого постійного вели дує перший кого кутнього зуба. Піднебінний великий кутній зуб. На щічній корінь сильно розвинутий і має поверхні коронки біля є округлу форму. Інколи він зрос емалевий валик, який значно ви тається з вужчим і коротшим ди дається вперед. Щічна поверхня стальним коренем.

дещо нахилена у напрямку жу Мал. Будова другого тимчасового Мал. 12. Будова першого тимчасового вальної. Неглибока борозна по моляра (а) і першого постійного премо Медіальний корінь дуже ви моляра (а) та постійного премоляра діляє щічну поверхню на більш ляра (б) верхньої щелепи ражений, сплющений і має з (б) верхньої щелепи широку медіальну поверхню і 46 ся в зубній дузі відповідно до місць тимчасових молярів, що випали.

боків поздовжні борозни, значно вигнутий. Дистальний корінь іноді Прорізування першого постійного великого кутнього зуба рані дуже короткий.

ше за інші постійні зуби має важливе фізіологічне значення. У цей Другі нижні тимчасові великі кутні зуби (моляри). Коронка дру період розвитку зубощелепного апарату перші постійні моляри ут гого нижнього тимчасового моляра подібна до коронки першого по римують висоту прикусу і забезпечують правильне розташування стійного 14). Жувальна поверхня має п'ять горбків: чотири чітко інших постійних зубів у зубній дузі.

виражені, п'ятий виражений менше. Борозни на жувальній поверхні Верхні та нижні перші постійні великі кутні зуби розміщуються менш глибокі, у постійного моляра. Щічна поверхня коронки має в певних артикуляційних співвідношеннях: медіальні горбки верхніх біля шийки виражений емалевий валик. Бічні поверхні коронки знач молярів контактують з борознами нижніх молярів. Своєчасне про но розходяться у напрямку до жувальної поверхні. Тут на щічній по різування перших постійних молярів забезпечує нормальний ріст верхні при переході до краю жувальної поверхні є дві добре виражені коміркової дуги, а також повноцінне формування всіх постійних зубів, борозни, що поділяють край на три горбки. Язикова поверхня також які мають тимчасових попередників, встановлення у певних арти трохи дивергує у напрямку до жувальної поверхні. На жувальному куляційних співвідношеннях.

краї коронки розташовані два горбки. Другий нижній тимчасовий мо До 6-річного віку висота прикусу утримується тимчасовими ляр, як і перший, має два корені. Широкий медіальний корінь має на молярами, а після 6 років — першими постійними. Ось чому рання бічній поверхні довгу борозну, що поділяє його на дві частини. Ко втрата перших великих кутніх зубів (до прорізування других молярів) рені дуже сплющені і дещо викривлені у верхівковій частині. На не тільки суттєво знижує жувальну міцність змінного прикусу, а й зовнішній поверхні дистального кореня борозни немає.

призводить до зниження Прикус називають змінним тоді, коли поряд із тимчасовими зу бами в ротовій порожнині почина ють з'являтися постійні. Цей пері од триває від 5-6 до 12-13 років.

Заміна тимчасових зубів на постійні починається після про різування перших постійних мо лярів, які не мають тимчасових по передників. Фронтальні зуби в змінному прикусі прорізуються дещо позаду від відповідних тимча сових. Вони поступово просува ються до коміркового альвеолярно го гребеня і стають на місце тимча а сових зубів, що випали. Ікла часті Мал. 14. Будова другого тимчасово- ше прорізуються спереду, дещо (а) постійного дистальніше від тимчасових іклів.

моляра (б) нижньої щелепи Премоляри звичайно прорізують Анатомічна будова постійних зубів осі зуба. На поперечному зрізі він Анатомічна будова має овальну форму. Загалом по рожнина зуба за формою повто постійних зубів рює зовнішній вигляд коронки та кореня.

Боковий різець. Форма ко У людини прорізується 32 постійних зуби: по 4 різці, 2 ікла, ронки також долотоподібна. Ме премоляри, 6 молярів (усього по 16 зубів) на кожній щелепі. У бага діальний кут коронки загостре тьох людей треті моляри (так ний, інколи схожий на горбок. Ве званні зуби мудрості) не про стибулярна поверхня коронки ви різуються через відсутність за пукла. Язикова поверхня увігнута чатків, і тоді вони мають і обмежена гранями коронки. Бо зубів. Відсутність зубів муд кові валики язикової поверхні ча рості, а іноді й бічних різців та сто сходяться в пришийковій других премолярів є ознакою ділянці, утворюючи трикутник, на редукції системи, вершині якого розташоване заг що зумовлено зміною характе либлення в емалі - сліпа ямка.

ру харчування сучасної людини.

Корінь значно сплющений у медіодистальному напрямку. На Верхня щелепа бокових поверхнях кореня визна чаються поздовжні борозенки.

Верхня третина кореня часто Центральний різець. Зуб відхилена в дистально-піднебін має долотоподібну коронку і ному напрямку. Порожнина зуба один добре розвинений конусо відповідає зменшеній формі ко подібний корінь (мал. 15). Вес ронки та кореня.

тибулярна поверхня коронки Ікла. один масивний дещо випукла. На увігнутій язи конусоподібний прямий корінь з ковій поверхні коронки є неве г незначним відхиленням його вер ликий горбок, хівки в дистальному напрямку дять бокові грані, що досягають (мал. 16). На поперечному зрізі зуб різального краю. Різальний Мал. 16. Верхнє праве округлу або край дещо скошений у дисталь 6 в - Вестибулярна поверхня ному напрямку і має гострий ме г — медіальна • Мал. центральний.

д поверхня коронки по а поверхня;

- кут. Корінь верхні є поздовжній валик, що ва поверхня;

в - різальний край;

у поділяє її на дві фасетки, з них латеральна має більшу площу. По г — д — дистальна тальному напрямку І здовжні емалеві валики обох поверхонь переходять у різальний горб.

поверхня ний дистально від вертикальної Анатомічна будова постійних зубів Бокові грані коронки утворюють медіодистальному напрямку, з з різальним краєм два кути, меді широкими боковими поверхня альний із них більш тупий, ніж ла ми, на яких є неглибокі по теральний. Зуб має добре вира здовжні борозни. Іноді ближче жені всі три ознаки: кута, кривиз до верхівки відзначається роз ни коронки, відхилення кореня.

двоєння кореня на дві верхівки.

Порожнина зуба повторює конту Форма порожнини зуба ри коронки і кореня.

нагадує форму коронки.

Перший премоляр. Має ко- Щічний ріг пульпи виступає ронку призматичної форми, більше, ніж піднебінний. Коре щічна і язикова поверхні опуклі невих каналів може бути два:

(мал. 17). На жувальній поверхні щічний і піднебінний (приблиз є два горбки - щічний і піднебін- но у 50% випадків) або один.

ний, із них перший значно Перший моляр. Найбіль більший. Між горбками в медіо ший серед великих кутніх зубів дистальному напрямку розташо верхньої щелепи. Коронка має вана борозенка (фісура).

форму прямокутника (мал. 18).

Корінь сплющений, на його Ромбоподібна жувальна повер широких бокових поверхнях є хня має чотири горбки: два глибокі поздовжні борозни, піднебінних і два більш розви біля шийки зуба починають роз- нених щічних. Із щічних горбків діляти корінь на два: щічний і медіально-щічний розвинений піднебінний. Піднебінний корінь більше, ніж дистально-щічний.

розвинений більше. Горбки розділені між собою Н ПОДІбною фісурою. Мал. Верхній перший моляр:

Порожнина зуба повторює Мал. 17. Верхній правий перший пре ально-ПІДНебінного щічна поверхня;

повер форму коронки. Щічний ріг пуль — щічна поверхня;

б — язи дугоподібна борозенка жувальна медіаль пи розташований ближче до жу кова поверхня;

в — жувальна поверх невеликий додатковий поверхня;

д — дистальна поверхня вальної поверхні. Кореневих ка ня;

г — медіальна поверхня;

д — дис горбок, не доходить до жувальної поверхні — налів два: піднебінний і щічний.

тальна поверхня Другий премоляр. Коронка має призматичну форму. На жувальній поверхні є два горбки, з них Форма порожнини зуба нагадує форму коронки. Щічні роги щічний більш розвинений. Горбки розділені між собою поперечною пульпи, особливо медіально-щічний, виступають більше. Перший борозенкою (фісурою), що проходить по центру жувальної поверхні.

моляр має три корені. Піднебінний корінь більш масивний, круглий Щічна поверхня коронки більша, ніж язикова. Медіальна частина ве і прямий, два інших — щічно-медіальний, — ко стибулярної поверхні коронки менш опукла порівняно з дистальною ротші, сплющені з боків і відхилені у дистальному напрямку. Меді (зворотна ознака кривизни коронки).

ально-щічний корінь більш розвинений, ніж дистально-щічний.

Корінь частіше один, конусоподібний, прямий, сплющений у в ньому є два кореневих канали (приблизно у 25% випадків).

52 Анатомічна будова постійних зубів Другий моляр. Коронка має форму куба. На жувальній поверхні Боковий різець дещо більший за центральний. Коронка також є чотири горбки, які розділені між собою Х-подібною фісурою. має долотоподібну форму, сплющена в ділянці різального краю. На вестибулярній поверхні коронки зуба, який щойно прорізався, є не горбки розвинені більше, ніж піднебінні. Щічно-медіальний горбок великі поздовжні валики, які закін — найбільший. Кількість горбків і розташування фісур можуть варі чуються на різальному краї добре ювати.

означеними трьома зубцями.

Зуб має три корені. Піднебінний корінь масивний, прямий, доб Різальний край має розбіжності в ре прохідний. Обидва щічні корені - медіальний і дистальний - сплю кутах: дистальний кут тупий, дещо щені, відхилені в дистальному напрямку. Медіальні корені можуть закруглений, виступає у бік ікла, ме мати кілька кореневих каналів і верхівкових отворів.

діальний — більш гострий.

Зуб має один прямий корінь, сплющений з боків, з борозенками на контактних повер Нижня щелепа хнях, на поперечному зрізі має овальну форму. Верхівка кореня відхилена дистально. Порожнина Центральний різець. Це наймен коронки зуба щілиноподібної фор ший зуб постійного прикусу (мал. 19).

ми, кореневий канал вузький.

Долотоподібна вузька коронка по Ікло. За будовою зуб подібний рівняно висока, вестибулярна її повер до відповідного зуба верхньої щеле хня дещо випукла, язикова, навпаки, пи, але дещо менший (мал. 20). Ко увігнута. На різальному краї коронки ронка частково зберігає ромбоподі зуба, який щойно прорізався, добре бну форму, проте виглядає вужчою, видно три невеличких зубці. Медіаль подовженою, вестибулярна її повер ний і дистальний кути коронки мало хня опукла. На різальному краї є відрізняються один від одного. На вес центральний горбок. Медіальна ча тибулярній поверхні зубці різального стина різального краю коротша, ніж краю переходять у невеликі дистальна, у зв'язку з чим медіаль емалеві валики.

ний кут гостріший і розташований Корінь порівняно короткий, далі від шийки зуба.

сплющений у медіодистальному на Корінь дещо сплющений з прямку, на поперечному зрізі має боків, на поперечному зрізі має г д овальну форму. Майже непомітні оз овальну форму. Верхівка кореня Мал. 19. Нижній правий цент- наки кривизни коронки і відхилення відхилена дистально. Порожнина _ ральний різець: а — губна по кореня. Загалом порожнина зуба Мал. 20. Нижнє праве ікло: — губ верхня;

б — язикова поверх- має веретеноподібну форму З на поверхня;

поверхня;

відповідає його зовнішній формі. Вер- на поверхня;

б — язикова поверхня;

ня;

в — різальний край;

г — найбільшим стовщенням у ділянці в по в — різальний край;

г — медіальна по хівка кореня бути нахилена до се медіальна поверхня;

д — дис зуба. верхня;

д — дистальна поверхня верхня;

— дистальна поверхня рединної (медіальної) площини.

тальна поверхня 54 Анатомічна будова постійних зубів Перший Коронка першого премоляра на поперечно емалевих валиків по краю коронки. Поперечні фісури цієї поверхні му зрізі має округлу форму (мал. Вестибулярна поверхня корон можуть переходити на вестибулярну поверхню і закінчуватися на ній ки довша, ніж язикова. Жувальна поверхня має два горбки: щічний невеликими заглибленнями (сліпими ямками).

більший, значно нахилений до середини і язиковий, який нахилений Дистальний корінь дещо коротший, ніж медіальний, пряміший менше. Горбки жувальної поверхні з'єднані між собою валиком, по боках якого розташовані невеликі заглиблення (ямки). Унаслідок і має один кореневий канал. Медіальний корінь сплющений, з глибо різної величини горбків жувальна поверхня дещо скошена в язико кими поздовжніми борознами на широких бокових поверхнях, дуго вий бік.

подібно вигнутий, має два кореневих канали: медіально-щічний і медіально-язиковий.

Корінь один, прямий, трохи сплющений з боків. Верхівка коре Другий моляр. За розміра ня відхилена в дистальному на ми поступається першому, про прямку. Порожнина зуба відпові те має подібну до нього форму дає його зовнішнім контурам. По коронки і кількість коренів. Ку рожнина коронки без чіткої межі бічна, дещо подовжена в медіо переходить у кореневий канал.

дистальному напрямку коронка Другий премоляр. Коронка має на жувальній поверхні чоти частково нагадує форму ікла, про ри горбки — два щічних і два язи те на поперечному зрізі має такої кових, причому останні розви округлої форми. Другий премоляр нені більше. Поздовжня фісура дещо більший, ніж перший. Горб на жувальній поверхні розташо ки жувальної поверхні розвинені вана ближче до язикового краю.

однаково. Вони поділені між собою Поперечна фісура може виходи емалевим валиком, по боках якого ти на вестибулярну поверхню розташовані невеликі заглиблення коронки і закінчуватися на ній Корінь, як правило, один, Зуб має два корені меді дещо сплющений, його бокові по альний і дистальний. Дисталь верхні гладенькі. Верхівка кореня ний корінь великий, прямий, ок відхилена дистально.

руглий або овальний на попереч Перший моляр. Коронка має ному зрізі. Медіальний корінь кубічну форму (мал. 22). На жу сплющений у медіодистальному вальній поверхні розташовані п'ять напрямку, на його бокових по горбків: три щічних і два, більш роз верхнях є невеликі борозенки.

Мал. 21. Перший винених, г д Верхівка кореня спрямована ди — щічна поверхня;

б — язикова по горбків найбільше виділяється ди Мал. 22. Перший нижний моляр:

верхня;

в — жувальна поверхня;

стально.

стальний. Горбки жувальної по — щічна поверхня;

б — язикова по г - медіальна поверхня;

д — дисталь Кореневі канали — медіаль верхні поділені Ж-подібною фісу- верхня;

в — жувальна поверхня;

на поверхня но-щічний і медіально-язиковий — медіальна поверхня;

д — дисталь рою, поздовжня частина якої сягає — загнуті, погано прохідні, на поверхня І нерідко між собою, на верхівці кореня відкриваються ізольованими отворами.

Кореневі канали у дітей та підлітків значно ширші, ніж в осіб Методи обстеження старшого віку, в яких просвіт каналів поступово звужується, особли во у верхівковій частині, аж до повної обтурації.

при стоматологічних У коренях постійних зубів крім основного каналу є додаткові різних довжини, діаметра і розташування, в яких містяться дельто захворюваннях у дітей подібні розгалуження пульпи (верхівкова дельта).

У кореневих каналах тимчасових зубів додаткові розгалуження Опитування. Під час першого відвідування пацієнта знайомство кореневої пульпи виражені менше, іноді зовсім немає або вони зни з ним починають з опитування. У процесі опитування слід з'ясувати кають з початком розсмоктування кореня.

паспортні дані, скарги хворого, історію розвитку захворювання, його тривалість і застосовані методи лікування, історію розвитку дитини, перенесені і супутні хвороби, наявність шкідливих звичок. З ураху ванням віку дитини необхідні дані уточнюють у батьків. із су часною схемою періодизації (П.С. 1994) розрізняють два ета пи дитинства: внутрішньоутробний та позаутробний. Внутрішньо утробний етап включає фази: ембріонального розвитку (до 2 міс ваг ітності) і плацентарного розвитку (з 3-го до 10-го місяця).

Позаутробний етап охоплює такі періоди:

1. Новонародженості — до 3-4 тиж.

2. Грудний (немовляти) — від 1 міс до 1 року.

3. Молочних зубів — від 1 до 7 років:

а) — від 1 до 3 років;

б) дошкільний — від 4 до 7 років;

4. Молодший шкільний вік — від 7 до років.

5. Статевого дозрівання (старший шкільний вік) - від 13 до років.

Для підвищення інформативності опитування лікар повинен дотримуватись чіткої послідовності запитань, конкретно форму лювати і вимагати від хворого чітких відповідей. Під час опитування слід звернути особливу увагу на характерологічні особливості дити ни, а також слідкувати за її мімікою, ступенем відкривання рота, си метричністю і конфігурацією обличчя та ін.

За наявності больового синдрому необхідно з'ясувати повну його характеристику. За характером біль може бути мимовільним чи з якоїсь причини, з іррадіацією, локалізований чи розлитий, постійний чи тимчасовий, тупий чи пульсуючий, гострий чи ниючий. Наприк лад, пульсуючий мимовільний біль характерний для гнійних запаль Методи обстеження при стоматологічних захворюваннях у дітей них процесів, а гострий мимовільний біль різної тривалості — для увагу під час опитування слід звернути на те, чи перебуває дитина на гострого серозного запалення. Для визначення причини болю слід диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань. Наявність визначити причинний чинник: термічний (холодне, гаряче), хімічний деяких хронічних хвороб потребує попередньої (кисле, солоне, солодке) чи механічний (надавлювання на зуб, стис- до лікування (наприклад, гемофілія, епілепсія, судомна готовність кання зубів, потрапляння в каріозну порожнину, доторкання до тощо). Об'єктивну інформацію щодо вказаного розділу лікар може тригерних зон тощо). При захворюванні ясен слід оцінити крово- отримати під час ознайомлення з історією розвитку, яка знаходиться точивість. На підставі даних анамнезу виділяють три ступеня крово- в районній дитячій поліклініці.

точивості:

Під час оцінки загальносоматичного стану здоров'я педіатрична кровоточивість буває досить рідко, переважно під час вживан- служба використовує градацію з урахуванням п'яти груп здоров'я ня твердої дитячого населення: здорові діти;

2-га — діти, які часто хво II — кровоточивість відзначається під час чищення зубів, ріють (простудними захворюваннями не менше чотирьох разів на рік);

III — симптоми кровоточивості проявляються 3-тя — діти з хронічними захворюваннями, що мають компенсова У разі порушення загального стану організму слід визначити ний характер перебігу;

4-та — діти з хронічними захворюваннями, що характер температурної реакції, вираженість симптомів інтоксикації, мають субкомпенсований характер перебігу;

5-та — діти з хронічни ступінь порушення сну і процесів харчування. З'ясовуючи характер ми захворюваннями, що мають декомпенсований характер перебігу.

гіпертермії, вказують на тривалість температурної реакції, динаміку Особливе місце у клініці дитячої стоматології приділяється ви її показників протягом усього періоду з урахуванням максимуму та явленню порушення функцій та шкідливих звичок. Наприклад, по мінімуму, виникнення ускладнень у вигляді непритомності, судом, рушення функції смоктання у дітей характеризується зменшенням блювання, використання жарознижувальних засобів.

часу смоктання, млявістю, а також відсутністю ознак його припинен Під час отримання даних щодо історії розвитку захворювання ня у віці після міс. Про порушення функції жування свідчать озна з'ясовують час виникнення перших його ознак, характер початкових ки подовження або скорочення процесу пережовування, відкушуван проявів (гостро, раптово, поступово) та подальшого перебігу (про- ня боковими зубами і жування передніми, звичка жувати на одному гресує, регресує, з ремісіями). Виявляють чинники, що передували боці. Порушення функції ковтання характеризується підвищеною захворюванню і могли його спричинити (гострі інфекційні захворю- активністю м'язів обличчя ("напруга ковтання", "симптом наперст вання, загострення хронічних хвороб, травми, оперативні втручання, ка"), розташуванням язика між зубами при розімкненому поло стреси тощо), а також поліпшують або погіршують його подальший женні ("некоординований язик"). При порушенні функції дихання перебіг. привертає увагу сухість червоної облямівки губів при зниженому то нусі колового м'яза рота, недорозвинених ("в'ялих") крилах носа, ус Слід також з'ясувати, які методи обстеження використовувались кладнення при проходженні струменю повітря через обидві або одну для встановлення діагнозу, яких закладах проводились ніздрю. На порушення функції мови вказує нечіткість вимови та па лікування і спостереження за хворим. Для цього необхідно ознайо узи під час мовлення. Клінічні ознаки шкідливих звичок (звичне спан митися з медичними довідками, витягами з історії хвороб, результа ня на "улюбленому" боці, підкладання кулачка під щоку, смоктання тами аналізів, рентгенограмами та ін.

губів, щік, язика, пальців тощо) слід виявити під час опитування та Важливим етапом опитування у дитячій стоматології є озна спостереження за хворим, а в подальшому — під час огляду дитини.

йомлення з історією розвитку дитини, характером перенесених і су Проводячи опитування, лікар повинен чітко дотримуватись прин путніх захворювань, умовами побуту та харчування. Отримані дані ципів деонтології та лікарської етики. Необхідно дуже виважено ви дозволять скласти уявлення про загальний стан організму дитини і казувати свої міркування щодо тяжкості хвороби і прогнозованої більш виважено підійти до вибору методів лікування. Особливу 60 Методи обстеження при стоматологічних захворюваннях у дітей ефективності лікування, тому що при неправильному тлумаченні хво — під час вимови звуків "т", "д", "л", "н", "ц", "ч" кінчик язика упи рими вони можуть спричинити ятрогенію. Не слід критично комен рається в альвеоли верхніх різців і його не видно між зубами;

тувати дії колег, оскільки це може викликати недовіру як до конк — відсутні шкідливі звички прикушування губів, язика, травму ретного лікаря, так і до лікарів взагалі.

вання ясенного краю олівцями, ручками і т. п., бруксизм тощо.

Огляд і пальпація. Огляд є одним із головних способів діагнос Під час огляду обличчя лікар має звернути увагу на його вираз тики стоматологічних захворювань, який дозволяє отримати (спокійний, напружений, агресивний, пригнічений);

пропорційність об'єктивні дані щодо конкретної хвороби. Для підвищення інформа у горизонтальній, вертикальній і сагітальній площинах з урахуван тивності обстеження треба послідовно оглянути дитину з урахуван ням симетричності і локалізації набряку чи новоутворення;

колір ням загального стану і фізичного розвитку, постави, міміки, стану обличчя, його рівномірність, наявність елементів ураження, рубців, органів ротової порожнини у спокої та під час функціонального на свищів. Далі слід визначити стан тонусу мімічних і жувальних м'язів вантаження (жування, дихання, ковтання, мовлення).

у спокої та під час функціонального навантаження, величину ротової Фізичний розвиток дитини оцінюють згідно з віком і статтю, щілини, вираженість носо-губних і підборідно-губних складок, по враховуючи зріст і масу тіла. Для об'єктивнішої оцінки фізичного ложення і характер червоної облямівки губів (колір, об'єм, рель'єф, розвитку можна скористатися таблицями гармонійності Мо- наявність і локалізацію елементів ураження, симетричність, горизон щич, Одним із проявів фізичного розвитку дитини є постава, тальність, зімкнуті чи розімкнуті, напружені чи атонічні).

зміни якої вказують на ризик виникнення аномалій прикусу. У по Далі слід пропальпувати тканини обличчя, шиї та лімфатичних ложенні стоячи при нормальній поставі тіло торкається вертикаль вузлів. Таким чином визначають консистенцію, рухомість тканин ної площини п'ятьма точками. Під час ходьби нормальна постава ха обличчя та лімфатичних вузлів, больову реакцію, наявність флюк рактеризується прямим положенням голови і тулуба при горизон розміри та межі патологічного вогнища, рухомість утворень, тальному положенні плечового поясу. Огляд обличчя дозволяє виз зв'язок з навколишніми тканинами. Пальпацію проводять усіма начити психологічну реакцію дитини на контакт з лікарем та больові пальцями обох рук, обережно, не спричиняючи болю і додаткових відчуття за мімікою. Під час огляду лікар має можливість виявити ушкоджень, починаючи з протилежного від патологічного процесу позаротові ознаки захворювання (наявність елементів ураження, боку і враховуючи симетричність ділянок. Спочатку пальпують по рубців, свищів, новоутворень, асиметрії, набряку тощо). Обличчя слід верхнево, потім глибоко.

оглядати у фас і профіль, у стані спокою, під час розмови і при зми Наступним етапом є обстеження слизової оболонки ротової по канні зубів. Під час огляду слід визначити наявність об'єктивних оз рожнини, оцінка стану зубів, зубних рядів, пломб і протезів. Під час нак порушення функцій та шкідливих звичок. Ознаки, що характе огляду присінка ротової порожнини звертають увагу на його глиби ризують фізіологічний стан системи, такі:

ну, розвиненість вуздечок губів, язика, наявність тяжів, місце при — дитина у спокої і під час сну дихає носом, губи щільно стулені кріплення до альвеолярного відростка, колір і консистенцію слизо і спокійно зімкнуті по межі червоної облямівки губів і слизової обо вої оболонки ротової порожнини. Вуздечки губів характеризують за лонки;

такими клінічними ознаками: місцем прикріплення, щільністю, ха — під час ковтання не відбувається скорочення мімічних м'язів, рактером гребеня, вираженістю схилів, розміром діастем. З урахуван не виникає симптом червона облямівка не збираєть- ням зазначених ознак виділяють чотири варіанти вуздечки верхньої ся у складки, кінчик язика міститься у ділянці альвеол верхніх губи (Л. Ф. Корчак і співавт., 1990;

табл. 6).

різців;

Під час обстеження вуздечки нижньої губи звертають увагу на оклюзійні контакти рівномірні у ділянці всіх зубів;

характер фіксації. У більшості випадків вуздечка нижньої губи при кріпляюється до альвеолярного відростка нижче основи міжзубного Методи обстеження при стоматологічних захворюваннях у дітей сосочка, що вважається показником фізіологічної норми. Високим прикріплення вуздечки слід вважати вище основи міжзубного сосочка.

Глибину присінка визначають як відстань від краю ясен 1|1 зубів до лінії переходу слизової оболонки на губу при горизонтальному відведенні. ротової порожнини в ділянці нижніх фронталь них зубів за ознакою глибини умовно поділяють на 3 види: мілкий (до 5 мм), середньої глибини (від 5 до 10 мм), глибокий (понад 10 мм).

Після обстеження присінка ротової порожнини приступають до огляду вуздечки язика, що в нормі є складкою слизової оболонки.

Під час обстеження звертають увагу на місце прикріплення вуздечки на язиці і тканинах дна ротової порожнини. Нормальна вуздечка язика має такі ознаки: прикріплюється на нижній поверхні язика, відсту паючи від його кінчика на см, і на тканинах дна ротової порож нини дистальніше під'язикових сосочків. Аномальними можна на звати зміни місця прикріплення і щільності вуздечки, які можуть впливати на вільне переміщення язика. Відхилення у прикріпленні вуздечки можуть бути такими: кінчик язика чи його спинка — альве олярний відросток;

* кінчик язика — дно ротової порожнини.

Аномальне прикріплення вуздечки язика може зумовлювати виникнення порушення функції вимови та складність вживання Несприятливі чинники розвитку у вигляді мілкого присінка, ано мального прикріплення вуздечок верхньої та нижньої губів, язика, а також порушення функцій і шкідливі звички можуть сприяти виник ненню явищ запалення в тканинах пародонта фронтальної ділянки зубів.

Під час огляду ясен оцінюють колір, характер поверхні, кон систенцію, контур і розташування краю, розміри, а також болісність, наявність кровоточивості тощо. Здорові ясна мають блідо-рожеве забарвлення, причому міжзубні сосочки і вільні ясна забарвлені інтен сивніше внаслідок кращої васкуляризації. Зміни кольору ясен мо жуть спостерігатися біля групи зубів (локально) чи на всьому про тязі (генералізовано). Патологічний процес може поширюватись тільки на сосочки ясен або охоплювати поверхню. Міжзубні сосочки у здорової дитини мають гострокінцеву форму. При патоло гічних процесах контур ясен У разі порушення цілості зубо-ясенного з'єднання утворюється пародонтальна кишеня. Глибину пародонтальної кишені оцінюють з Методи обстеження при стоматологічних захворюваннях у дітей урахуванням віку і ступеня прорізування зубів. М.Ф. Данилевський 1. У сагітальному напрямку:

і співавтори (1993) виділяють пародонтальну кишеню — наявність контакту чи щілини між різцями верхньої та нижньої (без деструкції кістки альвеоли) і кісткову (при значному руйнуванні щелеп;

кістки альвеоли). Наявність пародонтальних кишень, глибина і про — характер співвідношення ікол, перших постійних молярів чи дру тяжність визначають характер перебігу захворювань пародонта. Гли гих тимчасових молярів;

бину пародонтальної кишені вимірюють за допомогою каліброваної протрузія чи сплощення зубного ряду верхньої, нижньої чи обох гладилки чи тупого зонда з нанесеними на них міліметровими по щелеп.

ділками або спеціального інструмента пародонтометра (мал. 23).

2. У вертикальному напрямку:

Для цього інструмент уводять у патологічну кишеню до появи відчут — ступінь перекриття нижніх різців верхніми чи наявність тя незначного упору. Залежно від групи зубів здійснюють кілька ви між зубами;

мірювань: у ділянці великих кутніх зубів — по два зі щічної та підне — зубо-альвеолярне видовження чи вкорочення зубних рядів.

бінно-язикової поверхонь і по одному з дистальної та медіальної, в 3. У трансверзальному напрямку:

ділянці малих кутнів зубів, різців та ікол проводять 4 вимірювання — зворотне перекриття зубів верхньої щелепи зубами нижньої щеле —по одному на кожній по пи (поодинокими чи групами);

верхні. При вимірюванні — збіг центральних ліній верхньої та нижньої щелеп із визначенням глибини крім відстані від причин зміщення (функціональних чи морфологічних);

ясен до дна кишені вра — зміни форми зубної дуги.

ховують також оголення по Період сформованого тимчасового прикусу (мал. З — див. кольоро верхні кореня за рахунок рет ву вклейку) характеризується фізіологічною напівкруглою формою зуб ракції ясен (відстань від ема них дуг, щільним розташуванням зубів;

горбково-фісурними контакта лево-цементної межі до вер ми;

перекриттям різців нижньої щелепи різцями верхньої щелепи у ме хівки ясенного сосочка).

жах 1/3 коронки нижніх різців;

розташуванням дистальних поверхонь Під час огляду слизової других молярів у одній вертикальній оболонки ротової порожни Перед початком періоду зміни зубів прикус має такі ознаки Мал. 23. Різні види зондів для визначення ни та язика звертають увагу (мал. 4 див. кольорову вклейку): форма зубних дуг залишається на глибини пародонтальної кишені на колір, блиск, судинний півкруглою;

з'являються фізіологічні діастеми;

відзначається спло малюнок, наявність елементів ураження, нальотів, відбитків зубів.

щення горбків унаслідок стирання;

прямий контакт зубів у фронтальній Для визначення консистенції та рухомості слизової оболонки, а та ділянці;

дистальні поверхні тимчасових других молярів розташовані мез кож елементів ураження використовують пальпацію. Після іальніше верхніх за рахунок зміщення нижньої щелепи вперед.

ретельного огляду тканин слизової оболонки ротової порожнини Існують варіанти норми, під час другого (сформованого) періоду оцінюють зубні ряди верхньої та нижньої щелеп. При цьому зверта тимчасового прикусу характеризуються: наявністю трем і діастем;

утво ють увагу на форму щелеп. Слід ураховувати показники вікової нор ренням мезіальних сходинок у ділянці других молярів;

формою зубної ми зубних рядів (у дітей дошкільного віку — напівколо, у школярів у вигляді овалу;

прямим прикусом, глибоким перекриттям, фізіоло — і терміни прорізування зубів. Далі вивчають співвідно гічною чи прогнатією;

шення зубних рядів у передньо-задньому, вертикальному і трансвер під час третього (що передує зміні) періоду тимчасового прикусу:

зальному напрямках з урахуванням таких орієнтирів:

відсутністю трем і діастем;

сходинками в ділянці других молярів;

пе рекриттям нижніх зубів верхніми на 1/3 і більше.

Методи обстеження при стоматологічних захворюваннях у дітей У період постійного прикусу (мал.5 — див. кольорову вклейку):

Згідно з рекомендаціями ВООЗ пломба вважається не зубна дуга верхньої щелепи має форму напівеліпса, а нижньої - пара задовільною, якщо виявляється чи кілька з перерахованих нижче боли;

центральна лінія між різцями верхньої та нижньої щелеп співпа станів:

дає із центральною лінією обличчя;

верхні фронтальні зуби на 1/ — дефект краю, що створює або може створювати шляхи досту перекривають нижні;

усі зуби, крім нижніх центральних різців і ос пу до дентину;

танніх молярів верхньої щелепи, мають по 2 антагоністи;

спостері — край, що нависає і спричиняє місцеве подразнення ясен (мож гається фісурно-горбкове змикання зубів;

перші постійні великі кутні на усунути шляхом пришліфування пломби);

зуби перебувають у такому положенні: передні горбки верхніх зубів — фрактура, що спричиняє рухомість пломби чи створює шляхи розміщуються у фісурах нижніх.

для проникнення в дентин.

Далі приступають до огляду зубів. оглядають за допомогою Крайове прилягання пломби визначають шляхом просування стоматологічного дзеркала при звичайному (штучному) освітленні гострого зонда упоперек до краю пломби. Затримку зонда ("застря з використанням світловолоконної оптики (транслюмінесцентний гання") поділяють на стадії (В. І. Яковлєва і 1986):

метод). Звертають увагу на відповідність зубної формули віковій А — видимої щілини немає, тобто пломба щільно прилягає до тка нормі (див. табл. 2,3), кількість зубів, розташування у зубній дузі, нин зуба.

рухомість, колір, форму, розміри, наявність осередків ураження, стан Б — візуально визначається щілина, в якій затримується рух зон пломб і протезів.

да;

дентин зуба і прокладка не оголені.

Ступінь рухомості зубів визначають пальпаторно за допомогою В — зонд проникає в щілину на глибину дентину і прокладки.

пінцета чи спеціальних апаратів. Виділяють три ступеня рухомості Г — візуально визначається відсутність частини пломби, внаслі зубів: 1-й зуб нахиляється у вестибулярно-оральному (лабіально док чого порушений контактний пункт;

може відзначатися ру лінгвальному) напрямку в межах ширини різального краю (1-2 мм);

хомість пломби.

2-й — крім ознак 1-го ступеня, є рухомість у медіодистальному на Поряд із клінічною оцінкою існують спеціальні методи визна прямку;

3-й крім зазначених переміщень, зуб рухомий у вертикаль чення крайового прилягання пломби за допомогою барвників, а та ному напрямку.

кож радіоізотоптий метод та ін. Анатомічну форму коронки зуба виз Після огляду проводять перкусію та зондування зубів.

начають візуально. Існують такі порушення анатомічної форми плом Інструментальну перкусію здійснюють ручкою пінцета чи зон би: первинна анатомічна форма пломби збережена;

розміри пломби да у вертикальному і горизонтальному напрямках. Дослідження ви зменшені, але дентин чи прокладка не оголені;

є суттєве зменшення конують акуратно, щоб не спричинити різких больових чи неприєм матеріалу з оголенням дентину чи прокладки.

них відчуттів у дитини. Зондування твердих тканин зуба здійсню Ознаки вторинного карієсу діагностують за допомогою стома ють за допомогою кутового чи прямого зонда без зусилля, особливо у тологічного дзеркала і зонда. Просуваючи зонд по краю пломби, відчу ділянці дна каріозної порожнини (для запобігання перфорації через вається його затримка і для його вилучення необхідно докласти зу розм'якшений дентин і травмування пульпи). Для визначення фун силля. У ділянці щілини виявляється розм'якшення твердих тканин кціональної повноцінності пломб безпосередньо після накладання зуба і крейдоподібне зафарбування краю порожнини внаслідок де і у віддалений період користуються такими ознаками:

мінералізації. Слід розрізняти три стадії розвитку вторинного каріє стан крайового прилягання та наявність контактного пункту;

су: І — відсутність вторинного карієсу;

II — наявність вторинного ка ступінь стирання, тобто зміна анатомічної форми пломби;

рієсу на межі з пломбою;

III — наявність вторинного карієсу на всьо ознаки вторинного карієсу;

му протязі межі з пломбою.

фізіологічність кольору.

Фізіологічність кольору оцінюють за такими критеріями: повна Методи обстеження при стоматологічних захворюваннях у дітей відповідність пломби кольору зуба;

невідповідність кольору пломби Видаляти зуби в період фізіологічної зміни, а також з грану за відсутності змін по краю прилягання пломби і стінки зуба;

зміни люючим чи гранулематозним періодонтитом можна залежно від існу кольору пломби на межі пломби з краєм порожнини. ючих умов надання медичної допомоги.

Для фронтальних зубів існують дещо інші вимоги до кольору Клінічне визначення резистентності емалі пломби: повна відповідність кольору і прозорості;

невідповідність Для визначення резистентності емалі зубів до карієсу застосо кольору і прозорості у межах варіабельності;

візуальна невідповідність вують тест емалевої (ТЕР-тест;

В. Р. Окушко, Л. І.

кольору прозорості, що може трактуватись як косметична не- Косарева, 1983). Він дозволяє встановити функціональну резис відповідність. тентність емалі щодо кислоти. Тест може бути використаний як пер винно-діагностичний, а також для об'єктивної оцінки ефективності За наявності клінічних ознак необхідно прий ремінералізуючої терапії під час диспансерного спостереження та няти рішення щодо видалення зуба:

лікування хворих. Методика проведення тесту така:

1. Тимчасові зуби в період фізіологічної зміни зубів:

— ступінь рухомості;

— проводять професійну гігієну ротової порожнини;

— наявність ознак прорізування постійного зуба. — коронки зубів обробляють дистильованою водою і ватним там 2. Тимчасові зуби з гранулюючим чи гранулематозним періодон- поном, висушують;

титом: — на вестибулярну поверхню центрального верхнього різця на у разі неефективності консервативного лікування;

носять краплю Ш розчину хлористоводневої кислоти діаметром — у дітей 3-5-ї групи здоров'я;

не більше ніж 2 мм;

за наявності супутніх хронічних осередковообумовлених зах- — через 5 сек кислоту змивають дистильованою водою;

ворювань з метою зменшення впливу осередків хроніосепсису.

коронку зуба висушують ватним тампоном;

3. Постійні зуби з гранулюючим чи гранулематозним періодонти- на поверхню коронки наносять тампон, змочений в 1% водно том у разі неефективності лікування і загрози (виникнення) ус- му розчині фарбника - метиленового синього;

кладнень.

— одним рухом ватного тампона знімають фарбник із поверхні 4. При травмах зубів і щелеп, що не дозволяють здійснити консер- емалі;

вативне лікування.

— оцінюють тест за спеціальною колірною шкалою;

5. Ортодонтичні показання. — на зону демінералізації наносять лак, який містить фтор.

ВООЗ (1989 р.) вказує на необхідність видалення постійних Згідно з друкарською десяти-(дванадцяти-) бальною шкалою си зубів у разі: нього кольору визначають ступінь резистентності зубів до карієсу:

неможливості відновлення коронки зуба пломбувальними ма- 1-3 бали — ділянка пофарбована у блідо-голубий колір, що виз теріалами внаслідок її значного зруйнування каріозним процесом начає значну резистентність емалі і ви на тлі явного відкриття пульпи чи у депульпованих зубах;

соку стійкість зубів до карієсу;

— збереження тільки коренів зуба;

4-6 балів — ділянка пофарбована у голубий колір, що визначає — прогресування уражень пародонта, що спричинило рухомість середню структурно-функціональну резистентність емалі і середню зуба і призвело до втрати ним функції і, на думку лікаря, лікування стійкість зубів до карієсу;

хвороб пародонта не сприятиме відновленню нормальної рухомості 7-9 балів — ділянка пофарбована у синій колір, що характеризує і функціональної придатності зуба;

зниження структурно-функціональної резистентності емалі і висо — необхідності для протезування;

кий ступінь ризику виникнення карієсу;

— ортодонтичних чи косметичних показань або при ре 10-12 балів — ділянка пофарбована у темно-синій колір, що ха тинованого зуба.

Методи обстеження при стоматологічних захворюваннях у дітей рактеризує вкрай знижену структурно-функціональну резистентність кові поверхні зубів розчином або іншим емалі і максимальний ризик виникнення карієсу.

йодовмісним розчином. На досліджуваних поверхнях спершу визна Гігієнічні індекси чають зубний наліт — ), а потім зубний камінь Для оцінки стану ротової порожнини користують (СІ) (табл. 7).

ся індексами, які умовно можна поділити на 4 групи: (індек Таблиця 7. Критерії оцінки індексу си, що оцінюють площу зубного нальоту;

2-га — (індекси, що оціню ють товщину зубного нальоту;

3-тя — (індекси, що оцінюють масу зубного нальоту;

4-та — (індекси, що оцінюють фізичні, хімічні, мікро біологічні параметри зубного нальоту.

До 1-ї групи гігієнічних індексів належать індекси Федоро та Індекс Ю. А. Федорова і В. В. Володкіної (1971) визначають шляхом пофарбування губної поверхні нижніх шести фронтальних зубів розчинами, що містять йод та ін.).

Кількісну оцінку здійснюють за п'ятибальною системою:

5 балів пофарбування всієї поверхні коронки зуба;

Формула для обчислення:

4 бали — пофарбування 3/4 поверхні;

З бали — пофарбування 1/2 поверхні;

де значень, наліт, камінь, 2 бали — пофарбування 1/4 поверхні;

1 бал — відсутність пофарбування всіх зубів. п — кількість обстежених дітей (6).

Значення індексу визначають за формулою:

Індекс (1964, 1967) належить до 2-ї групи індексів.

Він враховує товщину зубної бляшки у пришийковій ділянці. При П = У/6, визначенні цього індексу пофарбування зубного нальоту не здійсню де У — сума значень індексу.

ють. Його товщину визначають за допомогою зонда на чотирьох по Гігієнічний індекс оцінюють таким чином:

верхнях зуба: вестибулярній, язиковій та обох контактних.

1,1-1,5 бала — добрий;

1,6-2,0 бала — задовільний;

Обстежують 6 зубів:

2,1-2,5 бала — незадовільний;

6 | 2,6-3,4 бала — поганий;

Критерії оцінки:

3,5-5,0 балів — дуже поганий. 0 — наліт біля шийки зуба зондом не визначається;

1 — наліт візуально не помітний, але на кінчику зонда, якщо ним Якісну оцінку стану гігієни можна проводити за тією самою фор провести біля шийки зуба, видно грудочку нальоту;

мулою, що й пофарбування, з використанням трибальної системи:

2 наліт визначається візуально;

З бали — інтенсивне пофарбування всієї поверхні зуба;

— інтенсивне відкладання нальоту на поверхні зуба і в зубних 2 бали — слабке пофарбування;

1 бал — відсутність пофарбування. проміжках.

Методика обчислення:

Для визначення спрощеного індексу гігієни ротової порожнини а) для одного зуба —додають значення індексу, отримані при об (1964) фарбують вестибулярні поверхні стеженні різних поверхонь одного зуба, і ділять на 4;

б) для групи зубів — індекс для окремих зубів (різців, великих та Методи обстеження при стоматологічних захворюваннях у дітей малих кутніх зубів) можна згрупувати з метою отримання гігієнічно- 1 незначне запалення ясен (незначна зміна забарвлення);

го індексу для різних груп зубів;

2 помірне запалення ясен (гіперемія, набряк, можлива гіпертро в) для окремої особи — додати значення індексу для зубів та по-діли фія);

ти на кількість обстежених зубів.

тяжке запалення (виражена гіперемія, поява виразок).

Обчислюють за формулою:

Індекси для оцінки стану тканин пародонта Група індексів для оцінки стану тканин пародонта включає:

— індекси гінгівіту Критерії оцінки ІГ:

— індекс РМА;

0,1-1,0 — гінгівіт легкого ступеня:

індекс гінгівіту;

1,1-2,0 гінгівіт середньої тяжкості;

— індекси:

2,1-3,0 — гінгівіт тяжкого ступеня.

пародонтальний індекс (РІ);

— індекс Рамф'їра;

Пародонтальний індекс (РІ) запропонований у 1956 р.

і використовується для виявлення запально-деструктивних змін у па родонті. При його визначенні оцінюється стан пародонта навколо кож Індекс РМА запропонований ного зуба. При цьому беруть до уваги ступінь запалення, ясен Маззег і модифікований Рагаіа у р. Використовується для оцінки ної кишені, рухомість зубів.

запального процесу ясен. Шкала оцінки індексу РМА:

Критерії оцінки:

1 бал — ясенного сосочка (Р);

0 — запалення відсутнє;

2 бали запалення краю ясен (М);

1 — легке запалення, яке не охоплює всі ясна навколо зуба;

бали запалення альвеолярних ясен (А).

2 — запалення охоплює всю поверхню ясен навколо зуба, але епітел Індекс РМА обчислюють у відсотках за формулою:

іальне прикріплення не порушене (пародонтальної кишені немає);

РМА =.

4 — при вищезгаданих даних на рентгенограмі спостерігається резор З х Число зубів бція кісткової тканини;

Сума балів визначається шляхом додавання всіх найвищих показ 6 — запалення ясен, наявність пародонтальної кишені, зуб нерухо ників кожного зуба. Число зубів у віці до 6 років років мий;

14 років — років і старшому — ЗО.

— зуб рухомий, кишеня (виражена деструкція усіх Критерії оцінки:

тканин пародонта).

до 20% — легкий ступінь тяжкості гінгівіту;

Формула для обчислення:

25-50% — середній ступінь тяжкості гінгівіту;

вище 51% — тяжкий ступінь тяжкості гінгівіту.

сума балів усіх досліджуваних зубів РІ (ПІ)= число досліджених зубів гінгівіту (ІГ) запропонований 1967 р. виз Інтерпретація:

наченні індексу досліджують стан у ділянці зубів і характеризують 0,1 — початкова стадія пародонтиту;

його за 4-бальною шкалою:

1,5 - 4,0 — середній ступінь тяжкості;

0 — запалення відсутнє;

4,5 - 8,0 — тяжка стадія пародонтиту.

74 Методи обстеження при стоматологічних захворюваннях дітей Узагальнюючий індекс стану тканин пародонта і необхідності тому разі, якщо в ньому є два і більше зубів і немає показань до лікування (ВООЗ, 1989) видалення. Якщо у секстанті зберігся лише один зуб, його слід вклю чити до складу попереднього секстанта. Для визначення індексних Для визначення необхідності лікування захворювань пародон зубів у осіб віком до 19 років оглядають тільки 6 зубів: і 36, та застосовують колірний індекс Для оцінки цього індексу 46. Під час огляду дітей віком до 15 років реєстрацію кишень не використовують три чинники:

виконують, тобто враховують лише кровоточивість ясен і наявність Наявність чи відсутність кровоточивості ясен;

каменю. Якщо у секстанті, що його потрібно оглянути, немає жодно 2. Наявність над- чи каменю;

го індексного зуба, заміною можуть слугувати окремі різці чи премо 3. Пародонтальні кишені — неглибокі (4-5 мм) і глибокі (6 мм і ляри, які повністю прорізались. Зондування виконують біля різця і більше).

перших молярів (у осіб молодших 19 років). Оцінку даних Для позначення відділів ротової порожнини використовують ють за такою градацією:

прийняті Міжнародною організацією за стандартами:

01 — верхня щелепа;

4 — розмір кишені більши ніж 6 мм;

02 — нижня щелепа. З — кишеня розміром 4 чи 5 мм;

03-08 — секстанти в ротовій порожнині в такому порядку: 2 — відчуття наявності каменю під час зондування незначно секстант 03 — верхні праві премоляри і моляри;

му заглибленні зонда;

секстант 04 — верхні ікла і різці;

1 — кровоточивість одразу ж після закінчення зондування, яка секстант 05 верхні ліві премоляри і моляри;

виявляється візуально чи за допомогою дзеркала;

секстант 06 — нижні ліві премоляри і моляри;

0 — здорові ясна.

секстант 07 нижні ікла і різці;

секстант 08 нижні праві премоляри і моляри.

Фізичні методи діагностики Двозначними цифрами позначають певні зуби згідно із систе мою, прийнятою Міжнародною стоматологічною федерацією Для встановлення діагнозу при захворюваннях зубів, зубних (МСФ). Перша цифра означає квадрант ротової порожнини, друга — рядів, пародонта і слизової оболонки ротової порожнини у дітей ви зуб (мал. 24).

користовують допоміжні методи обстеження, зокрема апаратурні.

Електроодонтометрія, або визначення 03 04 05 чутливості пульпи зуба до електричного струму, є одним із методів Тимчасові 55 54 53 52 51 61 62 63 64 65 верхня діагностики карієсу та його ускладнень. Неінвазивність і доступність Постійні 18 17 16 15 14 13 12 11 21 22 23 24 25 26 27 28 щелепа методу сприяє його широкому використанню з метою ранньої діаг ностики карієсу і ускладнень, диференційної діагностики, вибору Постійні 48 47 46 45 44 43 42 41 31 32 33 34 35 36 37 38 раціонального методу лікування і контролю його ефективності. Сьо Тимчасові 85 84 83 82 71 72 73 74 75 нижня щелепа годні для визначення електрозбудливості пульпи зуба використову Мал. 24. Міжнародні позначення щелеп, тимчасових і постійних зубів у дітей ють апарати ОД-2М, Метод грунтується на нанесенні подразника електричним струмом і діагностуванні наймен При позначенні зуба рекомендується назвати номер квадранта, шої (порогової) сили струму, яка спричиняє відчуття (слабкий біль).

а потім номер зуба. З метою дослідження ротову порожнину поділя Перед початком обстеження активний електрод обгортають тон ють на 6 секстантів, які визначають зубами з кодовими номерами ким шаром вологої марлі або вати, пасивний — фіксують у руці паці 18-14, 13-23, 24-28, 38-34, 33-43, 44-48. Секстант оглядають тільки в єнта. Зуб, який підлягає обстеженню, попередньо очищають від на Методи обстеження при стоматологічних захворюваннях у дітей різко знижена або повністю відсутня. Під час формування коренів льоту і ретельно висушують. Після включення апарату і встановлен реакція поступово нормалізується і повністю відповідає нормі у пе ня діагностичної системи на роботу по першій шкалі (0- 50 мкА), вер ріод сформованості кореня і періодонта. За наявності патології тка хівку активного електроду фіксують на зубі і починають поступово нин електрозбуджуваність може бути нормальною, дещо збільшувати силу струму від 0 мкА до показників, які спричиняють підвищеною або зниженою. Часто зниженою може бути електрозбуд перші відчуття. За відсутності будь-яких відчуттів у разі використання жуваність зубів, які стоять поза дугою. Електроодонтометрія є цінним сили струму до 50 мкА діагностику повторюють по другій шкалі допоміжним методом дослідження деяких травм, запальних процесів, (0-200 мкА). При карієсі верхівку активного електрода встановлю новоутворень, невриту альвеолярних нервів.

ють на верхівку горбка (щічного на премолярах, медіально-щічного на молярах) чи на середині різального краю різців та ікол. За наяв Метод метод основа ності каріозної порожнини дослідження виконують, починаючи з її ний на оцінці зміни кольору тканин зуба, пародонта і слизової обо дна після попереднього видалення розм'якшеного дентину і висушу лонки ротової порожнини під впливом холодного променя світла.

вання. Під час дослідження ручка електрода не повинна торкатись час обстеження при карієсі уражені тканини зуба виглядають корич м'яких тканин губи, щоки, язика для зменшення ризику втрати струму.

невими. При гострому пульпіті спостерігається ефект слабкого по темніння ("приглушеного світіння") коронки ураженого зуба по Особливу увагу лікар повинен приділити попередньому визна рівняно із здоровими зубами, при хронічному — тьмяне відсвічуван ченню етапу розвитку зуба з метою подальшого коректного тракту ня тканин ("ефект зірки, що згасла"), а при гангренозному - затем вання результатів дослідження. Інтактні зуби, а також зуби з почат нення всієї коронки ("ефект чорної діри"). Для методу трансілюмі ковим і поверхневим карієсом (тимчасові в період стабілізації, нації використовують апарат фірми "Люксдент" постійні із закритою верхівкою і сформованим пародонтом) реагу (А.П.Грохольський, 1996). Працюючи в режимі зеленого світла, ме ють на силу струму 2-6 мкА. При хронічному середньому і глибоко тод дозволяє виявити ознаки початкового, вторинного і приховано му карієсі чутливість до електричного струму може дещо го апроксимального карієсу, мікротріщини емалі зубів, ураження сли (до 10-18 мкА). Клінічний перебіг гострого глибокого карієсу супро зової оболонки ротової порожнини.

воджується зниженням порога електрозбуджуваності пульпи до 35 мкА. Подальше показників (40-60 мкА), а особливо ви Люмінесцентна діагностика. Стоматоскопія. Метод люмі никнення асиметричних показників з різних горбків одного дослід несцентної діагностики оснований на властивостях тканин до зміни жуваного появі симптомів гострого пульпіту, можуть природного забарвлення під впливом ультрафіолетових променів.

ти про залучення пульпи до гострого запального процесу. Реакція Властиву тканинам здатність до відсвічування називають власною пульпи на струм силою до 60 мкА вказує на патологічний процес у флуоресценцією. Вторинна флуоресценція виникає під впливом флу коронковій пульпі. Підвищення показників струму від 60 до 90 мкА оресцентних речовин, що накопичуються в тканинах (флуоресцину, свідчить про залучення до запального процесу кореневої пульпи. У флуорохрому, еозину, рибофлавіну, трипафлавіну та ін.).Власну флу разі виникнення періодонтиту показники електроодонтометрії пере оресценцію тканин визначають за допомогою променів Вуда у затем вищують мкА.

Pages:     || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 8 |



© 2011 www.dissers.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.